Новини / Аналітика / Про власні правила
21 грудня 2009, 07:46
Розмір шрифта: А А А

Про власні правила

Про власні правила, СБУ, закон, МВС
Про власні правила

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: «…Я змінив своє ставлення до люстрації»

Із моменту реформування української спецслужби пройшло майже 18 років (Закон України «Про Службу безпеки України» був ухвалений ще за часів її першого керівника Євгена Марчука 25 березня 1992 року). За цей час СБУ пережила різні процеси: зміну керівників, ротацію кадрів, переформатування структурних підрозділів, скорочення штату. Звісно, були й часи Кучми, Майдану. Але якою є сьогодні Служба безпеки України? Про відомі резонансні справи, кадрову політику, кримінальну справу по факту Голодомору 1932—1933 рр., можливість люстрації — в ексклюзивному інтерв’ю газеті «День» голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка.
       
    — Сьогодні всі кандидати в президенти заявляють про свою майбутню рішучість в боротьбі з корупцією. Про це неодноразово заявляв і чинний Президент України Віктор Ющенко. Ще навесні 2005 року він повідомив, що прийняв рішення про створення НБР. А декілька днів тому Президент дав нищівну оцінку роботі всіх правоохоронних органів по боротьбі з корупцією. Це бачила й чула вся Україна. Ви як керівник СБУ брали участь у цій нараді. Виникає питання: може, в Україні створена взагалі неправильна система боротьби з цим злом. Соромно слухати й читати, як Україна неухильно рухається до числа найкорумпованіших країн світу. Як ви бачите цю проблему? Що й кому треба робити?

— На мій погляд, хоч які б кандидати були і хоч що б вони говорили, їм необхідно визнати наступне: боротьба з корупцією повинна розпочинатися з того, що потрібно значно урізати й поставити під контроль більшість функцій чиновників. Простіше кажучи, будь-яке ліцензування, надання довідки, дозволів мають бути: а) максимально спрощеними; б) прозорими; в) безособовими. Від чиновника не повинно залежати прийняття або неприйняття рішення, воно повинно залежати від сплачення мита, надання чітко визначених документів, прозорого контролю за стягненням податків тощо.

Про правдивість кандидатів повинно говорити визнання ними необхідності значного зменшення бюрократичних установ і їхніх функцій. Простий приклад: два дні тому ми зловили на хабарі керівника Української державної насіннєвої інспекції. Виявляється, є такий виконавчий орган, керівник (Чмир Сергій Михайлович — Авт.) якого нічим іншим, крім збирання хабарів, не займався. Кожного керівника обласної інспекції він обклав хабарами в розмірі до 3 тис. євро в місяць. А тепер виникає питання — звідки брали гроші обласні керівники цієї інспекції? Ось вам наглядна корупційна піраміда. Коли ми захоплювали цього хабарника, система хабарів просто вражала. А все від того, що є такий чиновник, який керує насінням в Україні, більше того, держава ще й фінансує його.

Друге. Безумовно, необхідно створювати єдиний орган по боротьбі з корупцією. Тут особисто в мене немає ніяких сумнівів. Чому й досі не створений такий орган? Питання залишається відкритим. Разом з тим, я б не перебільшував можливості правоохоронної системи в боротьбі з корупцією.

Третє. Чому, все ж таки, за статистикою Україна посідає останні місця за рівнем корумпованості? Та тому, що тільки суддів різних рівнів протягом цього року ми порушили 80 кримінальних справ. Із них шість — щодо голів місцевих та районних судів. Яка ще держава може «похвалитися» такими успіхами? Варто лише згадати про Зварича, який, до речі, сидить в СІЗО. В будь-якій європейській країні є неприпустимим, щоб керівника регіонального (обласного) суду брали на хабарі. Ще одна кримінальна справа заведена на керівника Івано-Франківського обласного адміністративного суду.

Але корупційну систему, яка нам дісталася у спадок від Радянського Союзу, необхідно знищувати не тільки згори, а й самого низу, тобто діяти по всій вертикалі. Звичайно, для цього правоохоронного сектору недостатньо, тому питання потребує вирішення, у першу чергу, на законодавчому рівні. Дуже добре, що з 1 січня набувають чинності зміни в законодавстві про посилення боротьби з корупцією. Наприклад, якщо стосовно чиновника складено протокол про корупцію, він уже не зможе більше обіймати свою посаду. Це правильно, але, разом з тим, я вважаю, що суддів, які прийняли одне, а потім друге неправосудне рішення, через Вищу раду юстиції чи інший механізм, який визначить законодавець, теж потрібно знімати з посади. Крім цього, необхідно адміністративну корупцію перевести в площину кримінального переслідування.

Кому це робити? Через вибори потрібно підтримувати ті політичні сили, які пропонують конкретний шлях виходу з цієї ситуації, а не загальні фрази. Якщо хтось говорить про сильну державу, тобто збільшення армії чиновників, це вже не вірний шлях.

Що стосується Служби безпеки. Ми вважаємо, що функції, які виконує наше Головне управління по боротьбі з корупцією, разом з технікою і приміщенням треба передати в єдиний антикорупційний орган. Туди також повинні увійти потужний апарат по боротьбі з корупцією МВС та слідчий апарат Генеральної прокуратури. Останньому підслідні всі корупційні злочини чиновників від 1 до 3 категорії. Звичайно, єдиний орган не може стати панацеєю, але це допоможе централізувати та скоординувати боротьбу з корупцією.

— Як ви оцінюєте дії міністра Юрія Луценка під час наради в Президента?

— Іноді буває так, що мені теж хочеться встати й сказати: «Ох і набридло воно все!». Але, якщо ти є керівником правоохоронного органу, приємно тобі чи ні, ти мусиш визнати одне: заради інтересів громадян, захисту закону, координації діяльності правоохоронних органів ти мусиш ходити на наради до Президента й слухати те, що він чує від людей. Адже главу держави ми обрали своєю більшістю, тому він має право на всі оцінки, які лунають з його боку. Такі наради — це нагода доповісти Президенту про існуючі проблеми або, якщо в цьому є потреба, попросити про допомогу — законодавчу ініціативу. Єдина постать, яка здатна посилити координацію між МВС, ГПУ, СБУ — це Президент України. Тому моя оцінка діям міністра внутрішніх справ — негативна.

— Зараз ідуть серйозні розмови, щоб функцію боротьби із організованою злочинністю вилучити із закону України про СБУ. Чи не буде це передчасно? Адже це послабить всю державну систему боротьби з цим злом.

— Ні, не буде. Функцію боротьби із організованою злочинністю треба забирати від СБУ задля подальшого реформування нашої структури. Але професійна відповідь полягає в наступному: Служба безпеки, як спецслужба, повинна допомагати Міністерству внутрішніх справ технікою, агентурою та іншими позиціями, як це робиться в європейських країнах. Приклад. Два дні тому ми затримали організоване злочинне угруповання, яке намагалося реалізувати радіоактивну речовину — Цезій 137. Ми цю операцію розробили й реалізували — спецпідрозділ «Альфа» виїжджав на затримання аж із Києва. Бандитам, якими б крутими вони себе не вважали, не вдалося заробити млн. Натомість підслідність цієї кримінальної справи буде належати МВС. Тобто із внесенням змін до Закону так і мають працювати спецслужба й міліцейські підрозділи. За нами — розробка найнебезпечніших справ, за МВС — правоохоронна функція.

— Чи залишається актуальною сьогодні проблема демілітаризації СБУ? Після демілітаризації в СБУ будуть профспілки й 8-годинний робочий день? Які головні аргументи сьогодні «за» демілітаризацію?

— У деякій мірі ця проблема залишається актуальною. Але сьогодні ми все більше намагаємося залучати до нас на роботу державних службовців. Тому половина колегії СБУ — це вже державні службовці, що стосується посад в службі, то там 30–35%. Крім цього, Президентом вже визначена подвійна тарифікація посад, тобто люди, які призначаються або доходять по службі на високі посади, можуть бути й держслужбовцями, й військовослужбовцями. Тепер на черзі новий закон про СБУ, де вже, згідно з законом, має відбутися остаточна демілітаризація. Виключення складуть підрозділи: по боротьбі з тероризмом, військові, окремі контр розвідувальні та деякі охоронні.

