Новини / Аналітика / Богородиця знайшла притулок у … лісі
12 січня 2008, 08:11
Розмір шрифта: А А А

Богородиця знайшла притулок у … лісі

Богородиця знайшла притулок у ... лісі, село ставок, церква, чудотворна ікона Богоматері Ромашковской, свято Десятуха
Богородиця знайшла притулок у … лісі

На Волині збереглася унікальна церква

Тисячі мандрівників, що проїжджають по жвавій київській трасі, і не підозрюють за селом Ставок, майже навпроти злачного місця — бару «Джерела», в церковці посеред лісу зберігається святиня — чудотворна ікона Богоматері Ромашковской.Але це ще не всі таємниці храму …

Старі дерева десь високо вгорі так щільно сплітаються кронами, що навіть у літню пору, коли сонце панує майже цілу добу, в ромашковском лісі темно, як увечері. Але диво дивне! ..За черговим поворотом звивистої лісової дороги відкривається поляна зі стареньким сільським цвинтарем, вся залита сонцем.

На її дверях замок служба Божа правиться тут лише у великі свята. Але переважно тоді, коли співають «Вічную пам‘ять» комусь із ромашковцев.Напевно, не один раз водії і пасажири авто, часто мчаться по цій рівній столичної трасі, як на пожежу, при появі неспішної похоронної процесії у нерозумінні приглушували мотори. Де село .. (Ромашківка тільки за «Джерела», за залізницею). Де кладовищі .. (Воно ж у лісі).

 — Навіть моя бабуся не пам’ятала, скільки тій церкві років. А жила вона 96 років, — згадує корінна Ромашківка і літописець села Леся Оксентіївни Дейнека, яка вже й сама давно вступила у другу, більш коротку пору життя (через два роки — 70). — Ще я пам‘ятаю могили, про які говорили, що вони — козацькі.Такі високі дерев’яні, до семи метрів, хрести …

У приємну літню пору Ромашківка відзначає престольне свято, про яке більшість сьогоднішніх православних, мабуть, і не чуло. Це так звана Десятуха — незначний, за релігійними мірками, свято в десяту п‘ятницю після Великодня.Леся Оксентіївни говорить, що на службі в цей день вшановують дві ікони «Скорбота матері по загиблому синові» і цей благодатний чудотворний образ Богоматері Ромашковской.

 — Вже напередодні в село з’їжджалися звідусіль паломники. У кожній хаті було повно чужих ночлежан. А більшість ночували прямо в лісі, на возах.Людей збиралося стільки, що не могли знайти в натовпі ні рідних, ні знайомих, — згадує Леся Оксентіївни, яка маленькою дитиною встигла застати не одне відпущення.

Бабуся їй розказувала, що саме на цьому місці в лісі в 1688 році, за переказами, пастушок знайшов ікону Богоматері. Побудували церкву.Згодом ікону, про чудодійну силу якої рознеслася чутка, забрали в Ченстохов (така ж доля спіткала й чудотворну ікону Вишгородської Богоматері, яка нині відома в світі як Ченстоховська). За легендою, три рази забирали — і тржди чудодійним чином опинялася на тому ж місці в лісі.У Ромашківка ще живуть люди, рідні яких були свідками створених іконою чудес.

 — Одна жінка, віку моєї мами, розказувала, що її дядько був у цій церкві Паламар. Він сам бачив, як благодатний образ Божої Матері опустили в водичку, потім нею окропили незрячого — і сліпа дитина став бачити.Його матері приснилося, що син зцілиться в лісовій церкви. Вони дуже довго її шукали, хлопчикові було вже 11 років … Ті люди в наступному році привезли дуже багато мішків пшениці. За неї, кажуть, і збудували криницю на цвинтарі, — Леся Оксентіївни показує стародавній, впритул до могил, цегляний зруб, накритий дошками.

Стару церкву закрили ще в 1959 році, а в 1988 спалили … Здавалося, що благодатний образ Ромашковской Богоматері втрачено назавжди. Але в 2000 році з Білівского монастиря Дейнека передали просту чорно-білу фотографію двадцятих років минулого століття з її зображенням.Леся Оксентіївни той знімок показує навколо ікони напис «Благодатний образ з‘явився у селі Ромашківка Луцького повіту у 1688 році».

