Останнім часом в інфекційні відділення лікарень все частіше стали звертатися хворі з «дивними симптомами» — різким підвищенням температури тіла на тлі загального благополуччя. «Пацієнти не переохолоджуватися, не вживали незвичайних продуктів харчування, не змінювали спосіб життя, деякі навіть не виїжджали з Києва, але у них різко підвищувалася температура до 39-40 градусів з наступним висипанням на шкірі», — розповіла ІМК лікар-інфекціоніст МКЛ № 4 г. Києва Євгена Менжуліна.

«Клінічно захворювання можна диференціювати з алергічною реакцією, але дані анамнезу, а також наявні укладення алергологів свідчать про те, що висип і температура — не алергічного генезу. Іншими словами, у людей має місце швидше вірусна інфекція, ніж аномальна реакція на спеку. Наші співвітчизники часто виїжджають у Крим, Єгипет, Туреччину, інші жаркі країни і нічим подібним не страждають, хоча температура повітря й активність сонця там не такі як у Києві», — підкреслила лікар.

Джерела в МОЗ на умовах анонімності слова практикуючих лікарів підтверджують і відразу ж дають зрозуміти:«Ставити небезпечні діагнози лікарям не рекомендується». Картина дуже нагадує московські події, коли офіційна статистика, наприклад, смертності від «невідомого вірусу» або «теплового удару»в російській столиці в 10-15 разів відрізнялася від неофіційної тільки тому, що лікарям не дозволяли вносити до укладення патологоанатомів справжні причини загибелі людей.

Все це дає підстави вважати, що події в ніжинському інтернаті, звідки вже госпіталізували близько 25 дітей (з 57) і де п’ятеро вихованців вже загинули, — це лише верхівка айсберга і вельми красномовна картина того, що відбувається по всій країні. Симптоми дітей з Ніжина, представлені в офіційному прес-релізі Міністерства охорони здоров‘я (про ситуацію в Ніжині), збігаються з симптомами, які фіксують лікарі в інших клініках і відносно інших хворих, не пов’язаних з подіями в Чернігівській області.

Разом з тим, офіційно МОЗ від проблеми відхрещується і не вважає, що вона заслуговує на увагу. Звідси — відсутність засобів діагностики і необхідних ліків у лікарнях.

Лікарі навіть у київських клініках працюють наосліп і покладаються в основному на сімейні бюджети хворих. «Покладатися в цьому питанні на забезпечення по лінії Міністерства охорони здоров'я, на жаль, не доводиться», — стверджують працівники інфекційних відділень столиці.