Суть демілітаризації в тому, щоб не махати зброєю, а бути юристами, володіти комп’ютерами, вміти задокументувати правопорушення для того, щоб потім передати справу в суд тощо. Це також позбавлення функції, яка пов’язана із затриманням або утриманням громадян. Щодо профспілок, то вони в нас є, ми вже насолоджуємося співпрацею з ними. А 8-годинний робочий день залежить від того, чи будемо ми органом спеціального призначення або правоохоронною структурою. Перший варіант якраз і передбачає тарифікацію робочого дня із доплатами за додаткові години роботи.

— Якщо це буде зміна до чинного закону про СБУ, то чи розраховуєте ви отримати 226 голосів у Верховній Раді, особливо до завершення виборів президента України?

— Строки й реалізація залежить від позиції депутатів, і тут я не бачу ніяких проблем. Більшість законодавців, у всякому разі — профільні комітети, підтримують цю пропозицію.

— Якщо СБУ залишиться головним чином контррозвідувальним органом, то чи не послабиться роль СБУ в захисті держави і, особливо, суспільства, адже від організованої злочинності й хабарництва найбільше страждають, як ми кажемо, прості люди?

— Служба безпеки в кількісному вимірюванні нараховує сьогодні 29 тис. співробітників. У порівнянні з міліцією, це в десять разів менше. Тому, якщо говорити про наші можливості, то там, де потрібна наша допомога — глибинні розробки, — ми це робимо. Все інше належить до компетенції МВС. Я не вважаю, що роль СБУ в захисті держави й суспільства від цього послабиться.

— У засобах масової інформації висвітлюється робота СБУ головним чином по боротьбі зі злочинністю. А чим сьогодні займається контррозвідка? Чи діють в Україні іноземні розвідники, чи вербують іноземні спецслужби українських громадян? І для чого? Адже ми дружимо з усіма країнами НАТО. Наука, ВПК і Збройні сили фінансуються вкрай погано, тобто нових секретних розробок там, швидше за все, немає, економіка в кризі, всі політичні секрети всім відомі. Чи захоплювала СБУ в останні роки іноземних розвідників і з яких країн?

— Україна має серйозні розробки й секрети, а відтак, зацікавленість іноземних спецслужб у вербуванні наших громадян існує. Вони працюють або намагаються працювати на нашій території досить активно, вербуючи українських громадян і полюючи на наші розробки. Тільки за останні півроку на нашій території були викриті сім іноземних дипломатів-розвідників. Зараз у нас є три кримінальні справи, по яких проходять в тому числі й громадяни України. Вони були втягнуті в незаконну діяльність, скоїли правопорушення. Ще в чотирьох випадках нам вдалося шляхом профілактики не допустити скоєння нашими громадянами правопорушень, тому вони не притягуються до кримінальної відповідальності.

Що стосується прикладів. За цей період нами було викрита діяльність одного громадянина Росії, який здобував науково-технічні розробки в сфері військово-промислового комплексу для китайської спецслужби. Взагалі-то, спецслужба ніколи не називає країну, агент якої був затриманий, оскільки це ображає цю країну, тому, на мою думку, цього достатньо. Свою роботу ми завершуємо шляхом демаршів через Міністерство закордонних справ або напряму, якщо можемо викликати представника відповідної спецслужби. Якщо є необхідність, ми висилаємо цих людей з нашої території.

— Чим відрізняються підрозділи СБУ, які займаються захистом державності, від відповідних підрозділів КДБ? Адже часто ми чуємо від політиків, особливо з опозиції, що СБУ їх підслуховує, слідкує за ними й тому подібне… Інколи це навіть виглядає образливо для СБУ. Разом з тим, у сусідній Росії ми нічого подібного по відношенню до ФСБ, не чуємо й не бачимо ні з боку політиків, ні з боку ЗМІ. Там більше бояться ФСБ ніж у нас СБУ? Чи стосується це репутації спецслужби?

— Я скажу так. Коли політики починають у незаконний спосіб обговорювати питання, пов’язані із сепаратизмом, це є зазіханням на територіальну цілісність України. Тому ми реагували й будемо реагувати на це дуже серйозно. А відмінність наша від КДБ полягає в тому, що все це ми документуємо й передаємо до українського суду, який своїм рішенням притягує до відповідальності ту чи іншу особу або організацію. Приклад. Буквально кілька днів тому ми отримали прецедентне рішення, коли кримський суд засудив на чотири роки (умовно) одного з активістів організації «Севастополь—Крым—Россия» (Семен Клюєв. — Авт.). Ми дуже дякуємо українському суду за законну позицію. Лідера цього так званого Народного фронту (Валерій Под’ячий. — Авт.) ми теж обов’язково розшукаємо й притягнемо до відповідальності.

Другий приклад. 10 грудня Севастопольський окружний адміністративний суд примусово розпустив радикальну організацію «Слов’яни». Ми попереджали цих людей, що вони порушують закон, але їх протиправні дії не припинялися. Третій приклад. З 2007 року ми законним способом переслідували організацію «Донецька республіка», лідерам якої зараз теж пред’явлені конкретні обвинувачення. Справа про так званих підкарпатських русинів також у суді.

Відповідь політикам, які кажуть, що їх прослуховують СБУ — це повна брехня. А з тим, щоб це питання раз і назавжди зняти, я думаю, що наступного року ми будемо ініціювати зміни до законодавства. Адже, якщо підозра в правопорушеннях стосовно людини не підтвердилась, ніхто не заважає нам ознайомити людину з оперативно-технічними матеріалами. Нас часто критикують, що ми ставимо на прослуховування 1 000 ліній, а до суду подаємо 100 або 10. Так от: ставимо для того, щоб з’ясувати — є правопорушення чи ні. Якщо підозри не підтвердилися, ми мусимо вам віддати ваші записи розмов або з вашого дозволу знищити їх, якщо підтвердилися — передати в рамках кримінальної справи до суду.

Безумовно, всілякі розмови про прослуховування політиків негативно відбиваються на репутації СБУ, але ми будемо йти далі й ставати більш відкритими й підконтрольними закону. З іншої сторони, я хотів би спростувати міф про те, що в Україні прослуховується набагато більше людей, ніж в країнах Європейського Союзу. Рівень нашої безпеки дозволяє нам «точечно» підходити до прослуховування.

Щодо Росії, можу лише сказати, що там теж є аналогічні закиди про прослуховування, просто нам про це менше відомо.

— Які взагалі справи з декадебізацією СБУ?

— Питання декадебізації для СБУ вже неактуальне.

— На початку епідемії грипу було повідомлення про те, що СБУ закрила декілька аптек, в яких були виявлені якісь порушення. Це дійсно входить до повноважень СБУ? Який підрозділ це робив? Це була ініціатива СБУ чи вас підключили зверху?

— Це неправда. В перші дні епідемії ми допомагали Міністерству охорони здоров’я і санітарній службі. В чому полягала наша допомога? Я попросив своїх колег, з точки зору протидії корупційним діянням, провести в один день перевірку аптек: наскільки завищені ціни на ліки або де вони взагалі відсутні. У понеділок реальна інформація вже лежала в міністра охорони здоров’я на столі. На цьому все! Далі вони вже самі з їхніми контролюючими органами визначалися: застосовувати чи не застосовувати санкції. Жодної аптеки СБУ не закривала, більше того, не мала права це робити.

— За 2009 рік вам було призначено декількох заступників, які не є юристами і не мали ніякого відношення до правоохоронної діяльності, уже не кажучи про спеціальну освіту. У одного із них, як виявилося, навіть диплом про вищу освіту був недійсний. Як ви до цього ставитесь?

— Я відповідаю за кадрову політику, тому несу повну відповідальність за кандидатури, в тому числі — заступника Андрія Кислинського, який не зміг довести наявність диплома про вищу освіту. Щодо цього випадку можу сказати, що коли ми переводимо людей з державних установ, то перевірка вже не торкається тих даних, які перевіряла Головдержслужба. У правовій державі, кожна людина сама несе відповідальність за ті відомості, які вона надає тоді, коли приходить на державну службу. Але після випадку з Кислинським ми внесли зміни у власні нормативні акти, тому зараз будемо посилювати перевірку й держслужбовців.

— Що ж перевіряла СБУ?

— Наш кадровий підрозділ оформлював відповідні допуски, які отримав Андрій Кислинський. Так само було і зі мною, коли я переходив з дипломатичної служби в СБУ. Дипломи перевіряла Головдержслужба у 1994 році, у 2006 СБУ вже цього не робила.

— Хто ж зараз буде відповідати?

— Відповідальних треба шукати в Головдержслужбі.

— До речі, чи продовжується розшук Тіберія Дурдинця?

— Ні. Справу переведено в нормальні правові відносини. Він відповідає, така як і я до нього відповів, на питання слідчого Генпрокуратури. Тиберій Юрійович — генерал-майор — і надалі залишається у резерві Служби безпеки України.

— Минулого тижня в пресі з’явилася інформація, що в Луганській області затримана інкасаторська машина з грошима. Посилаючись на допит затриманих, було зазначено, що ймовірно ці кошти мали піти на підкуп виборців у Луганській і Донецькій областях. Що вам відомо про це? На вашу думку, чи матимуть місце на цих виборах факти підкупу виборців? Як СБУ боротиметься з цим? Взагалі, як ви вважаєте, ця виборча кампанія буде агресивно-брудною чи ні?

— СБУ викрила серйозний конвертаційний центр, який мав характер регіонального — функціонував у Луганській та Донецькій областях. Найбільше нас стурбувало те, що на цей нелегальний центр, який мав великий оборот, працювали декілька співробітників банку. Нами було виявлено 296 підроблених печаток, багато готівки, декілька сот підставних комерційних фірм. А найголовніше — під час затримання там знаходилася інкасаторська машина, тобто в цій бандитській схемі використовувалася система банк-клієнт. Наразі інформація про цілеспрямування цих грошей перевіряється.

Що стосується виборчої кампанії. Я гадаю, що вона буде брудною настільки, наскільки є брудними ми з вами. Якщо кожен громадянин буде робити її чистішою, все буде набагато простіше. Адже вся система виборів побудована на участі громадян в комісіях, голосуванні, підрахунку, спостереженні тощо.

Хочу зазначити, що сьогодні СБУ здатна захистити сервери ЦВК, комп’ютерні програми, а на даному етапі ми вже допомагаємо захищати реєстр виборців. Так, трапляються порушення, але протягом дня ці злочини розслідуються. Я переконаний у тому, що якщо кожен громадянин буде відповідально ставитися до виконання своїх обов’язків, ми не дамо скривдити вибір народу. Та й суспільство вже в нас інше, воно не дозволить порушувати закон, як це було в 2004 році.

— Ви вже неодноразово заявляли, що кримінальна справа по факту Голодомору 1932–1933 років, порушена Службою безпеки України, до кінця цього року буде передана в суд. Чи отримали ви по своїх запитах якісь документальні матеріали із Росії чи з інших країн? З вашої точки зору, після того, як судова інстанція поставить крапку в цій справі — будуть висунуті конкретні звинувачення конкретним людям, чи змінить це свідомість тих людей, які вважають, що геноциду українського народу не було? Чи достатньо в правовому смислі документальних підтверджень, що це був саме геноцид українського народу?

— Я не думаю, що треба в примусовий спосіб міняти свідомість людей, адже ми переслідуємо зовсім іншу мету. Зараз закінчується ряд експертиз по цій кримінальній справі, тому ми маємо намір до кінця року передати її до суду. Документів вистачає — це 253 томи. Наші запити направлялися і до російської ФСБ, від якої остання відповідь була про те, що запити передані на опрацювання в прокуратуру Російської Федерації. Я переконаний, що всі правдиві відомості, які існують в Україні й встановлені слідством, а це мапи, документи, прізвища, є свідченням геноциду на конкретній території.

Це раз і назавжди зніме питання — чому майже 10 мільйонів українців загинули від голоду? Чому міжнародними експертами щодо нас вживався термін «постгеноцидна нація»? Чому і які західні компанії скористалися з того, що більшовики вивозили зерно за кордон та ін.? Але крапка в цій справі — це тільки початок багатьох інших процесів: цивільних, моральних, юридичних, політичних. А найголовніше — я дуже сподіваюся, що буде повернута пам’ять наших батьків і всіх тих, хто жив на території 17 областей, де був здійснений геноцид.

— Як ви ставитесь до люстрації в тому вигляді, в якому її рекомендують деякі політики?

— Попрацювавши три роки з архівами КДБ, я трохи змінив своє ставлення до люстрації. Тому що в цих документах я побачив, як реально вибивались свідчення, які існували тортури і, взагалі, як по-злочинному влада ставилася до людей. Переконаний, що люстрація для нашої країни в тому розумінні, як її проходили європейські держави, неможлива. Тому що, по-перше, до лав «стукачів» записували людей, які ніколи не мали відношення до цього, по-друге, багато документів підроблялося, а по-третє, як я вже сказав, з людей за допомогою тортур вибивали «свідчення».

Розслідування геноциду — це лише частина всіх тих злочинів, які чинила радянська влада впродовж із 1917 до 1991 року. Залякування людей було страшне, тому тільки тоді, коли у всіх цих злочинах ми розберемося, можна буде говорити про паралельну люстрацію.

Я працюю в СБУ три роки. Коли я прийшов на цю посаду, ми навіть і не мріяли про те, що можна вийти на порушення кримінальної справи. Але протягом останніх двох років життя змінилося, в тому числі й для Служби безпеки України. Я гадаю, що нічого страшного не станеться, якщо ми ще рік-два почекаємо, поки пройдуть розслідування інших кривавих злочинів радянського режиму, щоб уже на об’єктивних документах запускати процес люстрації.

— У редакцію «Дня» народний депутат Григорій Омельченко прислав копію свого депутатського звернення до Президента України Віктора Ющенка, де говориться про нібито зволікання ГПУ через політичну доцільність «завершення досудового слідства та притягнення до кримінальної відповідальності організаторів і замовників викрадення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе». Зокрема, пан Омельченко вказує, що затриманий влітку Олексій Пукач повністю визнав свою вину й дав свідчення про організаторів і замовників злочину… Що ви можете сказати про перспективи остаточного розслідування так званих резонансних справ — убивство Гонгадзе, отруєння Президента В.Юшенка, стосовно народного депутат Лозинського, судді Зварича та інших.

— Стосовно вбивства Георгія Гонгадзе. Це надзвичайно серйозна й резонансна справа. СБУ справилася із поставленим завданням — розшукала, затримала й доставила в Київ Олексія Пукача. Більше того, нами він утримується в безпечній камері. З ним щоденно має можливість працювати слідчий Генпрокуратури, який дотримується режиму таємниці слідства, за що я його дуже поважаю. Сподіваюся, що він ефективно доповідає генеральному прокурору. Голові СБУ він не доповідає, тому мені важко сказати, яке слід очікувати або не очікувати наступне процесуальне рішення від слідчої групи у цій справі.

Місця в лісах, які вказав Пукач, ми розшукали, розкопали й провели відповідні експертизи. Вони свідчать про страшні речі — місця масових поховань нікуди не ділися з України. В одному із вказаних поховань знайдено останки десяти трупів з ознаками насильницької смерті. Звісно, дуже важливо встановити замовників убивства Гонгадзе, але також є важливим встановити замовників цих десяти вбивств. Причому всі жертви віком до 45—50 років, серед яких є й жінки.

По справі Зварича. Я йому казав, що він буде за гратами, там він зараз і знаходиться. І дуже добре, що суд продовжив термін його затримання. Але ж справа не тільки в Зваричі. При всій повазі до суддівської мантії, це було серйозне злочинне угруповання. Я впевнений, що вирок по Зваричу буде.

Щодо Лозинського, можу сказати, що ми його розшукуємо і, я гадаю, з ним буде такий же результат, як і з Пукачем. Я б йому не радив сподіватися на своїх покровителів. Краще виконати вимоги Генпрокуратури й з’явитися до неї самому, інакше він буде в примусовий спосіб розшуканий і доставлений.

Справа щодо отруєння Ющенка. З 2004 року над цією справою працює потужна слідча група Генпрокуратури. СБУ, як і МВС, виконує багато процесуальних рішень щодо цієї справи. Наприклад, з дозволу суду, нами здійснюються оперативно-технічні заходи. Але результату слід очікувати тільки від слідчої групи.

— Можете відповісти на запитання — чому багато справ передаються до Генпрокуратури, а там вони гальмуються?

— З цього приводу треба говорити з фахівцями Генпрокуратури. Я відповідаю тільки за своє відомство. Але так само, як і в нас, у них є певні правові зобов’язання та встановлені законом обмеження. І якщо ти їх не виконуєш при всіх очікуваннях суспільства, тоді ти або непрофесіонал, або порушуєш закон, або дискредитуєш справу. Я вважаю, що причина криється саме серед цих відповідей.

