Новини / Бізнес / Дніпрометиз перестає бути російським
16 грудня 2014, 10:13
Розмір шрифта: А А А

Дніпрометиз перестає бути російським

Дніпрометиз перестає бути російським, Дніпрометиз, угода, Лукойл, інвестор
Дніпрометиз перестає бути російським

Російська металургійна компанія «Северсталь» оголосила в грудні про продаж свого українського підприємства «Дніпрометиз», що входить до групи «Северсталь-метиз» — одного з найбільших виробників металовиробів в Європі. Ця угода не була повною несподіванкою, хоча керівництво «Сєвєрсталі» до останнього моменту заперечувало її підготовку. Про те, що на «Дніпрометиз» шукають покупців, повідомлялося ще в кінці лютого. Однак деякі обставини продажу змушують задатися питанням: чого більше в цій операції — економіки чи політики?

Доля підприємства

Під загальним терміном «метизи» приймається дуже широкий асортимент різноманітної металопродукції — сталевий дріт, в тому числі з цинковим покриттям; різноманітні кріплення, починаючи від тривіальних болтів і гайок і закінчуючи спеціалізованими кріпильними деталями, що використовуються в авіакосмічній галузі або при будівництві мостів і хмарочосів; металева сітка, фібра і шинний корд, троси та канати, зварювальні електроди, цвяхи і саморізи — всього кілька десятків тисяч позицій. Об‘єднують їх в основному подібні технологічні процеси, а також використання в якості підкату довгомірної сталевої продукції — катанки і сорту.

Дніпропетровський «Дніпрометиз» на сьогоднішній день — це найбільший виробник металовиробів в Україні, обчислює свою історію з 1890 року, коли на місці майбутнього індустріального гіганта було побудовано досить велике по тим часам підприємство, яке випускало єдиний вид продукції — залізничні костилі. Зараз завод виробляє тисячі видів продукції так званого низьковуглецевого сортаменту — сталевий дріт, металеву сітку, кріплення і цвяхи.

Російська «Северсталь» прийшла до Дніпропетровська у 2006 році, придбавши 60% + 1 акцію «Дніпрометизу» у його тодішнього власника — групи «ТАС» Сергія Тігіпка. Сума угоди на той час оцінювалася приблизно в 50 млн дол. Через два роки росіяни викупили частку партнера, консолідувавши у себе 95% акцій підприємства. До теперішнього часу їх частка зросла до 98,7%, а формальним акціонером є австрійська фірма Severstal-Trade GmbH.

Тоді, в середині минулого десятиліття, російська група активно розвивала метизний напрямок, створивши у 2004 році дочірню компанію «Северсталь-метиз» на базі трьох заводів: ВАТ «ЧСПЗ» (р. Череповець), ВАТ «ОСПАЗ» (р. Орел) і ТОВ «ВолгоМетиз» (р. Волгоград). Крім українського підприємства, до її складу також увійшла в 2008 році італійська компанія Pedaelli Tecna, один з провідних у світі виробників спеціальних канатів.

Мабуть, не можна сказати, що «Дніпрометиз» став для російської групи найважливішим активом. Завод випускав відносно недорогу продукцію низьковуглецевого сортаменту, що використовується головним чином в будівельній галузі (і в набагато меншому ступені — у машинобудуванні). Рівень інтеграції з іншими підприємствами «Сєвєрсталі» був мінімальним. «Дніпрометиз» отримував необхідну йому катанку від «Арселорміттал Кривий Ріг» і поставляв до Росії лише незначні обсяги своєї продукції. Велика частина його продажу припадала на Україну, де його частка становила 30%, і країни далекого зарубіжжя. За однією з версій, його покупка якраз була націлена на те, щоб прибрати активно демпингующего конкурента з російського ринку.

Втім, найбільший український виробник металовиробів давав непогану надбавку до доходів групи. Крім того, в Дніпропетровську на майданчику «Дніпрометизу» був створений найбільший в Україні логістичний центр «Сєвєрсталі», через який йшли продажу листової продукції Череповецького меткомбінату.

Новий російський власник не став збільшувати виробничу потужність «Дніпрометиз». Вона так і залишилася на рівні 120-125 тис. тонн в рік, тоді як три російських заводу компанії разом могли випускати в середині 2000 років понад 800 тис. тонн продукції в рік, а зараз обсяг потужностей «Северсталь-металовироби» сягає 1 млн тонн на рік.

У той же час російська компанія вкладала чималі кошти в оновлення верстатного парку «Дніпрометиз», розширення сортаменту і підвищення якості продукції. Зокрема, в кінці січня 2014 року в дію була введена третя на підприємстві колпаковая електрична піч для отримання термічно обробленої дроту (дві попередні були встановлені у 2007 та 2011 роках). У 2013 році завод більш ніж в 1,5 рази збільшив випуск дроту для холодної висадки, яка використовується для отримання якісного кріплення, що застосовується в машинобудуванні і виробництві побутової техніки.

Безумовно, в масштабах «Сєвєрсталі» внесок українського метизного заводу був відносно невеликий. Підприємство закінчило 2012 і 2013 роки з невеликими збитками в межах 13-15 млн грн., але зовсім не являла собою чорну фінансову діру, як, наприклад, північноамериканські активи «Сєвєрсталі», від яких російській групі врешті-решт довелося позбутися. «Дніпрометиз» працював досить стабільно і відокремлено, і це всіх в принципі влаштовувало.

Проте в кінці лютого 2014 року, всього через кілька днів після зміни влади в Києві, стало відомо, що «Северсталь» виставляє «Дніпрометиз» на продаж. Як було заявлено, компанія була готова продати контрольний пакет акцій заводу за 20-30 млн дол. або все підприємство цілком. Тоді ця тема не отримала розвитку. Більш того, ще в листопаді генеральний директор дивізіону «Северсталь Російська сталь» Сергій Торопов заявляв, що компанія не збирається продавати «Дніпрометиз», хіба що на його рахунок надійде яке-небудь цікаве пропозицію.

Очевидно, така пропозиція надійшла, так як вже на початку грудня «Сєвєрсталь» повідомила, що таки продає «Дніпрометиз» і розраховує закрити операцію в 2015 році після проведення всіх організаційних заходів і погодження угоди з антимонопольними службами. Правда, ніяких інших деталей угоди при цьому не розкривалося. Покупцем виступала якась не названа німецька приватна компанія, нічого не повідомлялося також і про ціну.

Подібна таємність, безумовно, викликає певні питання. Німецька приватна компанія може означати певну групу європейських інвесторів, згодних покерувати «Днепрометизом», але не хочуть світитися в угоді з російською групою під час економічної війни, оголошеної Росії західними країнами. За тією ж логікою покупець «Дніпрометизу» може виявитися фірмою-прокладкою, яка потім перепродасть завод новому іноземному власнику, який таким чином не буде прямо пов’язаний з російським бізнесом. Нарешті, не можна повністю скидати з рахунку і версію, згідно з якою «Северсталь» продає завод фактично самої себе, побоюючись, що підприємство з російським власником в нинішній Україні може зіштовхнутися з проблемами або зовсім бути відібраним або конфіскованим.

Отже, чого ж більше в цій угоді — економіки чи політики?

Економіка і політика

Історія з «Днепрометизом» нагадує іншу операцію з продажу українського бізнесу великої російської компанією, що відбулася в цьому році. Мова йде про «Лукойлі», який у серпні 2014 року продав 240 АЗС і 6 нафтобаз в Україні австрійської інвестиційної компанії AMIC Energy Management за 300 млн дол., тобто фактично за собівартістю. Тоді було чимало розмов про те, що «Лукойл» збуває свої українські активи насправді самому собі, оскільки деякі керівники AMIC раніше працювали в структурах російської компанії.

Однак згодом аналітики прийшли до висновку про те, що якщо AMIC і пов'язана з якоюсь великою нафтовою корпорацією, так не з «Лукойлом», а з австрійською групою OMV. При цьому в серпні російська компанія заявила про намір виставити на продаж мережі своїх заправок в Угорщині, Чехії та Словаччині. Дана операція цілком вписувалася в стратегію «Лукойлу». На Східну Європу припадало не більше 4% роздрібних продажів російської компанії за межами Росії і всього 0,3% прибутку.

За словами представників «Лукойлу», в Європі заправки відрізняються низьким рівнем рентабельності, а основна економія досягається за рахунок логістики. Тому володіти заправками, не маючи власних НПЗ в даній країні, нераціонально. Виходячи з цієї логіки, Україна також перестала представляти інтерес для «Лукойлу» після припинення партнерства з Одеським НПЗ.

Точно також і за продажем «Дніпрометизу» можуть стояти не стільки політичні (а вони тут є, напевно), скільки економічні фактори. Як заявляли представники «Сєвєрсталі», позбавлення від українського активу буде сприяти підвищенню ефективності «Северсталь-металовироби» і зростанню прибутковості групи в цілому. І деякою мірою це безумовно так.

