Ще кілька років тому безкоштовний WiFi-інтернет як доповнення до основних сервісів експерти пророкували мало не кожному закладу сфери обслуговування. Сьогодні відкритий WiFi-доступ насилу знайдеш у столичних кафе — цей сервіс не став популярним серед рестораторів. Утім, другий шанс технології дає криза.

Зараз WiFi-доступ можна знайти в мережних ресторанах і кафе, і то — далеко не в усіх. А власники одного-двох закладів громадського харчування встановлюють хотспоти ще рідше. «Більшість моїх колег-конкурентів вважають WiFi дурною забавою: через нього кафе чи ресторан перетворюється в хату-читальню. Відвідувачі, як правило, купують тільки чай, не забезпечуючи ніякої рентабельності», — розповідає власник київського пабу-ресторану «Сіновал» Роман Трач.

У його закладі WiFi є. І він, подібно до наявності в барі сигарет або можливості поповнення мобільного рахунку, ніякого прямого прибутку не приносить. Зате у клієнтів Романа є додатковий сервіс, що підприємцю обходиться лише в 100 грн. на місяць. Тому вартість обслуговування послуги навряд чи може бути причиною такої низької зацікавленості в неї з боку рестораторів.

«Зараз вони не розглядають WiFi як складову своєї маркетингової стратегії. Це, скоріше, вимога споживача», — говорить керівник агентства інтерактивного маркетингу LEAD9 Назар Гриник. Його компанія проводила спільні bluetooth-маркетингові акції в мережі громадського харчування «Пузата Хата». «Спочатку там запровадили необмежений WiFi. Але виявилося, що багато відвідувачів займають місця, майже нічого не купуючи. Тоді було введено обмеження — WiFi тільки на півдня. Кому в ресторані потрібен натовп студентів, що прийшли тільки заради безкоштовного інтернету?», — Розповідає Гриник.

Таким чином, бажання рестораторів наслідувати приклад колег на більш цивілізованих ринках напоролося на необхідність українців економити. Найчастіше відкритим WiFi-доступом користуються люди з сусідніх квартир і офісів. Прагнення зберегти гроші доповнювалося вкрай обмеженою пропозицією послуг мобільного інтернету. Це пояснює, чому керуючі бізнесами розчарувалися в WiFi. На думку виконавчого директора асоціації Wireless Ukraine Олега Соболєва, багато власників барів і ресторанів просто махнули на послугу рукою, перестали здійснювати її елементарну технічну підтримку.

Експерти погоджуються, що і ресторатори не зуміли знайти спосіб, який змушував би хотспот приносити прибуток. «Багатьом власникам та керівником ресторанів і готелів не зовсім зрозуміло, що таке Wi-Fi і як це може сприяти розвитку їх бізнесу. Тому вони не завжди готові нести будь-які витрати побудови зон безкоштовного доступу WiFi у своїх закладах — саме така модель надання послуги превалює зараз на ринку», — пояснює комерційний директор компанії Wnet Сергій Ганичев. «Ресторатори самі часто не є користувачами інтернету, тому вони не завжди в змозі оцінити вигоду від WiFi у своїх закладах», — називає ще одну причину Герман Смирнов, начальник відділу по впровадженню UMTS у МТС-Україна.

На думку телеком-фахівців, платна модель надання послуги могла б стати в Україні більш затребуваною. А способів, які б стимулювали WiFi приносити гроші в заклад, достатньо. Крім надання послуги на платній основі, код доступу до неї можна видавати в чеку, а час користування — залежно від суми замовлення, він наводить приклади. Можна навіть активувати хотспот тільки в години з найменшою відвідуваністю.

Втім, з настанням фінансової кризи, ставлення рестораторів до WiFi змінюється. На думку Гриник, криза змушує рестораторів шукати способи підняти свою конкурентоспроможність, а тому — більше уваги звертати на WiFi.

Його слова підтверджує і Ганичев: «Якщо в 2007 році ми ходили по ринку, пропонуючи послуги з побудови зон WiFi-доступу, то в 2009 вже стали зверталися до нас. Заклади хочуть залучити клієнта. Та й пристроїв з підтримкою WiFi у людей стало більше: ще кілька років тому ноутбук був рідкістю, а зараз телефон або комунікатор з WiFi — це норма».

На думку Смирнова, завдяки кризі в країні розширилася географія умовно безкоштовних хотспотів: «За останні півроку деякі заклади, наприклад, «Япона хата» почали використовувати WiFi як конкурентну перевагу. На ринку України це поки що не так помітно, а от, наприклад, на російському ринку така практика має більш широке застосування. Наприклад, коли прямо на кафе встановлюють велику табличку «Безкоштовний Wi-Fi».
Думки рестораторів про використання WiFi у їх закладах розходяться.

За словами операційного менеджера мережі Gloria Jean's Coffees Світлани Коробейнікової, безкоштовний інтернет лише допомагає бізнесу. «Наша цільова аудиторія — молодь, тому в нас є WiFi, і він безкоштовний. Одному закладу він обходиться в 1,5 тис. грн., але сказати, наскільки через WiFi зростає виручка, складно, — говорить вона. — Навіть якщо через нього в ресторані багато відвідувачів, то відбувається «ефект заповнюваності», при якому споживачеві хочеться зайти в те місце, де вже багато людей. А обмежувати WiFi-доступ я б не стала. У закладах з лімітованою доступом у відвідувачів виникає почуття незручності. А це зовсім не на руку нашому бізнесу».

Директор з маркетингу і реклами мережі «Світова Карта» Віталій Шадчнев говорить, що незабаром всі заклади «Сушія» обзаведуться публічними хотспот: «Ми надаємо WiFi там, де є його споживачі. У «Сушія» це необхідно, оскільки ця мережа розрахована на молодь. Зате в дорогих ресторанах WiFi менше — їх відвідують люди, для яких доступ в інтернет не важливий». На його думку, надання WiFi у громадському харчуванні гальмується технічними можливостями провайдерів. «Багато управляючих ресторанами висувають різні умови. Наприклад, обмеження доступу, лімітування трафіку. Всі провайдери обіцяють надати таке комплексне рішення, але далеко не всі можуть його реалізувати на ділі», — говорить він. Шадчнев також повідомляє, що «Світова Карта» все-таки планує лімітувати доступ до WiFі-інтернету за часом.

Валентина Мосейчук, заступник директора з маркетингу мережі «Козирна Карта», вважає, що в умовах кризи WiFi стає все більш важливим фактором конкуренції. «Багато наших відвідувачі навіть під час обіду продовжують працювати в інтернеті. Тому для нас безкоштовний WiFi — це надання максимального комфорту. Інакше відвідувач може піти в інше місце, де є інтернет. Навіть якщо відвідувач завдяки WiFi вип‘є чашку кави, наступного разу він прийде і, можливо, не сам, а з друзями», — розповідає вона.

На думку гендиректора компанії «Омекс» (мережа ресторанів швидкого харчування «Два Гуся», Мережі кафе CITI) Валерія Яшник, «WiFi не особливо допомагає закладу, але й не заважає». Якщо в кав’ярнях WiFi є, то всього лише кілька закладів «Два Гуся» можуть похвалитися ним. «Близько двох років тому ми приділили WiFi дуже багато уваги. Але немає тієї кількості користувачів, які приходили б до нас заради інтернету, — говорить він. — А заробляти на WiFi зараз тим більше складно. Була б така можливість, то вже надавали таку послугу за гроші». На його думку, криза не сприяє поширенню WiFi у громадському харчуванні: «Зараз на порядку денному більш важливі питання: наприклад, подорожчання фасованого цукру. Так що не до WiFi».

Експертна думка

Сергій Ганичев, комерційний директор Wnet

Є дві моделі надання послуг — умовно-безкоштовна і платна. Умовно-безкоштовна модель передбачає, що всі витрати надання послуги доступу WiFi бере на себе заклад. У такому разі всі клієнти закладу отримують послугу без будь-якої оплати.

Плюси для закладу:
додатковий сервіс для клієнтів;
простота надання послуги — включив і працює;
клієнти не несе витрат — велика лояльність до закладу.

Мінуси для закладу:
заклад несе витрати на підключення;
заклад несе витрати на поточне надання послуги;
Негарантована якість і невисока пропускна спроможність каналів. Наприклад: три з десяти клієнтів можуть легко використовувати всю пропускну здатність каналу і інші сім будуть не задоволені якістю послуг;
заклад «спонсорує» доступ в інтернет найбільш просунутим жителям прилеглих квартир і працівникам прилеглих офісів;

Цей варіант цілком підходить закладам з невеликою кількістю відвідувачів, розташованих у віддаленні від житлових будинків / офісів або в підвальних приміщеннях будинків.

Платна модель, прихильником якої є наша компанія, припускає, що основні витрати на надання послуги доступу WiFi несе провайдер. Завдання закладу — продати послугу клієнтові за невелику плату. При цьому клієнту гарантується якість (постійна пропускна здатність), а закладу — додатковий дохід у вигляді агентської винагороди. Що стосується жителів прилеглих квартир і працівників прилеглих офісів — вони теж можуть користуватися послугою, але вже за плату, приносячи тим самим дохід закладу і провайдеру.

Плюси для закладу:
додатковий дохід від клієнтів закладу і не тільки;
додатковий сервіс гарантованої якості для клієнтів;
витрати на підключення несе провайдер;
витрати на надання послуги несе провайдер;

Мінуси для закладу:
необхідне навчання персоналу;
потрібне введення додаткової інформації при підключенні — код доступу, що трохи ускладнює для клієнта процедуру підключення;

Цей варіант цілком підходить будь-яким закладам, але особливо цікавий для мережевих ресторанів і готелів, тому що при правильній організації послуги, клієнт можемо користуватися кодом доступу в будь-якому з ресторанів мережі. Можливий варіант прив'язки коду доступу до бонусної картки клієнта, різний термін дії коду доступу з необхідністю подальшого оновлення / перереєстрації і т.д.

Герман Смирнов, начальник відділу по впровадженню UMTS у МТС-Україна

Спочатку WiFi позиціонувався як один з інструментів донесення реклами, один із напрямів мобільного маркетингу. Але цей ринок у нас не сформувався, частково за рахунок відсутності регулювання, тому великого поширення умовно безкоштовні хотспоти WiFi і не отримали. Ще однією причиною того, що безкоштовний WiFi у наших закладах громадського харчування не набув широкого поширення, є відносно невисокий рівень проникнення інтернету в Україні в цілому. Можна припустити, що при зростанні проникнення інтернету використання WiFi у HoReCa буде більш затребуваним.

В Україні утворилася суміш двох бізнес-моделей використання WiFi — платної і умовно безкоштовною. Такий підхід змушує операторів використовувати незалежні комерційні моделі використання послуги — вони за свої гроші встановлюють і налаштовують мережу, а потім з власником закладу просто діляться відсотком доходу від проданого трафіку. Швидше за все, український ринок буде поступово зміщуватися до платної моделі WiFi — коли вартість послуги, як окремого продукту, буде або зазначена в чеку, або буде необхідно зробити окремий платіж за користування послугою.