З нього й намалювали нову ікону. Але з тих пір про нові біля неї зцілення вже не чутно.

Хто б міг подумати, що село з романтичною назвою Ромашківка (і це назва первинне, а не вигадане замість якогось немилозвучно) має … суто російські корені .. За переказами, заснували його переселенці з російських губерній, яких цар найняв для спорудження залізниці.У Ромашківка до цих пір півсела нащадків Яковлева і Михайлових, Давидових, Андрєєвим, Григор’євих, Єршова, Павлових і навіть Романових. Однофамільці царської імператорської сім‘ї і сьогодні працюють на залізниці, завдяки якій у ромашковцев немає проблем з працевлаштуванням, як у інших «бесколхозних» сіл.

 — І я з Яковлєвим, і моя сваха з Яковлєвим, — каже Леся Оксентіївни.

Генетична пам’ять живе тільки в російських народних піснях, які — хоча вже дуже рідко — заспівують на весіллях.А ще півстоліття тому, після Другої світової війни, без них у селі не обходилися, згадує моя співрозмовниця, жодні вечорниці.

У Ромашківка було і є дві церкви. Одна, старіша, коли ще, може, й самого села не було — у лісі, а інша — в самому селі. Причому обидві горіли не раз …

 — Небіжчика не було куди занести!- Говорить Оксентіївни.

Тому знову побудували храм у селі. Надіслані з лісової церкви в інші храми «Голгофу», деякі ікони й хоругви (тільки, виходить, чудотворний образ не вберегли!) Повернули назад. Сільський ромашковскій храм вражає і «Голгофою», Яку створив професійний художник, чиє прізвище і рік створення роботи (1933) збереглися. Пані Леся каже

 — Це не стандарт! Гляньте, як намальоване тіло Спасителя видно, що це жива людина. А який образ у Богоматері, як виписана кожна жилочці! ..

Такий же художньої роботи і старовинні ікони в храмі.У селі склалася традиція, що коли помирають старі люди, то нащадки віддають їх ікони до храму.

А стародавня лісова церковця і сама Ромашківка кілька років тому пережили небачену спалах інтересу до себе. З великою помпезністю, у присутності кількох послів, зокрема і російського -Черномирдіна, було відзначено 90-річчя Брусиловського прориву. Адже на лісовому цвинтарі хоронять не лише нащадків російських переселенців — тут кілька величезних братських могил російських воїнів, які у 1914-му, коли Волинь опинилася на передовій Першої світової, саме тут віддали життя «за царя і Отєчєство».

У капличці, згадує Леся Оксентіївни, зберігалася велика книга з іменами загиблих воїнів, яку забрали в Москві, куди ромашковци їздили з чолобитною, щоб відкрили церкву. Книгу ж брали на підтвердження історичної ролі храму. Старі люди кажуть, що було в ній 505 імен і зверху напис «Помолись за упокій душ воїнів загиблих». А братських могил зробили п'ять. До нашого часу дійшли не всі, тільки три, і вони не такі помпезні, як поховання польських легіонерів в інших районах Волині. Тісна кладовищі всіх не вміщає, тому свої поховання ромашковци робили і на братських могилах …

Не ходять нині ромашковци і хресним ходом на знамениті джерела, що дали назву не менш відомому злачного закладу. Їхні предки на цих джерелах воду святили, а як атеїсти лісову церкву закрили — так і замутив.

 — І такий тепер, знаєте, народ байдужий став. Нікому нічого не треба, -говорить літописець Ромашківка.

Наталія Малімон

ВКонтакте Buzz Live journal Facebook Twitter

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишою і натисніть CTRL+Enter
Лист у редакцію
Ви не авторизувались.
Якщо у вас вже э обліковий запис ВКурсе.ua, увійдіть або зареєструйтесь.
ваш коментар:

Читайте також:

Українці відзначатимуть нове свято

13 березня 2017, 10:09

Одинаковая ли субсидия в селе и в городе?

10 березня 2017, 09:26

Визначили найкраще село для туристів

28 лютого 2017, 09:22

Останні новини за сьогодні: