Новини / Аналітика / Вибирали — веселилися, а обрали — засмутилися
30 жовтня 2007, 08:33
Розмір шрифта: А А А

Вибирали — веселилися, а обрали — засмутилися

Вибирали — веселилися, а обрали — засмутилися, виборці, громадське об‘єднання Харків’янин, Владислав Протас, Анатолій Ткачук, референдум
Вибирали — веселилися, а обрали — засмутилися

Що поробиш, але така вже вдача в українського виборця. Доведений до краю своїми попередніми обранцями, на наступних виборах він голосує або «по приколу», або довірившись гучним викриттям ще одного претендента на виборну посаду. Українська демократія дуже молода, а молодості, як відомо, властиво помилятися. Отож і приходять до влади люди, фахова компетентність і моральні якості котрих разюче відрізняються від самооцінок, що їх вони давали самі собі перед виборцями під час передвиборної кампанії. На жаль, це стає очевидним тільки тоді, коли вибір зроблено, і народні обранці, відкинувши умовності, заходжуються розбазарювати міські бюджети і наново ділити власність на догоду особистим інтересам. Це сталося в Києві, Харкові, у багатьох інших українських містах. При цьому «батькам міста» вдається не тільки безкарно втримуватися на посадах, а й подавати свою діяльність, як економічні експерименти. А їхнім виборцям залишається тільки терпляче чекати, доки через п’ять років їх знову не покличуть на виборчі дільниці, де, нарешті, з’явиться можливість виправити помилку. Але чи зможе хто поручитися, що на той час уся власність територіальної громади не опиниться в пустотливо-спритних ручках «експериментаторів»? Бачили очі, що купували?

Нині ця проблема набуває масштабу національної катастрофи. Хто і як повинен захистити суспільство? Чи спроможне суспільство контролювати владу? Останнім часом ідея переобрати мера опанувала думки більшості жителів не тільки Харкова та Києва. Проте реалізувати її через референдум в Україні ще жодного разу не вдалося. Про позиційні війни, які веде місцева громадськість із мерами, і про те, як розірвати замкнуте коло правових колізій, ішлося на прес-конференції, що відбулася в УНІАН минулого тижня за участі лідера громадського об’єднання «Харків’янин» Владислава Протаса та радника президента України Анатолія Ткачука.

Вони звернулися до громадськості — кожен зі своїми аргументами — із закликом об’єднати зусилля громадянського суспільства та політичних сил з метою сприяти посиленню впливу місцевих громад на роботу міської влади.

Громадська організація «Харків’янин» майже рік безуспішно домагається проведення референдуму щодо відставки міського голови. Іншого шляху розірвати корумпований дует «міський голова — рада», на думку її лідера Владислава Протаса, тепер немає.

Процедура дострокового припинення повноважень сільських, селищних і міських голів регламентується Законом «Про місцеве самоврядування в Україні». Передбачено кілька випадків, коли це можливо: за особистим проханням міського голови про відставку, у разі його осудження, відмови від українського громадянства, смерті та зникнення безвісти. Крім того, згідно із законом, «повноваження можуть бути припинені, якщо міський голова порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень». Реалізація цього положення закону вимагає втручання третьої сторони, яка б ініціювала процес доказу факту «порушення Конституції або законів». У такому разі суб’єктом дій щодо припинення повноважень можуть виступати місцева рада або територіальна громада.

Місцева рада може вирішити питання про відставку двома третинами голосів або організувати місцевий референдум з питання про довіру.

Також може ініціювати відставку міського голови місцева громада, якщо одна десята частина громадян, які проживають на відповідній території, виявить бажання провести референдум із цього питання. Теорія без практики мертва

— Можна нескінченно довго розмірковувати про причини, які призвели до ситуації, що склалася в Харкові, — каже Владислав Протас. — Але значно важливішою є проблема створення реальних механізмів ініціювання суспільством перевиборів і зміни неефективної влади. Особливої актуальності ця проблема набуває на місцевому рівні. Тому не випадково дедалі більше політиків і представників громадськості звертають увагу на такий важіль демократії, як референдум. Якщо в певний момент місцева влада перестає діяти на користь громади, остання повинна мати механізми впливу на владу. Добре відомо, що, відповідно до основних положень Кодексу про працю, роботодавець може звільнити найманого працівника у разі неналежного виконання ним своїх обов’язків. Але ця логіка стає безсилою у стосунках між роботодавцем — місцевою громадою та найманим працівником — міським головою. Здавалося б, референдум — цілком демократичний засіб для того, щоб отримувати відповіді на нагальні соціально-політичні питання, які виникають на місцевому рівні. Теоретично закон дозволяє провести референдум, проте на практиці все далеко не так. Наявні правові колізії дискредитують саме поняття референдуму. Щоразу, як тільки громадськість робить спробу висловити недовіру через референдум, влада, користуючись своїми повноваженнями, робить усе, щоб цьому перешкодити. Наша громадська організація «Харків’янин» тричі намагалася ініціювати проведення референдуму в Харкові. Питання, які ми мали намір на нього винести, — дострокове припинення повноважень міського голови, а також передача в концесію комунальних підприємств міста. Але всі спроби виявилися безуспішними з тієї простої причини, що міський голова відмовляв у реєстрації ініціативної групи.

Ще б пак! Адже відповідно до Закону «Про Всеукраїнський і місцевий референдуми», ухваленого понад десять років тому, ініціативна група повинна зареєструватися в місцевому виконкомі й після цього зібрати підписи не менше 1/10 виборців населеного пункту. Отже, конфлікт інтересів, котрий блокує процес іще на підготовчому етапі, закладено в самому законі. Міський голова особисто вирішує питання про реєстрацію (або не реєстрацію) ініціативних груп, припинення їхньої діяльності, визнання недійсними посвідчення про їхню реєстрацію, посвідчень її членів, підписних листків загалом або підписів окремих громадян.

Референдум не буде легітимним без акта за результатами перевірки підписних листків за підписом мера. А здійснення наступного етапу й зовсім видається нереальним: після збору потрібної кількості підписів питання про проведення місцевого референдуму виноситься на розгляд сесії відповідної ради, яка може або підтримати, або відхилити пропозицію про проведення референдуму. Формально окружний адміністративний суд може зобов’язати міськраду зареєструвати групи. Але залежність проведення референдуму від імені, проти якого він спрямований, від самого початку унеможливлює це.

З огляду на це громадська організація «Харків’янин» висунула такі ініціативи:

1. Статут територіальної громади та зміни до нього мають ухвалюватися виключно на місцевому референдумі.

2. Розробити процедуру мінімізації впливу місцевої влади на процес організації та проведення місцевих плебісцитів. Під час винесення на референдум питань, які зачіпають інтереси місцевої громади, влада не повинна мати можливість впливати на відповідні процедури.

3. Реєстрацію ініціативних груп із проведення місцевого референдуму повинна здійснювати не місцева влада і не міський голова, а обласна виборча комісія. Суспільству — контроль, владі — відповідальність

У багатьох регіонах стосунки місцева влада — громада настільки загострилися, що в ситуацію мав утрутитися гарант Конституції. Про ініціативи президента щодо внесення змін до Законів «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про Всеукраїнський і місцевий референдуми», спрямовані на підвищення контролю територіальною громадою дій місцевої влади, говорив на прес-конференції Анатолій Ткачук.

— Жоден нормативно-правовий акт органів місцевого самоврядування, — запевняє Анатолій Федорович, — не буде втілений у життя без перевірки на відповідність основним нормам Конституції. Потім має бути проведено процедуру його державної реєстрації з присвоєнням номера, за яким акт можна знайти. Нині ж акти органів місцевого самоврядування на відповідність нормам Конституції не перевіряються, не реєструються, і знайти згодом якийсь із них на сайті тієї чи іншої міської ради, не знаючи точного змісту, дати й номера, практично неможливо. Особливо в Києві та Харкові.

Що ж до інших змін чинного законодавства, запропонованих президентом, то це обмеження можливостей мера здійснювати нагляд за процесом підготовки та проведення референдуму, зокрема відсторонення його від обов’язків щодо реєстрації ініціативних груп; фіксація механізму зібрань громадян за місцем проживання, ухвалення тих чи інших ініціатив із подальшим обов’язковим закріпленням у міському статуті; взаємна відповідальність мера та відповідної ради, забезпечувана в такий спосіб: якщо громада не підтримала ініційованої радою відставки мера, у відставку йде рада, аналогічно, якщо мер ініціює відставку ради, а громада поставилася до цього негативно, у відставку йде мер; обрання мерів не простою, а абсолютною більшістю голосів (понад 50%). Така норма в Україні вже застосовувалася, проте сьогодні голів місцевих рад обирають простою більшістю. Як наслідок — деякі з них досягають бажаного, набравши лише 17—20% голосів із числа тих, хто прийшов на вибори. І, нарешті, обрання депутатів місцевих рад за мажоритарною системою. З приводу «мажоритарки» пан Ткачук зауважив: «Це вже думка всієї України. Вона нині домінує, і в тому, що для більшості місцевих рад буде запропоновано мажоритарну систему, я не сумніваюся».

Отже, на думку радника президента, зміні влади на місцях має передувати докорінне оновлення законодавства. «Спочатку потрібно реформувати місцеву владу, провести територіальну реформу, а вже потім під нові повноваження, під нову територіальну основу проводити й нові вибори», — вважає Анатолій Ткачук.

Тиск у котлі регіональних проблем наближається до критичної точки, тому законотворчі ініціативи президента про спрощення процедури підготовки, організації та проведення місцевих референдумів мають як мінімум пом’якшити гостроту протистояння. А скасування виняткового права мера вирішувати, бути чи не бути референдуму, посилення ролі суспільних слухань відкриває перспективу виходу із зачарованого кола правових колізій.

Автор: Артем Сашенко

ВКонтакте Buzz Live journal Facebook Twitter

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишою і натисніть CTRL+Enter
Лист у редакцію
Ви не авторизувались.
Якщо у вас вже э обліковий запис ВКурсе.ua, увійдіть або зареєструйтесь.
ваш коментар:

Читайте також:

Останні новини за сьогодні: