У разі введення нової процедури реєстрації речового права на нерухоме майно державними реєстраторами, нотаріат буде поступово витіснений з цивільного обороту, вважає директор департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції Катерина Чижмарь.

Таку думку вона висловила в інтерв‘ю газеті «Юридична практика», опублікованому від 6 лютого, щодо набирає чинності з 1 січня 2013 року механізму реєстрації речового права на нерухоме майно державними реєстраторами згідно із законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

«Якщо буде введена така процедура реєстрації речового права на нерухоме майно (державними реєстраторами), я прогнозую, будуть внесені відповідні зміни в чинне законодавство, зокрема, до Цивільного кодексу України, і поступово нотаріат буде витіснений з цивільного обороту. Не можуть в державі існувати два різних інституту з однаковими публічно-правовими функціями», — сказала Е. Чижмарь.
Прогнози щодо ефективності нової процедури реєстрації речових прав досить песимістичні. Зокрема, нотаріуси припускають, що така процедура реєстрації буде не тільки дуже складною і тривалою, але і негативним чином позначиться на діяльності нотаріату, резюмується в газеті.

«Я поділяю стурбованість нотаріусів, оскільки відповідно до закону державний реєстратор фактично має право здійснювати правову експертизу документів, які встановлюють право власності, а саме угод, засвідчуваних в нотаріальному порядку. Тим самим держава наділяє державного реєстратора, можна сказати, функціями судді, оскільки в Відповідно до цивільного законодавства нотаріально засвідчена угода може бути визнана недійсною лише за рішенням суду», — зазначила Е. Чижмарь.

її словами, досвід інших держав, які ввели схожу модель реєстрації речових прав, показує, що вона на практиці себе не виправдала.

Як зазначила Е. Чижмарь, нотаріус може перевірити правильність оформлення документів для посвідчення договору про відчуження нерухомого майна до укладення угоди (упередити порушення прав і законних інтересів громадян, правильно з’ясувати волевиявлення сторін, встановити особу кожного боку і т.д.), чого державний реєстратор зробити не може.
«Відповідно до закону, він може тільки встановити: чи відповідають заявлені права і подані документи вимогам законодавства, а також не існує протиріч між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Іншими словами, державний реєстратор, на відміну від нотаріуса, може тільки зафіксувати які -то порушення в документах, повернувши тим самим сторони на попередню стадію, так і не вирішивши питання по суті», — зазначила Е. Чижмарь.

На її думку, кваліфікаційні вимоги до нотаріусів значно вищі, ніж до реєстраторів, а процедура відбору кадрів для нотаріату — складніші. Тому було б зручніше для громадян надати нотаріусам статус реєстраторів речових прав за угодами, посвідчених у нотаріальному порядку.

«На мою думку, було б значно ефективніше, якби нотаріуси відразу ж, при посвідченні угоди, реєстрували речові права. Це було б дуже зручно для громадян і економічно вигідно для держави. Нотаріуси мають досить великий досвід ведення реєстрів, для них це природна функція», — зазначила Е. Чижмарь.

Крім цього, вона підкреслила, що нотаріуси несуть повну матеріальну відповідальність за шкоду, яка своїми діями вони можуть заподіяти.
«Яким чином державний реєстратор буде нести відповідальність — складно сказати. Швидше за все, ця важка ноша ляже на державний бюджет, оскільки державний реєстратор — держслужбовець», — сказала Е. Чижмарь.

Вона зазначила, що «в разі функціонування такої громіздкої і складної для громадян процедури реєстрації речових прав на нерухоме майно буде багато порушень, внаслідок чого істотно збільшиться кількість звернень до судів».