Ринок металовиробів останнім часом переживає спад, обумовлений несприятливими процесами у світовій економіці, депресією в машинобудуванні та будівельному секторі. У Росії в перші три кварталу 2014 року було вироблено більше 1,65 млн тонн металовиробів, що приблизно відповідає рівню аналогічного періоду річної давності. При цьому поставки на російський ринок скоротилися на 2%, до 1,45 млн тонн. Як зазначають виробники, обсяг пропозиції багатьох видів продукції, особливо низьковуглецевого сортаменту, надлишковий, а рентабельність виробництва знижується. На зовнішніх ринках посилюється конкуренція з китайськими і тайванськими постачальниками.

Всі ці негативні процеси у ще більшою мірою характерні й для України. У січні-листопаді в країні було вироблено менше 220 тис. тонн металовиробів, спад по відношенню до аналогічного періоду минулого року склав більше 15%. В останні місяці з перебоями працював один з найбільших виробників — завод «Сілур» в Харцизьку. Він зміг відновити випуск продукції тільки в середині жовтня, коли відновилися поставки катанки. «Дніпрометиз» виготовив за 11 місяців 72,8 тис. тонн продукції, що на 11% менше, ніж роком раніше. Таким чином, рівень завантаження потужностей підприємства становить менше 70%.
В останні місяці українські компанії відзначають падіння попиту на металовироби не тільки на внутрішньому ринку, але і при експорті. Зокрема, восени різко скоротилися продажі оцинкованого дроту — лідера за зовнішнім продажу серед продукції українських виробників металовиробів. Це можна пояснити, зокрема, зростаючою конкуренцією з боку російських компаній, які скористалися ослабленням курсу рубля по відношенню до долара. З цієї ж причини українські метизи зараз користуються лише обмеженим попитом в Росії.

Враховуючи несприятливі тенденції в українській економіці, важко розраховувати на те, що «Дніпрометиз», велика частина продажів якого традиційно припадає на внутрішніх споживачів, зможе в недалекому майбутньому відновити колишні фінансові показники. Українське машинобудування здебільшого припиняє своє існування, а обсяги будівельних робіт у січні-жовтні впали більш ніж на 30% порівняно з попереднім роком. Очевидно, що спад буде продовжуватися і в 2015 році.

У цій ситуації цілком зрозуміло бажання «Сєвєрсталі» позбутися активу, який, можливо, в найближчі роки не повернеться до прибутковості. Крім того, в останні роки російська група розпродала практично всі свої зарубіжні активи, прагнучи зосередитися на бізнесі в Росії. Після продажу «Дніпрометизу» її єдиним підприємством за кордоном залишається італійський завод Pedaelli Tecna, який, втім, не викликає ніяких нарікань з фінансової точки зору і цінний для групи завдяки своїй спеціалізації на випуску високоякісної продукції з високою доданою вартістю.

З іншого боку, якщо «Северсталь» готова продати «Дніпрометиз» за мінімальною ціною, цією пропозицією дійсно могла б зацікавитися якась інвестиційна компанія, що спеціалізується на викуп недооцінених активів. До речі, саме про такий спрямованості свого бізнесу заявляла австрійська AMIC, яка придбала українські активи «Лукойлу». Зрештою «Дніпрометиз» володіє розвиненою виробничою базою і здатний щорічно випускати до 120 тис. тонн затребуваною металопродукції. Після завершення кризи в українській і світовій економіці він в принципі здатний приносити прибуток. Може бути.

Так чи інакше, нинішня Україна здатна залучити тільки дуже ризикових інвесторів, та й то за умови значного зниження ціни активів. Власне кажучи, продаж «Дніпрометизу» як раз і являє собою той самий прихід в Україну іноземного капіталу, який, за словами численних представників київської влади, являє собою одне з найважливіших надбань євроінтеграції. Ось тільки наскільки більшу вигоду отримує від подібних угод сама Україна?

ВКонтакте Buzz Live journal Facebook Twitter

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишою і натисніть CTRL+Enter
Лист у редакцію

Коментарі (1)

  • Кауфман (анонімно) 16 грудня 2014, 16:37 ссылка
    Большая часть площадей и территории Днепрометиз полностью разорены и сдаются в аренду. Это вымирающее предприятие благодаря российской Северстали.Теперь есть шанс на спасение предприятия.
Ви не авторизувались.
Якщо у вас вже э обліковий запис ВКурсе.ua, увійдіть або зареєструйтесь.
ваш коментар:

Читайте також:

Великий український завод закриває представництво в Москві

2 червня 2017, 15:45

Останні новини за сьогодні: