Що залежить від губернатора?

Указ Президента України Віктора Ющенка про звільнення Юрія Павленка з посади голови Житомирської облдержадміністрації згідно його заяви не став несподіванкою ні для жителів області, ні для столичних аналітиків. Запитання журналістів і не тільки журналістів, чи довго він збирається працювати, посипалися на нього з перших днів перебування на цій посаді, з кінця минулого року себто. Причому це був четвертий губернатор «помаранчевого» призову. Утім, тоді новий губернатор запевняв, що збирається домогтися своєрідного «житомирського прориву» з тим, щоб область піднялась вище з останніх місць у різного роду рейтингах. Можливо, якщо б не було дострокових парламентських виборів, він би працював в області й надалі. Але пройшовши до Верховної Ради в чільній десятці блоку «Наша Україна — Народна самооборона», вочевидь, опинився перед спокусою повернутися як політик до столиці в престижному статусі. Тим більше, що Ю.Павленка деякі оглядачі та політологи вже «сватають» на посаду віце-прем’єра з гуманітарних питань в новому уряді або, щонайменше, у крісло міністра у справах сім’ї, молоді й спорту, в якому йому, за власними словами, дуже подобалось.

Чи встиг він за час керування наблизитись на Житомирщині до того, що було б схоже на прорив? Якщо брати вкорінені з радянських часів показники, то в певних галузях було їхнє зростання. Зокрема, у промисловості істотно збільшився обсяг випущеної продукції, у видобувній галузі поповзли вгору платежі до бюджету. У модних нині рейтингах соціального розвитку область піднялась на кілька позицій. Щодо останнього, то молодий губернатор особливо багато уваги приділяв питанням сім’ї, охорони материнства і дитинства. Поїздки по області з участю в різного роду публічних заходах стали повсякденним явищем — причому піарівський бік справи відпрацьовувся дуже ретельно. Поставало питання, коли губернатор встигає займатися організаційними питаннями, глибоко аналізувати стан справ у тій чи іншій галузі, контролювати виконання своїх розпоряджень і доручень? Рішення, які приймалися колегією облдержадміністрації, нічим не відрізнялися від того, що було раніше, і звучали зовсім «по-радянськи» — маса неконкретних формулювань у стилі побажань і рекомендацій. Утім, це відображає реальну ситуацію — маючи, згідно закону, великий обсяг відповідальності та повноважень, місцеві державні адміністрації, знову ж таки на законодавчому рівні, здебільшого не мають реальних важелів для їхнього забезпечення. Ю.Павленко, як і інші губернатори, мав вкрай обмежені можливості для прямого впливу на суб’єкти господарської діяльності, і це добре. Але з тієї ж причини він не міг робити кардинальних кроків у економічній сфері, хіба що створювати сприятливі умови для інвесторів. Тобто, як не варто ставити у заслугу губернатору економічні успіхи регіону, так і не можна покладати на нього відповідальність за зниження тих чи інших виробничих показників (на Житомирщині, наприклад, у нинішньому році знизились обсяги валової продукції сільського господарства). Отже, ці показники не можуть бути мірилом успішності його діяльності. Як не можуть бути таким критерієм результати парламентських перегонів — на останніх виборах блок «Наша Україна — Народна самооборона» в порівнянні з попередніми виборами спустився на сходинку нижче, пропустивши вперед, окрім БЮТу, ще й Партію регіонів. Але, представляється, справа не у тому, що піар Ю. Павленком своєї губернаторської діяльності як представника НУ-НС був недостатнім (скоріше, як говорилося, більш ніж потужним). Нинішня кампанія показала, що більшість виборців продовжують реагувати на харизму лідера всієї політичної сили, а не на якості керівника регіону, який її представляє. Плюс БЮТ явно перевершив всі інші партії і блоки в організації агітаційної роботи. Тому теза, яку висував Ю.Павленко до виборів, а саме, що він залишиться на посаді, якщо НУ-НС в області випередить всіх конкурентів, виглядає непереконливою. Як і некоректною з вищеназваних причин є критика губернатора за показаний цим блоком результат.

Що було заздалегідь хибним, але настійливо пропагувалось ним у перші місяці перебування на посаді, так це бажання об’єднати місцеві еліти. Це скидалося на рожевий ідеалізм, оскільки місцеві політики і підприємці здебільшого орієнтуються на конкуруючі партії. Крім того, часто кожен iз них має власний матеріальний інтерес, який намагається забезпечити з використанням свого політичного впливу. Об’єднати їх можна тільки домовившись про розподіл доступу до тих чи інших ресурсів — надр, землі, лісу, наприклад. «Єднання еліт» по-житомирськи привело в обласній раді в результаті зради частини депутатів від БЮТу і «Нашої України» своїм політичним силам (у тому числі колишньої нашеукраїнки голови облради Ірини Синявської) до фактичного паралічу цього органу місцевої влади.

Зараз в області, і не тільки в області, жваво обговорюється питання, хто може зайняти місце, звільнене Ю.Павленком на Житомирщині? Вочевидь, воно вже стало предметом політичного торгу у зв’язку із результатами парламентських виборів. Безумовно, на нього буде претендувати БЮТ, який має в регіоні найкращий результат. Iз кандидатур, які цей блок може висунути, насамперед, фігурують голова обласної організації ВО «Батьківщина», депутат Верховної Ради V скликання Сергій Пашинський і заступник голови облдержадміністрації Ігор Орлов, який прийшов до «Батьківщини» лише перед виборами 2006 року. Однак можливі інші варіанти. Виглядає ймовірним, що в якості компенсації цієї посади домагатимуться регіонали. Проте беззаперечної, насамперед з точки зору моральних якостей і незамкнутості на власний матеріальний інтерес, кандидатури у них не проглядається. Хіба що вони підтримують відносно нейтральну фігуру. Таку, наприклад, як нинішній міський голова Бердичева Василь Мазур, про можливість появи якого в губернаторському кріслі говорили ще під час попередньої зміни очільника області. Це керівник з явною харизмою, досвідчений організатор, уміє працювати з людьми і приваблювати до себе їхні симпатії, позиціонує себе як патріот свого міста і краю. Не виключається, що на сходинку вище підійметься нинішній перший заступник голови облдержадміністрації, член литвинівської Народної партії Володимир Загривий, який також свого часу фігурував в числі претендентів. Особливо в разі, коли «помаранчева коаліція» забажає розширити свої лави. А ось у лавах місцевих нашеукраїнців не видно сильної постаті. Як би там не було, але від жителів області часто можна почути, що їм на цій посаді набридли «десантники» із столиці, нехай здебільшого і походженням iз Житомирщини — з п’ятьох, що її обіймали за останні чотири роки, таких було чотири. І відразу виникали сумніви, чи затримаються вони тут хоча б на кілька років.

До речi

Голова Тернопільської обласної державної адміністрації Іван Стойко подав заяву на ім’я Президента Віктора Ющенка про відставку із займаної посади. Про це повідомляють Українські новини з посиланням на прес-службу облдержадміністрації. «Заяву Стойко написав у понеділок, 22 жовтня. Таке рішення Іван Михайлович прийняв у зв’язку з обранням його народним депутатом України», — йдеться в повідомленні. «При цьому губернатор заявляє, що незалежно від місця роботи він і надалі буде відстоювати позиції Тернопільської області та її жителів», — додає прес-служба.

Івана Стойка обрано депутатом Верховної Ради VI скликання за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (№46). 4 лютого 2005 року Ющенко призначив Стойка тернопільським губернатором.