Мільйони українців працюють за кордоном. Хто займе їх місце, якщо вони не повернуться?

Міграція, як вважають експерти, — один з головних викликів XXI століття. По суті, йде нове «велике переселення народів». Одна з причин -бурхлива динаміка зростання населення в світі (нас вже 6,9 мільярда) при нерівномірності соціального та економічного розвитку різних країн.

Люди воліють жити там, де більш високі стандарти життя і є можливість заробити. І хоча Україна поки ще не в епіцентрі цих світових процесів, вони все ж нас не обійшли. Відзначаючи, що влада приділяє недостатньо уваги питанням міграції, вчені намагаються прогнозувати, що може статися з нашою країною найближчим часом.

«Майбутнє Європи не за європейцями»

При тому, що щонайменше 6 мільйонів наших співвітчизників працюють за кордоном, Україні переживає демографічну кризу, потрапивши в розряд старіючих націй. Через зубожіння населення народжуваність і надалі падатиме, а смертність рости. Так що скоро ребром постане питання:на які трудові ресурси зможе спиратися економіка нашої країни?Оскільки нинішня влада і не думає розробляти нову концепцію міграційної політики, в недалекому майбутньому те, що залишиться від українського етносу, ризикує розчинитися в масі вихідців з інших країн (переважно найбідніших азіатських, африканських і колишніх республік СРСР), які займуть вільні робочі місця.

 — Потужні сплески міграції — одна з характерних рис нашого часу. У порівнянні з іншими країнами Європи, куди ринули потоки людей з неблагополучних країн, здається, що ми в безпеці. Але це … поки ми бідні, -застерігає академік Юрій Пахомов, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ.

У світі спостерігається масований переселення китайців. У Піднебесній вважають, що з 1,5 млрд. громадян в країні повинні залишитися лише 300 мільйонів, а решта — розпорошиться по світу. Особливість цієї міграції полягає в тому, що де б не влаштувалися переселенці, вони будуть продовжувати працювати на Китай. Багато інновації перекочовують в Піднебесну завдяки вихідцям з країни, які трудяться в передових зарубіжних компаніях …

На думку вченого, китайці не будуть заселяти Сибір і Далекий Схід. Вони підуть по Шовковому шляху — через колишні республіки СРСР в Україну і потім в Європу. При цьому і в нашій країні їх питома вага значно збільшиться.

Але майбутнє континенту, переконаний академік, все ж не за китайцями, які, подібно європейцям і американцям, налаштовані насамперед на споживання. Досягнувши благополуччя, Китай зупинить свою експансію. Інша справа мусульмани. Вони консервативні, їх правила життя розписані ще Мухаммедом, вони не схильні споживацької психології. Хвиля за хвилею араби вливаються в Європу, буквально захльостуючи її. Так що Євросоюзу незабаром буде не до України. А ми, як вважає Юрій Пахомов, поки повинні розвивати власну культуру, зміцнювати економіку, не маючи ілюзій, що нас десь чекають.

Нові етноси — нові проблеми

Точної кількості трудових іммігрантів в Україну не знає ніхто. За даними Міністерства внутрішніх справ, у нас зареєстровані 111,658 тис.іноземців. Як відзначають експерти, основною імміграційний потік традиційно йде з Росії (30-35%), Молдови (19-21%) і Білорусі (14-15%). Їдуть до нас з Камеруну, В‘єтнаму, Грузії, Вірменії. А ось який статус у приїжджих і чим вони займаються, встановити важко. Більшість коли й працює, то отримує зарплату в конвертах. Тому, як вважають фахівці, до державного бюджету щорічно не надходить близько 2 млрд доларів від їх неврахованого праці, а вони відсилають на батьківщину або вивозять за кордон 35-45 млрд грн.

До речі, нові етноси, які з’являються в Україні, несуть із собою і нові проблеми. Їх зараз прийнято називати «видимі меншини», тобто вони виділяються в натовпі, не схожі на корінне населення ні зовнішністю, ні мораллю, ні звичаями. Якщо наша держава не подбає про цивілізовану адаптації іммігрантів до умов життя в Україні, неминуче загострення міжетнічних відносин, зростання ксенофобських настроїв. Вихідці з інших країн, як підкреслив директор інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, членкор НАН України Володимир Євтух, поки в основному прагнуть в Одеську, Харківську, Дніпропетровську області — туди, де є робота.

Багато хто починає «етнічний бізнес», який традиційно успішно йшов у них на батьківщині, наприклад, у сферах торгівлі чи послуг. Однак серед них є і кримінальні елементи, відзначається і феномен етнічного антрепренерства -тобто підтримка виключно представників свого етносу, допомога землякам у просуванні по службі, кар'єрі. До речі, це вже помітно і в нашій країні, зокрема в шоу-бізнесі. При цьому абсолютно неприпустимо створення в наших містах іммігрантських гетто. В Америці та Європі, які пішли цим шляхом, резервації за етнічною ознакою стали розсадниками злочинності.

Гастарбайтери не бачать свого майбутнього на батьківщині

Як практично неможливо прорахувати число іноземців, що живуть у нас, так і важко точно визначити масштаб міграції українців. До речі, всупереч розхожій думці, що за кордон виїжджають самі знедолені, більшість наших «заробітчан» мають хорошу освіту. Шукати щастя на чужині ці люди змушені, оскільки у своїх регіонах не змогли працевлаштуватися взагалі або ж на гідно оплачувану роботу за фахом. Близько половини українських трудових мігрантів їдуть до Росії, інші — в Європу, переважно в Португалію, Іспанію, Італію і Польщу.

За даними НБУ, обсяг грошових переказів, надісланих нашими гастарбайтерами в минулому році, досяг майже 6 млрд доларів. Але ж існує ще й нелегальна передача грошей -наприклад, через знайомих. Так що реальна сума валюти, що надійшла від «заробітчан» до України, як вважають експерти, становить 9-10 млрд доларів.

 — Гроші, які надсилають емігранти, витрачаються їх близькими на споживання або інвестуються в будівництво або бізнес, -каже Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. — Якщо проїхати по селах Івано-Франківської та Закарпатської областей, то навіть за зовнішнім виглядом будинків можна визначити, у кого родичі на заробітках за кордоном. Також надіслані гроші витрачаються на навчання дітей.

Начебто все це позитивні фактори. Але є й інший аспект: діти «заробітчан» переважно бачать своє майбутнє теж за кордоном. Таким чином, ми не тільки зараз втрачаємо працездатне населення, але можемо втратити й майбутнього покоління.
Виїзд батьків за кордон породжує і проблеми з дітьми, які залишаються фактично без нагляду (з бабусями, сестрами, а то і зовсім з сусідами). У них ускладнені відносини з однолітками, які заздрять грошей і посилок, що приходять з-за кордону. «Заробітчани» часто залишають будинку батьків похилого віку, за якими нема кому доглядати.

Економічна і політична ситуація в Україні така, що годі сподіватися на повернення більшості з залишили її громадян. На жаль, наші правителі не вміють мислити стратегічно. Навіть у великих українських підприємців немає впевненості в завтрашньому дні, і вони вважають за краще будувати «хатинки» і поміщати капітали там, де життя благополучна і стабільна. А прості українці взагалі бояться планувати своє майбутнє далі, ніж на кілька місяців вперед. Все це причини, через які навіть конкурентоспроможне населення змушене емігрувати і самореалізовуватися на чужині.