Чи можливо, що рішення Федеральної резервної системи відновити валютне стимулювання спровокує крах долара? Питання серйозне, адже ніхто не замислюється про те, що Центробанки інших країн не захочуть девальвації долара і навряд чи будуть з нею миритися, пише Dow Jones Newswires.

У довгостроковій перспективі валюти рухаються таким чином, щоб врівноважити купівельну здатність країн, а короткострокові коливання валютних курсів залежать від різниці в значеннях процентних ставок. При цьому різниця в швидкості інфляції та прибутковості облігацій визначають рух капіталу, що в свою чергу впливає на коливання валютного курсу. Таким чином, валюти країн з досить низькими процентними ставками можуть торгуватися вище справедливого рівня, визначеного виходячи з паритету купівельної спроможності.

Баланс ФРС на дві третини складається з паперів компаній, які підтримуються державою, а саме: Fannie Mae і Freddie Mac. Дані компанії рятує Міністерство фінансів, тобто від цих активів ФРС буде не так-то просто позбутися. Це означає випуск нової валютної маси в більш-менш постійному режимі.

З огляду на той факт, що держава втратила контроль над власними фінансами, небезпека того, що фіскальна та монетарна політика призведе до інфляції, висока. Нульові процентні ставки, встановлені ФРС із метою підтримати ослаблену економіку, роблять становище долара ще більш непевним.

З урахуванням паритету процентних ставок, долару необхідна термінова серйозна девальвація, що зробить неможливим різкий стрибок інфляції в майбутньому і підштовхне зростання прибутковості держоблігацій в сьогоденні.

Ось що потрібно зараз американській економіці! Девальвація долара. Хіба не так? Так. Щоб досягти паритету купівельної спроможності, долару необхідно знижуватися, тоді американські експортери відчують себе краще. Останнім часом показники зовнішньоторговельного балансу США погіршувалися навіть незважаючи на уповільнення темпів відновлення економіки.

Труднощі пов‘язані зі швидкістю корекції, адже при різкій девальвації долар може проскочити повз точки рівноваги. Простіше кажучи, він може опуститися занадто низько в дуже короткий термін. Така раптова і радикальна міра здатна стати причиною різних перекосів, зокрема, спровокувати несподіваний стрімкий стрибок інфляції.

Подібний сценарій був би цілком правдоподібнішим, якби економіки решти частини світу відрізнялися здоров’ям, а процентні ставки — гнучкістю.

Але валютна політика Китаю не дозволить долару настільки низько впасти. А такі країни як Великобританія, швидше за все, зроблять належні заходи проти різкого зміцнення власних валют, запустивши свої програми валютного стимулювання. Точно так само може вчинити і Європейський Центробанк. Ще можливі більш прямі валютні інтервенції на кшталт тих, що нам доводилося спостерігати в Японії і Швейцарії.

Таким чином, з одного боку США будуть провокувати інфляцію, а весь інший світ буде їй протистояти, щоб за рахунок ослаблення власних валют оздоровити економіку.

У результаті позичальники усього світу відчуватимуть себе краще за рахунок коштів вкладників. Але потім знову може статися порушення балансу в глобальній економіці, адже США і Англо-Саксонія перевантажені боргами, а на балансі Китаю, Японії і нафтових держав занадто великий обсяг активів. Ймовірно, єдиний шлях до розвитку лежить через інфляцію глобального масштабу.