— На трасі Київ — Бориспіль на плакаті протестуючих через невирішення земельного питання написано: «Наливайченко SOS! Рейдери вкрали землю в с. Щасливе». Наша газета писала про цю ситуацію. Мені за завданням редакції довелося вивчати проблему на місці. Люди доведені до відчаю! Чи знаєте ви про це? Як прокоментуєте? Чи не означає це, що остання надія у людей все таки на СБУ?

— Справа не в прізвищі. Я б з радістю допоміг, якби мав повноваження хоча б такі, як у МВС. Допоміг з якої точки зору? Я переконаний, що все, що сталося з КСП «Бориспільське», не могло не відбутися без участі попереднього керівництва районної адміністрації, райради, а відтак, вже й нинішніх чинуш. Наскільки мені відомо, там ці земельні акти по два-три рази змінені, більш того, зміни внесені в тому числі й у землеупорядкуючі документи. Тому сьогодні необхідно вирішувати ці питання почергово, а там, де вони не вирішуються, треба чесно запропонувати людям компенсацію. Один Наливайченко в даній ситуації нічого не зробить, треба всім працювати та зустрічатись з людьми.

— Там були і Ющенко, і Тимошенко, і Литвин, і Луценко й інші. Хто ж здатен вирішити це питання?

— Сьогодні змінилося законодавство. Тому навіть найвища посада не вирішує питання, яке може вирішити, наприклад, районна адміністрація або рада. Без їхньої згоди ніхто не приймає рішення — ні Наливайченко, ні Президент.

— За Бюджетним кодексом, землею, яка — за межами селищного пункту, розпоряджається районна державна адміністрація, яка у свою чергу підпорядкована Президенту…

— Правильно, тому я і кажу, що треба всім з’їхатися, вислухати місцевих чиновників, простих людей і вирішити питання.

— Влітку цього року ви говорили про те, що після 13 грудня всі (за вашими словами, 19 офіцерів) співробітники ФСБ Росії на Чорноморському флоті РФ повинні залишити територію України. Натомість безпека російських моряків буде покладена на підрозділи військової контррозвідки СБУ в Севастополі та Сімферополі. Росія погодилась на такий варіант? Як просувається робота в цьому напрямку?

— Так, як і було домовлено з нашими російськими колегами, всі 19 співробітників ФСБ до 13 грудня покинули територію України. Сьогодні в Севастополі достатньо сил СБУ, щоб забезпечити безпеку і українських, і російських моряків.

— Українська Конституція забороняє подвійне громадянство, але є непоодинокі випадки, коли, крім українського, люди мають або російське, або румунське, або болгарське, або якесь інше громадянства. Ми знаємо, що в Південній Осетії і в Абхазії було дуже багато місцевих жителів з російськими паспортами. Яким чином СБУ реагує на це? Що й кому треба робити?

— На нашій території має діяти виключно наше законодавство, в тому числі й у питаннях громадянства, де головним контрольним органом є МВС. Крім того, є спеціальна комісія з питань громадянства при Президентові України. Там, де видаються закордонні паспорти — в консульствах, я не бачу ніяких проблем на рівні двох міністерств закордонних справ чітко врегулювати ці питання. Наприклад, з тим, щоб консульства Російської Федерації неухильно дотримувались нашого законодавства щодо надання або позбавлення громадянства. Якщо український громадянин звертається до російського консульства про надання йому громадянства Росії, консул має ввічливо йому написати або пояснити, що до того моменту, поки він не принесе довідку про припинення українського громадянства, російське він не отримає. А зараз ви спитаєте — чому так не робиться? А тому, що треба чітко довести цю вимогу до всіх консульств, і коли ми видаємо іноземному консулу екзекватуру або відкриваємо нове консульство, ми повинні встановлювати власні правила та вимагати їх дотримуватись. Такий принцип повинен існувати по всіх напрямах розвитку Української держави.

 Іван КАПСАМУН

ВКонтакте Buzz Live journal Facebook Twitter

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишою і натисніть CTRL+Enter
Лист у редакцію
Ви не авторизувались.
Якщо у вас вже э обліковий запис ВКурсе.ua, увійдіть або зареєструйтесь.
ваш коментар:

Читайте також:

Автопарк співробітників СБУ вражає розкішшю (Відео)

2 червня 2017, 08:51

Останні новини за сьогодні: