Реструктуризація заборгованості, що виникла на сьогоднішній момент є основним способом досягнення компромісу у взаєминах позичальника з банком.

Займаючись цією проблемою фактично з початку масових прострочень щодо своєчасної і в повному обсязі оплати поточних платежів (листопад 2008 року) ми зафіксували якусь хронологію розвитку взаємовідносин між позичальниками і банками, а саме:

 — У листопаді — грудні 2008 року, позичальники, відчувши неможливість своєчасної оплати поточних платежів, почали звертатися до банків з проханнями надати розстрочку, кредитні канікули, збільшити термін кредиту і т.д. Банки ж у свою чергу були не готові до такого розвитку подій і тягнули час, сподіваючись на те, що ситуація вирівняється самостійно. НБУ в цей час замість підготовки пропозицій щодо вирішення виниклої проблеми посилював нормативи для банків.

 — До березня 2009 року банки, відчувши різке збільшення неплатежів, почали пропонувати позичальникам перейти на ануїтетні схему погашення кредиту, оплати виключно відсотків з наданням відстрочки по тілу кредиту, капіталізації відсотків на тіло кредиту, оплати певної суми за зменшеною ставкою відсотків.

 — До вересня 2009 року в програмах реструктуризації банків з‘явилися пропозиції про отримання нових кредитів на суму прострочених оплат.

На жаль, всі пропоновані програми значно збільшували кінцеву суму виплат по кредиту і були досить короткостроковими.

Не пропонуючи позичальникам реального виходу з ситуації, що склалася, банки втрачали їх лояльність, і врешті-решт це може призвести до відмови позичальника погашати взяті на себе зобов’язання і перешкоджання вилучення заставного майна.

Однією з головних проблем реструктуризації заборгованості було і є вимога банку повністю погасити наявну заборгованість з поточних платежів і надання додаткової застави. Позичальники не маючи можливості гасити в повному обсязі поточні платежі, не можуть погасити заборгованість по тілу і відсотках, які складають від 3 до 8 місяців. Також позичальники, навіть маючи можливість надати додаткову заставу, всіляко від цього відмовлялися, не бачачи подальшої перспективи вчасно погашати виниклу заборгованість.

На мою думку, для проведення успішної реструктуризації та подальшої роботи з позичальником з погашення взятих на себе зобов‘язань необхідно досягти взаємного інтересу у подальшій співпраці з погашення кредиту на взаємовигідних умовах.

При існуючих програмах реструктуризації позичальникові сьогодні значно вигідніше вимагати в судовому порядку розірвання договору, ніж продовжувати обслуговувати кредит, заборгованість по якому росте з геометричною прогресією.

Така можливість передбачена ст.652 ЦК України — зміна або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Цією статтею передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов‘язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, — змінений за рішенням суду на вимогую зацікавленої сторони. Судова практика говорить про позитивний досвід позичальників.

Деякі банки, розуміючи це, йдуть на нові умови реструктуризації, які дають можливість погасити позичальникові виниклу заборгованість, а в перспективі і погасити весь кредит не втративши об’єкт застави. Поки ми зустріли два такі програми:

1. У клієнта за ринковою ціною викуповують об‘єкт застави. Якщо це квартира з клієнтом укладають договір оренди до 5 років. Якщо виникає різниця між не погашеним кредитом і оціночною вартістю клієнтові видають на цю різницю кредит строком на ці ж 5 років під 1% річних. Після закінчення 5 років клієнтові пропонують викупити об’єкт застави за ціною, яка буде існувати на той момент, або продають його самостійно.

2. Клієнтові пропонують перевести валютний кредит в гривневий за комерційним курсом під 10% річних. Протягом двох років при погашенні кредиту 90% направляється на погашення тіла кредиту, а 10% сплаченої суми на відсотки нараховані на залишок по кредиту. При цьому, що важливо, гасити кредит можна з випередженням.

Тому, хочеться ще раз наголосити, що для врегулювання питання погашення заборгованості за кредитом у позасудовому порядку необхідно, щоб пропоновані програми реструктуризації були довгостроковими і перспективними для позичальника в плані подальшого обслуговування кредиту.