Ось уже четвертий місяць банківське співтовариство перебуває в напруженому очікуванні — на що ж наважиться Нацбанк, щоб примусити фінустанови до підвищення власної безпеки. Сплеск в минулому році кількості пограбувань банків привів до того, що влітку 2009 року спочатку НБУ зажадав від банків посилити ступінь охорони, а 17 листопада того ж року генеральний прокурор Олександр Медведько зажадав до 1 грудня 2009 року перевірити наявність в банківських установах систем охорони та порушити кримінальні справи у разі їх відсутності проти керівників банків за службову недбалість. Природно, Національний банк не може стояти осторонь, коли Генпрокуратура береться за його підопічних. Тим часом, замість того, щоб заступитися за банкірів, регулятор зажадав від них прискорити виконання власної постанови (№ 398 від 10 липня 2009 щодо підвищення ступеня захищеності приміщень банків). Днями НБУ направив банкам розпорядження до 1 березня представити щоквартальні графіки по дооснащенню розрахунково-касових вузлів захисним обладнанням. За оцінкою Українського кредитно-банківського союзу, для виконання поставлених завдань буде потрібно близько 2 млрд. дол. Рефлексуючи, фінансисти кинулися шукати ознак лобіювання інтересів Державної служби охорони та виробників цього самого устаткування і, звичайно, скаржитися на величезні збитки в кризу. При цьому менше всього уваги приділяється першопричині історії — грабіжникам, які для банкірів виявилися меншим злом, ніж ДСО і НБУ …

НБУ здивував послідовністю

Судячи з реакції банкірів, вони ніяк не очікували від свого регулятора таких жорстких дій. Причина їх нервової поведінки криється в далекому 2001 році, коли НБУ видав постанову № 413, якою вводилися стандартні вимоги до банківських сховищ і охоронних систем. На приведення у відповідність регулятор дав банкам 10 років. Термін виконання закінчується 1 січня 2011 року, таким чином говорити про форс-мажор, який нібито НБУ створює для банкірів своєю минулорічною постановою, не доводиться. Експерти в області охорони банків розглядають постанову № 398 лише як доповнення до 413-ої. «Посилення політики НБУ щодо комбанків немає. Є тільки послідовність у проведенні політики, чого вони не очікували. Багато хто вважав, що вимоги через 10 років забудуть. А в НБУ не тільки не забули, але й стали вводити нові норми (наприклад, до касових вузлів). Суть змін — всі засоби захисту та безпечного зберігання повинні відповідати певним нормам. Іншими словами, треба мати сертифікат, виданий третьою, незалежною від виробника і покупця, стороною, що підтверджує відповідність виробу якого-небудь класу стандарту. Це не погіршення, а приведення системи в порядок і створення єдиних правил для всіх», — зазначив директор Центру сертифікації банкового обладнання, споруд безпеки, засобів захисту та систем якості Андрій Саблін у коментарі журналу «Банкиръ».

Хоча постанова НБУ № 398 проходить під грифом ДСК (для службового користування) та її зміст, зі зрозумілих причин, розголошенню не підлягає, але про основні її пункти неважко здогадатися. У першу чергу, мова йде про оснащення розрахунково-касових вузлів куленепробивним склом. Теоретично, в поєднанні з так званою «тривожною кнопкою» це дасть можливість банківським службовцям, у разі спроби пограбування, дочекатися приїзду міліції у відносній безпеці, оскільки грабіжник просто не зможе «пробитися» через скляно-броньований захист. Важко не погодитися, що куленепробивне скло — необхідний мінімум захисту, який повинен бути в касовому залі будь-якої фінустанови. В Україні ж ми часто-густо стикаємося з відсутністю таких стекол, особливо в невеликих відділеннях і державних, і комерційних банків. Крім того, від банкірів вимагають обладнати касові зали камерами відеоспостереження, які допоможуть правоохоронним органам в пошуку злочинців. І тут варто згадати про наміри ГПУ в разі невиконання вимог порушувати кримінальні справи проти банкірів за службову недбалість.Саме це найбільше зачіпає фінансистів, які переконані, що безпека банків їх особиста справа і рекомендацій вони не потребують.

Зустрічний «позов» до Генпрокуратури, держохоронних і МВС

Банкіри не на жарт «спантеличені» обіцяними жорсткими заходами. Як зазначив у бесіді з УНІАН голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук, криміногенна ситуація на сьогодні не демонструє погіршення, а встановлення систем охорони диктується економічними міркуваннями. «Банки — недержавна власність. Їх керівники вимагають від менеджменту передбачити будь-які можливості крадіжок. Проте вводити кримінальну відповідальність за халатність — занадто. Я за здоровий розгляд питання.

Будь-який підрозділ — відділення банку, філія, навіть банкомат — повинні мати систему охорони, філія, приміром, має ще мати і фізичну охорону. Технічний захист повинен бути об‘єднаний з фізичним. Це стосується і інкасаторів. Але боротися потрібно не з недбалістю, а зі злочинністю. Я не проти захисту. Але для цього не треба встановлювати наддороге обладнання замість того, що вже діє. Я за раціональний підхід«, — підкреслив Д. Гриджук.

Голова правління банку «Форум» Ярослав Колесник переконаний, що напади на комерційні банки — головний біль самих банкірів і давати їм рекомендації, яке бронескло вони повинні поставити, у кого його купити і за скільки — неправильно. «Тут потрібно ставити акцент на тому, що в нас є інструментарій і ми самі захистимо свої відділення. Скло ми сьогодні купуємо проти АКМ, проти гранатометів ще не купуємо, завтра буде інше скло, інші умови і т.д. Ці регулятивні процеси, на жаль, не на користь розвитку банківської системи в цілому. Є 421-а постанова НБУ, яка нам забороняє будь-які інвестиції в поточному році, а, з іншого боку, нам кажуть — поставте інший захист», — зазначив Я. Колесник.

У заяві Асоціаціі українських банків наголошується, що фінустанови охороняли б довірені їм цінності краще, якби влада прислухалася до пропозицій про впровадження необхідних удосконалень у даній сфері. «Згідно з Кримінальним кодексом України, до відповідальності за крадіжки та грабежі повинні бути притягнуті особи, які вчинили дані злочини, а не керівники установ, на які були здійснені такі напади. Зміцнення правопорядку в державі є основним завданням прокуратури та правоохоронних органів, основними ж завданнями комерційних банків є залучення та розміщення коштів, відкриття і ведення банківських рахунків і т.д», — вважають в АУБ. В Асоціації переконані, що в заяві генпрокурора спостерігається підміна понять, коли замість пошуку винних правоохоронці шукають людей, недбалість яких могла б призвести до вчинення злочину іншими особами.

Однією з найсерйозніших претензій АУБ до держави є монополія ДСО на використання в охоронній діяльності вогнепальної зброї. «Неодноразово банкіри піднімали питання про дозвіл використовувати вогнепальну зброю охоронними підрозділами банків. Злочинці, як відомо, завжди мають доступ до вогнепальної зброї. Разом з тим, саме позиція уряду і Міністерства внутрішніх справ перешкоджає позитивному вирішенню даного питання. Причиною тому є тісне об’єднання бізнесу і влади в особі Державної служби охорони при МВС, єдиної структури України, яка має право надавати послуги охорони з вогнепальною зброєю», — наголошують в АУБ.

Ще далі в критиці держохорони пішов Український кредитно-банківський союз. У своїй заяві для ЗМІ, УКБС натякає на недбале ставлення ДСО до виконання своїх обов‘язків. «Свідченням такого припущення є низький відсоток розкриття резонансних нападів на відділення банків і спроби переконати суспільство, що у всіх цих випадках мало місце неналежне ставлення самих фінансових установ до власної безпеки», — сказано в заяві Союзу.

При цьому в УКБС відверто позначили фінансову складову проблеми. «У 2009 році сукупний чистий збиток банків досяг понад 32 мільярдів гривень. У таких умовах вимагати від фінансових установ ще 2 мільярди на переобладнання касових вузлів неприпустимо. Особливо, коли мова йде про зіставлення з 2-мільйонними втратами, понесеними внаслідок розбійних нападів на банки», — заявила генеральний директор УКБС Галина Оліфер.

Але крім критики, у КБС є й конкретні пропозиції. Союз просить НБУ дозволити банкам приступити до виконання вимог 398-ї постанови з 1 січня 2012 року, а кінцевий термін перенести на 1 грудня 2013 року.

Банки «проти», а їх власна охорона — «за»

З наведених коментарів вимальовуються дві основні претензії банкірів до держави. Перша — не треба нас вчити, як охороняти наші гроші. Друга — дозвольте озброюватися і не тисніть монополією ДСО.

Основний мотив як у першому, так і в другому випадку — економія грошей. Зіставленням реальних втрат банків від пограбувань в 2009 році з вартість захисного обладнання та охорони банкіри займаються далеко не перший раз. Дійсно, дане порівняння здається цілком вагомим аргументом на користь фінансистів. Так, грабують наші банки, прямо скажемо, за дрібниці, за цілий рік ледве-ледве до 2-х млн. грн. дотягли. Адже напади в основному відбуваються на дрібні філії, на великий офіс мало хто ризикне зазіхнути — там і охорона озброєна, і системи захисту серйозні. Втім, є в усьому цьому одне серйозне «але». Пам’ятаючи про економію, банкіри занадто мало уваги приділяють питанню безпеки своїх же службовців.Так у підсумку і клієнтів банків, тобто, нас з вами.

Серед топ-менеджменту банків превалює думка, що підвищення ступеня захисту банківських відділень і озброєна охорона тільки провокують злочинців на жорсткі та агресивні дії. При цьому вони переконані, що, примушуючи їх купувати куленепробивні скла і встановлювати відеокамери, Генпрокуратура та МВС просто намагаються полегшити собі життя. Мовляв, не вміють ловити злочинців і тому змушують банки перетворювати свої відділення в броньовані фортеці, а це неестетично і справляє гнітюче враження на клієнтів. Від відеокамер, на думку банківських службовців, жодної користі, тому що злочинці завжди користуються масками. При цьому звучать натяки, що тут взагалі пахне корупцією, тому що відеокамери банкам продають фірми, близькі до міліцейського керівництва. До цього додаються заяви про те, що сертифікацію захисного обладнання пройдуть тільки «потрібні» (кому, правда, не уточнюється) фірми. Знаючи методи роботи наших держчиновників, легко повірити, що все це цілком може бути. Однак, як зазначив начальник служби безпеки одного з найбільших українських банків, що побажав залишитися неназваним, якщо десь і є ознаки корупції та лобіювання чиїхось бізнес-інтересів, то тільки не в питаннях закупівлі захисного обладнання.

Таку ж думку висловив ще один спеціаліст з охорони банків, відзначивши, що всі закупівлі відбуваються на тендерній основі і цілком прозоро. На жаль, обидва експерта послалися на відсутність у них повноважень давати коментарі для ЗМІ, вони готові були розмовляти тільки на умовах анонімності. Проте від цього їх думка не менш цінна. Варто підкреслити, що ці люди, які мають безпосереднє відношення до організації охорони банків, повністю підтримують вимоги НБУ. І відеокамери вони не вважають марною деталлю інтер‘єру, а одним із стримуючих чинників для грабіжника. Єдине, в чому вони готові підтримати банкірів, так це в питанні продовження термінів виконання розпоряджень регулятора. Ну і, звичайно, вони не проти появи в Україні закону, що дозволяє вогнепальну зброю для приватних охоронних підприємств. До речі, тут з банками згоден і НБУ, який виступив категорично проти включення фінустанов до переліку об’єктів, що підлягають обов‘язковій охороні підрозділами ДСО. Але вирішити питання може тільки Верховна Рада. Тут важливо зрозуміти, наскільки виправдана критика держохорони.

Під охороною ДСО

Що ж стосується криміналу, то, за даними Національного банку, у грудні 2009 року було зареєстровано 21 тис. 952 банківські установи (194 банки, 1 тис. 236 філій та 20 тис. 519 відділень). Слухаючи скарги банкірів, можна подумати, що ДСО відхопила не менше 70% ринку охоронних послуг в банківській сфері, розсадивши своїх співробітників, де тільки можна. Насправді ДСО охороняє лише 4%, або трохи більше 800 об’єктів з майже 22 тисяч. 30% банківських установ України (близько 6,5 тис.) охороняються ДСО за допомогою технічних засобів. Решта (приблизно 17,5 тис.) знаходяться під опікою відомчої служби охорони, недержавних охоронних підприємств, або ж не охороняються взагалі.

Як повідомили в Державній службі охорони, за 2009 рік на об‘єкти банківської системи, що охороняються співробітниками ДСО (мається на увазі фізична присутність співробітника на об’єкті) не скоєно жодного нападу. За цей же період скоєно 1 збройний напад на працівників Служби інкасації ДСО під час виконання ними договірних зобов‘язань. Зазначений напад відбито, грошові кошти не вкрадені.

При цьому протягом 2009 року на банки було скоєно 89 нападів, що рівно в два рази більше, ніж у 2008 і 2007 роках (2007 — 44, 2008 — 46). За 2009 рік на банківські об’єкти, які охороняються підрозділами ДСО за допомогою технічних засобів (тривожні кнопки), було зафіксовано 38 нападів, що становить 42% загальної кількості нападів. «Зазначені протиправні посягання носять швидкоплинний характер і, згідно зі статистикою, тривають від 30 секунд до 1,5 хвилини. У більшості випадків співробітники банківської установи натискають кнопку виклику міліції після того, як злочинці залишають приміщення банку», — відзначили в прес-службі Держохорони, при цьому додавши: «Обладнання робочих місць співробітників банків захисними конструкціями, які здатні захистити їх від застосування вогнепальної зброї, надає можливість банківським працівникам без загрози для життя натискати кнопку виклику міліції. Проведена з даного питання робота вже дала позитивні результати».

Зокрема, за інформацією ДСО, в Голосіївському районі Києва було скоєно розбійний напад на пункт обміну валют. «Невідомий громадянин, на обличчі якого була захисна маска, підійшов до пункту обміну валют і наказав касиру лягти на підлогу, погрожуючи, що буде стріляти. Нападник зробив з обріза мисливської рушниці постріл у вікно каси (скло касового приміщення (СП2) дало тріщину, але не розбилося), після чого він змушений був сховатися, припинивши спроби заволодіти грошима. Співробітниця пункту обміну валют не постраждала», — розповіли в Держохороні.

Ще один подібний випадок стався у Дніпровському районі Києва в розпал свинячо-грипозного масочного психозу. У відділення банку зайшов невідомий громадянин, на обличчі якого була медична марлева пов'язка, в руках він тримав поліетиленовий пакет. «Підійшовши до каси і заглянув у віконце (касира на робочому місці не було), невідомий дістав з пакета сокиру і вдарив кілька разів по склу касового приміщення (скло (СП2) дало тріщину, але не розбилося). Не досягнувши бажаного результату, зловмисник покинув приміщення банку і зник у невідомому напрямку», — повідомили в ДСО.

Як то кажуть, висновок напрошується … Ніхто не сперечається, міліція має ловити злочинців, а банкіри — видавати кредити. Дійсно, масована атака на фінансистів з боку Генпрокуратури та Міністерства внутрішніх справ виглядає як спроба перекласти на них функції щодо профілактики злочинності. Але наведені прес-службою ДСО приклади яскраво свідчать про те, що убезпечити своїх співробітників банки цілком в змозі. Хоча це і влетить їм у копієчку.

PS У своєму листі банкам НБУ повідомляє про те, що з початку нинішнього року в Україні було скоєно 8 злочинних нападів на банківські установи. З одного боку, це свідчить про те, що динаміка кількості нападів на банки повертається на рівень 2008 року, коли в місяць відбувалося 4-5 спроб пограбувань, а не 7, як у 2009-му. Тим не менше, дати банкам відстрочку виконання вимог регулятора означає знову пустити все на самоплив. Якщо банкіри за 10 років не спромоглися «відгукнутися», то і тепер вони будуть тягнути до останнього, скільки часу не дай. Це означає, що ще кілька років більшість рядових банківських службовців зможуть в разі екстремальної ситуації розраховувати виключно на гуманізм злочинців. Керівництву банків, що їздить на автомобілях ціною в мільйон гривень, легко розмірковувати про мізерні втрати від пограбувань у грошовому вираженні. У них в голові, мабуть, просто не вкладається, що людину можуть покалічити або навіть позбавити життя і за 1 / 10 цієї суми. На жаль, логіка злочинців зовсім інша. Згадайте пограбування харківського відділення «Ощадбанку» у квітні 2009 року. Тоді від куль бандитів загинули три інкасатори, а викрадено було всього лише 300 тисяч гривень …