Новини / Аналітика / Ситуація на ринку палива загрожує національній безпеці України
26 січня 2017, 19:45
Розмір шрифта: А А А

Ситуація на ринку палива загрожує національній безпеці України

Ситуація на ринку палива загрожує національній безпеці України, паливо, енергоносії, нафтопереробка
Ситуація на ринку палива загрожує національній безпеці України

В Україні активно обговорюється тема енергоносіїв: ЗМІ, політики і суспільство налаштовані зменшувати залежність від Росії. Треба віддати належне, певні успіхи є – країна не купує газ у РФ. Однак дискусії йдуть, на мій погляд, однобоко: обговорюючи тему газу, вугілля та електроенергії, забуваємо про звичайне паливо для двигунів внутрішнього згоряння. Тут ситуація катастрофічна: Україна фактично не контролює свій внутрішній ринок, споживаючи імпорт.Ще в середині нульових Україна практично повністю забезпечувала себе нафтопродуктами. Або, принаймні, могла забезпечити в країні в різний час працювали від 7 до 8 великих НПЗ, які дісталися «у спадок» від СРСР.

Однак, проста експлуатація активів без капіталовкладень в модернізацію зробила переробку нафти на українських заводах малопривабливою. Ще в 2005 році фахівці відзначали, що глибина переробки нафти в країні коливається від 46,39 (Херсонський НПЗ) до 74,2% (Надвірнянський НПЗ). Мала була й завантаження — з 2004 року частина великих ФПГ побачили всі принади від імпорту нафтопродуктів з сусідніх країн. Якщо в 2004 році суми угод оцінювалися «сотнями тисяч доларів, то вже в 2007-м, з виходом на український ринок білоруського палива мова пішла про сотні мільйонів. До 2009-го лише на купівлю білоруського бензину, дизельного палива, газу Україна витрачала від 1,5 до 2,5 мільярдів доларів щорічно.

У 2011 році Республіка Білорусь своєї нефтепродукцией закривала близько 40% внутрішнього ринку України. У 2012-му частка імпортного палива в Україні перевищила 50%, а всі українські НПЗ декларували збитки. До 2014 залишилися працювати лише два заводи — та й то завдяки постачання української нафти.

Станом на 2016 рік ситуація ще більш гнітюча. Про це свідчать дані, наведені порталом Oilnews. Ринок бензинів і дизпалива України становить близько 8,13 млн. тонн, велика частина яких-імпорт. Судіть самі:

Україна в минулому році спожила 2,2 млн. тонн бензину. З якого 1,2 млн тонн білоруського походження, ще 0,169 млн т. з Литви. Власне офіційне виробництво не перевищує 0,8 млн т.
Баланс дизпалива склав 5,9 млн. тонн з яких 5,28 млн тонн імпорт. 2,7 млн т. постачає Білорусь і ще 1,25… Російська Федерація. Так, воюючи з Росією, Україна залежить у тому числі від російського палива.
Баланс скрапленого газу 1,46 млн тонн. Тут лише 16% білоруські, а левова частка так само надходить з РФ.

Таким чином, сьогодні Республіка Білорусь контролює 68% роздрібного ринку України по бензинах, 45,7% ринку дизельного палива і 16% ринку скрапленого газу. Росія — не менше 39%.

Але ці цифри можуть бути не повними. Так, в торгівлі між Білоруссю і Україною (як, втім, і між Україною і РФ) істотна частка належить «сірими» схемами. Маленький приклад: у 2011-2012 роках, коли торгівлю нафтопродуктами курувала «Сім‘я» Януковича різниця даних Белстата і Укрстата щодо постачання палива розходилася в грошовому вираженні на 500 мільйонів доларів. Паливо з Білорусі «виїжджав», в Україну не «в’їжджало». Сьогодні цифра скромніше — за моїми оцінками після уточнення платіжних балансів за 2016 рік вона складе приблизно 27-30 мільйонів доларів.

Ще одна проблема — «нелегальні» НПЗ. Деякі експерти оцінюють їх кількість (від міні-заводів до цілих комплексів) словами «більше сотні».

Нарешті, авіаційне паливо, яке теж імпортується з-за кордону. До 2014 року основним постачальником була Росія. З 2014 року на ринок вирвалася Білорусь. Причому Мінськ «передбачив» розвиток кризи і купив установку для виробництва палива в кінці 2013. А на початку 2014 вона по Дніпру була доставлена на територію Білорусі, і вже в травні-червні українцям запропонували реактивне паливо РТ-1, яке на той момент не пройшло навіть стандартизації у себе «на Батьківщині». Але якість було нормальне, ціна прийнятною. І до 2015 Білорусь контролювала до 50% ринку. Далі була спроба витіснити «монополіста», замінивши його кількома постачальниками. Білоруська Нафтова Компанія майже рік не постачала авіапаливо в Україну — до осені 2016, коли після проколу з поверненням літака «Бєлавіа», сусідня країна знову отримала допуск на Український ринок. І за неповних два місяці за обсягами поставок у річному вираженні вийшла на 4-е місце.

Причини обвалу

За неповні 8 років Україна втратила контроль над власним ринком моторного палива. Основною причиною такого провалу можна назвати, звичайно, відсутність інвестицій у розвиток галузі. НПЗ не модернізувалися і середня глибина переробки в 55-57% — надзвичайно низько і неефективно.

Сусідня Білорусь, яка сьогодні фактично контролює український ринок, за період з 1996 по 2011 провела 3 етапу модернізації своїх НПЗ, витративши на них за різними оцінками, від 2,5 до 3,5 млрд доларів. Зараз реалізується четвертий етап вартістю близько 1,5 млрд доларів. В результаті за показником глибини переробки нафти Білоруські НПЗ одні з кращих не тільки в регіоні, але і у Європі (значна частина експорту направляється саме на європейський ринок). Так званий «індекс Нельсона» у Мозирі становить 7,7, в Новополоцьку 9,2. Середні показники НПЗ по країнах ЄС — 6,6, в РФ — 5,1.

При цьому з утворенням концерну «Белнефтехим» та реалізації програми модернізації в сусідній країні створена ціла індустрія, сировиною для якої служать відходи нафтопереробки. Кінцевий продукт — синтетичні нитки, технічні парафіни, фарба і т. д. – відправляються на експорт.

Україна мала найкращі стартові умови в 1999-2000 році. Але, на жаль, програла в гонці «модернізації», програвши при цьому власний ринок.

Ще одним ключовим чинником для виникнення проблеми стала особливість політичної і економічної системи в Україні. Країна до 2007-8 роках перетворилася фактично в декорацію домовленостей кількох великих ФПГ. Гра на їхніх протиріччях, участь у так сказати, олігархічних війнах була повною мірою використана Білоруссю. Так за допомогою «сірих» схем, демпінгу були фактично збанкрутували більшість українських НПЗ. Зберегла активи лише група «Приват» — і то за рахунок доступу до «власної» нафти. ФПГ було за великим рахунком все одно з чого отримувати прибуток: з переробки або імпорту. Останнє було навіть вигідно — немає головного болю з вмістом цілого заводу.

Ризики для України

Нинішня ситуація є прямою загрозою національній безпеці. Я вже наводив приклад, що навесні 2014 року ключ від Києва був Лукашенко: якщо б після втечі Януковича Білорусь не збільшила поставки палива і не ввела відстрочку платежу — Україна була б паралізована. З ринку зникла б 50% палива, а в країні на той момент не було грошей, щоб розплатитися навіть за укладеними контрактами.

Немає палива — стоять танки, не завозиться хліб і ростуть ціни. Миттєво.

Так, успіх «проекту Україна» надзвичайно вигідний Білорусі – але це не означає, що так буде завжди. Україна, на жаль, не має «запасу міцності» в питаннях забезпечення власного ринку моторного палива. При цьому залежність від Росії (дизельного палива, газу) у мене особисто взагалі викликає подив.

Другий аспект проблеми – гроші. Україна на імпорті нафтопродуктів щорічно (!) втрачає не менше 4-5 мільярдів доларів. Ще не менше 1 мільярда втрачається на нелегальних НПЗ і на «сірих схемах» імпорту. З цієї суми не менше 1 мільярда йде в бюджет Російської Федерації в якості оплати прямих поставок і опосередковано, у вигляді частки російської нафти» в білоруському паливі. І після цього мені будуть говорити, що Україна воює з РФ? 1 млрд. доларів в рік радше схоже на данину васала сюзерену.

Власна (легальна) переробка або виведення імпорту нафтопродуктів з тіні навпаки дав би робочі місця і, враховуючи прибутковість бізнесу, досить значні податкові відрахування.

Що робити?

Ключовий, в даному випадку питання. Перший, найбільш очевидний відповідь — розвивати власну переробку – не є виходом в короткостроковій перспективі. Адже для початку необхідно знайти кошти на 1-2 власних заводу і реконструкцію поки ще працюють (про зупинених краще не згадувати – в їх стані таких активів місце в плавильній печі). Це гроші, величезні гроші. Нагадаю, що Білорусь лише на модернізацію своїх НПЗ вже витратила понад 2,5 млрд доларів і ще 1,5 млрд у планах. Це не рахуючи створення цілої виробничого ланцюжка з переробки відходів. Вільних грошей «тут і відразу» в Україні немає.

Але це не означає, що не треба їх шукати. Причому за рахунок економії на тому ж імпорті. Грубо кажучи, «плати менше і складай зайве в скарбничку». Наприклад, Україна може збільшити видобуток нафти і завантажити до оптимальних 90-92% власні НПЗ.

А так само почати поставки в згаданий НПЗ у Мозирі на переробку за «давальницькими схемами». В такому разі країна платить лише за «роботу білоруського НПЗ» – сировина і прибуток від продажу кінцевого продукту українські. А якщо напружитися і продати «відходи» тим самим білорусам (для них це теж сировина), то і переробка може вийде «копійчана». Дана схема виправдана в короткостроковій (2-3 роки) перспективі. Вона може забезпечити:

Уникнути торговельних воєн, забезпечивши завантаження і білоруських НПЗ. В іншому випадку вони будуть боротися до кінця за український ринок. Не вибираючи методів.
Політичні бонуси: Білорусь отримує альтернативні джерела нафти і зменшує залежність від Росії.

Завантаження нафтотранспортної системи — трубопровід Одеса-Броди найбільш вигідніший спосіб поставки (тим паче, що маршрут вже апробований). Постійна робота, до речі, може стати поштовхом для завершення проектів поляками — продовження до Балтійського моря і виходу на ринок нафти з країн Каспію і Азії.

Акумулювати кошти для розвитку власної переробки. Мова йде про тих самих мільярди на будівництво нових заводів — адже 60% ринку палива в чужих руках це більше ніж просто залежність.

ВКонтакте Buzz Live journal Facebook Twitter

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишою і натисніть CTRL+Enter
Лист у редакцію
Ви не авторизувались.
Якщо у вас вже э обліковий запис ВКурсе.ua, увійдіть або зареєструйтесь.
ваш коментар:

Читайте також:

Всесвітній банк купить частину «Укргазбанку» найближчим часом — НБУ

12 листопада 2019, 08:09

Останні новини за сьогодні: