http://vkurse.ua/ua/ Аналітика - складання огляду фактів, і думки експертів, журналістське розслідування, а також інших людей думка яких сприймається авторитетно щодо обговорюваної теми або подій. Аналітичні новини і докладні матеріали на різноманітні теми. Детальний аналіз і експертна думка з приводу подій, що відбуваються в Україні та світі. uk vkurse zzRSS v1 alex@lifedesign.com.ua http://vkurse.ua/i/vkurse-logo.png http://vkurse.ua/ 207 66 ВКурсе.ua — щогодинне інтернет видання для не байдужих людей. Висвітлюючи багато важливих новин для думаючих читачів України. Наша команда планує завоювати високі позиції в українському інтернеті, завдяки злагодженій роботі і швидкій реакції на те, що відбувається в країні. http://vkurse.ua/ua/analytics/shest-za-i-protiv-polucheniya-mva.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/shest-za-i-protiv-polucheniya-mva.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-05/shest-za-i-protiv-polucheniya-mva_small.jpg" height="100" /></a>Наївно вважати отримання ступеня МВА такою собі «пігулкою від усього». Це скоріше дорогий і складний тест на здатність жити уявленнями і цінностями акул капіталізму. Одна моя знайома якось сказала чоловікові, консультанту з McKinsey з хорошою МВА за плечима, що непогано б повісити в квартирі Tue, 22 May 2012 11:30:00 +0000 Аналітика <p> Наївно вважати отримання ступеня МВА такою собі &laquo;пігулкою від усього&raquo;. Це скоріше дорогий і складний тест на здатність жити уявленнями і цінностями акул капіталізму. </p> <p> Одна моя знайома якось сказала чоловікові, консультанту з McKinsey з хорошою МВА за плечима, що непогано б повісити в квартирі завіси. Подумавши секунд десять, він готовий був дати їй змістовну відповідь: &laquo;Ми повинні: а) визначитися з типом завіс: римські, венеціанські, жалюзі, екрани, звичайні; б) підібрати бажаний колір, орнамент і тип тканини; в) дослідити ринок завіс обраного типу; г) провести заміри; д) зробити замовлення. Які з цих кроків ти хотіла б взяти на себе, а які доручити мені?&raquo; Він тепер, звичайно, колишній чоловік. </p> <p> Дев&#39;ять років тому ректор INSEAD, однієї з найпрестижніших бізнес-шкіл в світі, потиснув мені руку та вручив диплом магістра управління. Я не рахував, скільки разів з тих пір мене запитували, чи коштував цей диплом витрачених на нього грошей і зусиль, але рахунок таких питань йде на сотні. Пора, мабуть, сформулювати останню, остаточну відповідь. </p> <p> Багато хто розглядає МВА як чарівну пігулку: з&#39;їв - і порядок. Тепер тобі гарантовані зростання зарплати, все більш відповідальні посади і масштабні проекти. Так продають магістратуру в галузі управління й самі школи. Кожен поважаючий себе навчальний заклад, привласнює своїм випускникам ступінь МВА, може показати статистику: на скільки в середньому виростає дохід магістра відразу після випуску та через десять років. (Біда, якщо не може: представники такої бізнес-школи не дослухали свій же курс маркетингу.) </p> <p> Але МВА - це не пігулка. </p> <p> По-перше, це великий і твердий шматок граніту, який за рік-два (звичайна тривалість курсу) можна встигнути трохи обгризти з різних боків, але тільки універсальний геній здатний проковтнути його повністю. Курс МВА - це базові знання в області теорій управління, маркетингу та комунікацій, фінансів, бухгалтерії, макро-і мікроекономічної теорії, математичних методів аналізу, корпоративного права, теорії та практики переговорів. Кожна з цих областей сама по собі складна навіть для тих, хто тільки їй присвятив все життя. А того, що може вмістити курс МВА, недостатньо, щоб стати фахівцем в будь-який з них. </p> <p> По-друге, отримавши жаданий диплом, кожна людина залишається собою. МВА не змінює таких фундаментальних речей, як любов чи нелюбов до людей, наявність або відсутність етичних принципів, ставлення до роботи і грошей. В кінцевому рахунку кар&#39;єра та фінансові перспективи залежать саме від цих фундаментальних речей. Тому ніяка чарівна пігулка неможлива в принципі. </p> <p> Коли я закінчував INSEAD, майже всі в моєму потоці вважали необхідним податися з резюме у найбільшу і найпрестижнішу в світі консалтингову фірму McKinsey. Не всі хотіли там працювати (я б ні за що), але вважалося престижним отримати від McKinsey пропозицію. Я подолав два і пройшов у третій, останній тур відбору. Фірма купила мені квиток з Франції, де розташована школа, в Москву, і я постав перед очима Геннадія Газіна, тоді керівника московського офісу компанії. Як сфінкс, він загадував мені загадки без правильної відповіді - кейси, управлінські ситуації, з яких я повинен був знайти гідний вихід. З&#39;ясувалося, що вимогам Газіна я не відповідаю: придумую краще, ніж аналізую, а значить, приймаю недостатньо обгрунтовані рішення. </p> <p> Ставши магістром управління, я залишився в душі репортером і раздовбаєм, і тому до цих пір займаюся журналістикою та белетристикою. А Газін (теж, звичайно, МВА - він закінчив Уортон, який входить до п&#39;ятірки кращих американських шкіл) тепер президент групи EastOne і один з найбільш успішних і багатих топ-менеджерів України. До речі, і той хлопець, який системно підійшов до вирішення проблеми завіс, теж вже мільйонер. </p> <p> Але і я все-таки МВА, і ось вам мій список &laquo;за&raquo; і &laquo;проти&raquo;. Подумайте, чи потрібні вам взагалі ці завіси. </p> <table border="1" cellpadding="1" cellspacing="1" style="width: 90%; "> <tbody> <tr> <td style="text-align: center; "> <strong>За </strong></td> <td style="text-align: center; "> <strong>Проти </strong></td> </tr> <tr> <td> Ви навчитеся добре розуміти і аналізувати бізнес, свій і чужий </td> <td> Цю вашу здатність оцінить не кожен працедавець: занадто розумним часто має бути лише власнику або гендеректор</td> </tr> <tr> <td> У вас буде непогана база знань у галузі бізнесу, і ви зможете правильно вибирати найкращу для вас спеціалізаю </td> <td> Часу на те, щоб стати справжнім професіоналом піде набагато більше, ніж на МВА </td> </tr> <tr> <td> Ви добре вивчите свої слабкі та сильні сторони як лідера, дослідника і командного керівника </td> <td> Ваша здатність до безоглядного ризику, а іноді й віра у себе будуть підірвані. Ви станете, можливо, занадто аналітичним </td> </tr> <tr> <td> Якщо будете навчається очно, познайомитеся з купою цікавих людей, можливо, з різних країн. Це потім обов&#39;язково стане в нагоді </td> <td> Гарну мережу контактів можна сформувати у провідних, а значить, по-справжньому дорогих школах </td> </tr> <tr> <td> Ви отримаєте цікавий і престижний рядок у резюме </td> <td> Цю позицію не оцінять в Україні або Росії: тут вище цінується практична хватка і досвід. Автоматичного кар&#39;єрного і зарплатного росту в СНД не чекайте </td> </tr> <tr> <td> Ви можете в дорослому віці побути студентом. Повірте, це захоплююче - все упущені в юності можливості знову перед вами </td> <td> Ви заплатите за цю та інші можливості серйозні гроші та витратите чимало часу, який можна використовувати для заробляння грошей та отримання практичного досвіду</td> </tr> </tbody> </table> <p> <em style="font-size: 11px; ">Леонід Бершидський, редактор-консультант групи ділових видань Українського Медіа Холдингу</em></p> http://vkurse.ua/ua/analytics/unichtozhilo-pochti-tret-bioresursov-zemli.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/unichtozhilo-pochti-tret-bioresursov-zemli.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-05/unichtozhilo-pochti-tret-bioresursov-zemli_small.jpg" height="100" /></a>У період з 1970 по 2008 роки біологічні ресурси на Землі скоротилися на 28%. Про це йдеться в новій доповіді під назвою «Жива планета», яку раз на два роки складають фахівці Всесвітнього фонду дикої природи. До висновку про зменшення параметрів біорізноманіття майже на третину вчені прийшли Tue, 15 May 2012 17:45:00 +0000 Аналітика <p> У період з 1970 по 2008 роки біологічні ресурси на Землі скоротилися на 28%. Про це йдеться в новій доповіді під назвою &laquo;Жива планета&raquo;, яку раз на два роки складають фахівці Всесвітнього фонду дикої природи.</p> <p> До висновку про зменшення параметрів біорізноманіття майже на третину вчені прийшли на основі вивчення розвитку більш ніж 9 тисяч популяцій представників класів хребетних тварин &mdash; ссавців, риб, птахів, плазунів і амфібій.</p> <p> Експерти констатують, що споживання людиною природних ресурсів у порівнянні з 1966 роком подвоїлося. За їхніми словами, головним користувачем і забруднювачем світової екосистеми є США. Якби весь світ використовував природні ресурси в таких масштабах, в яких їх сьогодні використовують американці, то для підтримки екобалансу знадобилося б п&#39;ять планет, спввідносних із Землею.</p> <p> Однак США займають лише п&#39;ятий рядок у списку країн, які марнотратно використовують світові природні ресурси у розрахунку на душу населення. Лідерами за цим показником виявилися Катар (1-ше місце), Кувейт (2), Об&#39;єднані Арабські Емірати (3) і Данія (4).</p> <p> Місця з 6-го по 10-те займають Бельгія, Австралія, Канада, Нідерланди та Ірландія. На 33 місці Росія.</p> <p> В основі підрахунків укладачів доповіді лежали такі показники, як рівень викидів в атмосферу двоокису вуглецю, площі лісів і земель, що використовуються в сільському господарстві, обсяги промислових відходів тощо.</p> <p> У минулому квітні Королівське суспільство, міжнародна група з 23 учених під керівництвом нобелівського лауреата з біології сера Джона Салстона, опублікувала звіт, в якому закликала до радикального переосмислення ставлення до природи. Вони запропонували змінити структуру споживання природних ресурсів в сторону бідних країн, а також посилити заходи з контролю зростання чисельності населення, щоб перейти до стійкої економіцки і кращого рівня життя для більшої частини людства. В іншому випадку вчені прогнозують соціальні, економічні та екологічні аварії та катастрофи раніше небачених масштабів.&nbsp;</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/chto-daet-ukraine-uchastie-v-kiotskom-protokole.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/chto-daet-ukraine-uchastie-v-kiotskom-protokole.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-05/chto-daet-ukraine-uchastie-v-kiotskom-protokole_small.jpg" height="100" /></a>Кіотський протокол був підписаний у грудні 1997 р. на додаток до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК). Документ зобов&#39;язує учасників скорочувати або стабілізувати викиди ряду парникових газів (ПГ). Це 6 газів: вуглекислий газ CO2, метан CH4, гидрофторугльоводороди (ГФУ) Tue, 15 May 2012 05:44:00 +0000 Аналітика <p> Кіотський протокол був підписаний у грудні 1997 р. на додаток до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК). Документ зобов&#39;язує учасників скорочувати або стабілізувати викиди ряду парникових газів (ПГ). Це 6 газів: вуглекислий газ CO2, метан CH4, гидрофторугльоводороди (ГФУ), перфторугльоводороди (ПФУ), оксид азоту N2O, фторид сірки SF6. У грудні на саміті РКЗК у м. Дурбан (ПАР) до базової кошику додався трифторид азоту NF3.</p> <p> Протокол став першою глобальною угодою про охорону довкілля, заснованим на ринкових механізмах регулювання - на торгівлі квотами на викиди газів. Перший період реалізації угоди почався 1 січня 2008 р. на термін до 31 грудня 2012 р., після чого, як очікується, на зміну йому прийде нова угода. Основні зобов&#39;язання по зниженню викидів взяли на себе провідні індустріальні країни: Євросоюз повинен у кінцевому рахунку скоротити викиди на 8%, Японія і Канада - на 6%, країни Східної Європи і Прибалтики - в середньому на 8%, Росія і Україна - зберегти середньорічну емісію ПГ на рівні 1990 р. Країни, що розвиваються, включаючи Китай та Індію, зобов&#39;язань на себе не брали.</p> <p> І Київ небезуспішно включився в реалізацію &laquo;кіотських&raquo; схем. Так, в останні роки країна продала парникових квот приблизно на 300 млн євро. Крім того, на вітчизняному ринку почалася реалізація інших механізмів протоколу. По-перше, це &laquo;проекти спільного впровадження&raquo; (ПСО) щодо зменшення викидів, реалізовані в одній з країн Додатка I (куди входять розвинуті країни) за рахунок іншої країни цього ж Додатку. Сюди відноситься і торгівля квотами - але не тільки.</p> <p> По-друге, це &laquo;механізми чистого розвитку&raquo;, коли учасники Програми I фінансують проекти в країнах, що розвиваються. Наша країна входить до Додатку I.</p> <p> Правда, в 2011 р. виник збій: РКЗК призупинила членство Києва в Протоколі через недоліки національного кадастру викидів ПГ за період 1990-2009 рр.. Але вже тоді експерти запевняли: це швидше профілактична та формальна міра, і вже навесні членство країни в угоді відновиться.</p> <p> Так і сталося: у перших числах березня повноцінну участь було відновлено. Як відзначає глава Держагентства екологічних інвестицій (ГАЕІ) Владислав Якубовський, &laquo;Україну представила ООН чітку вертикаль взаємодії в справі дотримання вимог Протоколу. А робота Національної системи обліку парникових газів (ПГ) знаходиться під особистим контролем Президента і Кабміну &raquo;.</p> <p> Що зараз дають країні &laquo;кіотські&raquo; інструменти і що принесуть надалі, - проаналізував ForUm.</p> <p> Державний інтерес</p> <p> За словами аналітиків, &laquo;відлучення&raquo; від угоди дійсно стало швидше профілактичним заходом, покликаним зробити Київ поступливішими при торгівлі квотами на викиди. Нагадаємо, наша країна лідирує на цьому ринку (більше 50% світових продажів в 2010-11 рр..), І покупці зацікавлені виторгувати для себе вигідніші умови. За оцінкою глави Мінекології Едуарда Ставицького, основні споживачі квот, Японія і Євросоюз, активно - часом навіть агресивно - торгуються за вартість одиниць скорочення викидів (ОСВ).</p> <p> Відновлення ж повноправної участі в кіотських схемах дозволяє нам відновити продаж квот; і зараз переговори з європейськими споживачами продовжилися. Зимове &laquo;відключення&raquo; від Кіото не встигло позначитися на українських підприємствах, привівши лише до відстрочення роботи по кіотських механізмів.</p> <p> А значить, ПСО теж тривають. За даними ГАЕІ, галузева структура їх розподілу в Україну безпосередньо пов&#39;язана зі структурою викидів: 76% емісії ПГ припадає на енергетику, в основному на спалювання палива. У той же час лідером з викидів в окремо взятій промисловості без урахування ПЕК є чорна металургія (найбільші викиди - при плавці чавуну). Станом на початок 2012 р. обсяг затверджених і реалізованих ПСО в країні перевищив 1 млрд євро і продовжує зростати.</p> <p> Чого чекати в майбутньому</p> <p> Тим часом у світі триває лобістська боротьба навколо подальшого формату &laquo;кіотської&raquo; і &laquo;посткіотської&raquo; взаємодії. На саміті в Дурбані було вирішено продовжити дію Протоколу, однак фахівці вважають дане рішення проміжним і тимчасовим. Так, за даними директора фонду Сarbon Investment України Віталія Федорченко, США як і раніше наполягають на входженні в договір провідних країн, що розвиваються - Китаю та Індії. А Японія, Канада, США, РФ вимагають укласти нову довгострокову кліматичну угоду. Норми якого стануть обов&#39;язковими для учасників - чого немає зараз.</p> <p> Наступний саміт РКЗК відбудеться в кінці 2012 р. в Катарі і обіцяє бути не менш напруженим. На ньому буде визначатися, на який же термін продовжено Протокол (поки що це не вирішено). Крім того, в сучасній редакції базових документів допускається перенесення невикористаних і непроданих квот на майбутні періоди дії протоколу, проти чого активно виступають основні країни-споживачі (насамперед ЄС).</p> <p> Справа в тому, що розпад СРСР, а також нинішня світова економічна криза призвели до появи значного надлишку квот. Зокрема, у колишньому &laquo;соцтаборі&raquo; викиди щодо базово-розрахункового 1990 впали вдвічі, і надлишок в кілька разів перевищує ринковий попит. В одній тільки Україна невикористаний обсяг досягає 1,25 млрд т, які теоретично можуть бути реалізовані на ринку.</p> <p> Ще одна проблема, за якою триває боротьба інтересів, - удосконалення ринкових інструментів &laquo;великого договору&raquo;, причому незалежно від того, чи буде це продовження &laquo;Кіото&raquo; або ж нову угоду. За оцінкою Федорченко, ПСО і особливо механізми чистого розвитку нині гостро критикуються через бюрократизм і методологічних проблем при реалізації. За даними Світового банку, від початку розробки проекту до отримання реального ефекту в середньому проходить досить багато - майже 3 роки.</p> <p> Київ же залишається на своїй &laquo;змішаній&raquo; позиції: підтримавши продовження дії протоколу, він у той же час виступає за обов&#39;язковість якого майбутнього формату для &laquo;підписантів&raquo;. І тепер, з відновленням повноцінного членства, вітчизняне керівництво знову може активно просувати свою позицію в РКЗК, в т.ч. напередодні саміту в Катарі. А значить, у найближчі роки в країну можуть прийти нові сотні мільйонів доларів &laquo;кіотських&raquo; інвестицій.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/v-ukraine-net-ekonomicheskikh-reform.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/v-ukraine-net-ekonomicheskikh-reform.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-05/v-ukraine-net-ekonomicheskikh-reform_small.jpg" height="100" /></a>Хотів би почати з того, що в Україні проводити реформи дуже важко. По-перше, тому що вже більше ніж 300, а, може, й 1300 років українці не люблять свою державу (не плутати з країною), причому як би вона не називалася. І останні 20 років - не виняток. Друга причина полягає в тому, що реформатори Wed, 02 May 2012 19:12:00 +0000 Аналітика <p> Хотів би почати з того, що в Україні проводити реформи дуже важко. По-перше, тому що вже більше ніж 300, а, може, й 1300 років українці не люблять свою державу (не плутати з країною), причому як би вона не називалася. І останні 20 років - не виняток.</p> <p> Друга причина полягає в тому, що реформатори (&quot;еліта&quot;) і об&quot;єкт реформування (народ, бізнес), якщо говорити прямо, в культурному розвитку, на жаль, відстають від більш цивілізованих країн. І до того ж вони часто погано освічені. Принаймні, за 20 років незалежності я не знаю ні одного державного діяча, який би прочитав щось про останні досягнення економічної науки і навіть практики в оригіналі. Хуторянство стало нормою української державної економічної політики.</p> <p> Мені не раз доводилося безпосередньо спілкуватися з двома великими реформаторами минулого століття - професором, керівником уряду, а потім і центробанку Польщі Лешеком Бальцеровичем, а також міністром фінансів, прем&#39;єром, а зараз президентом Чехії Вацлавом Клаусом. Згадуючи численні дебати і навіть суперечки в Гарвардському університеті про економічні реформи в 1989-1991 роках, хочу підкреслити, що як рівень компетентності, так і загальної грамотності, начитаності цих людей не поступався, а часто і перевершував рівень видатних професорів Гарварда - Лоуренса Саммерса (згодом міністра фінансів США), Джеффрі Сакса та ін У цей ряд я б ще додав і Єгора Гайдара (який, на мою думку, на початку 90-х врятував чимало росіян від голоду).</p> <p> Коли Л.Бальцерович почав реформи в Польщі (так звану шокову терапію), у мене і моїх колег-економістів із США, Росії та інших країн була стовідсоткова впевненість, що вони закінчаться успішно - економічним ростом і реальним підвищенням доходів людей. Чому була така впевненість? Все просто: реформи базувалися на економічній теорії, знаннях, фактах, досвіді інших країн, а не на спонтанних, популістських рішеннях, до яких ми звикли в Україні.</p> <p> Що таке економічні реформи? Це засновані на економічній теорії перетворення в економічній діяльності, які ведуть до позитивних, заздалегідь прорахованих економічних і соціальних результатів через максимально короткий проміжок часу - від декількох місяців до одного року.</p> <p> Наприклад, пенсійна реформа в Україні за умови її правильної реалізації повинна привести до справедливої ??диференціації пенсій - суттєвого підвищення середніх пенсійних виплат і обмеження максимальних (корупційних) пенсій; появи стимулів для довгої і напруженої трудової життя і легального отримання доходів; створення фінансових ресурсів для довгострокових інвестицій в економіку Україні.</p> <p> Дуже важливо звернути увагу на такий фактор економічних реформ, як соціальна справедливість. Економічні реформи повинні фактично наближати стан суспільства, де панує соціальна справедливість. Українці дуже сильно відчувають соціальну фальш, коли замість соціальної справедливості &quot;реформатори&quot; &quot;втюхують&quot; народу передвиборний соціальний популізм.</p> <p> Взагалі, потрібно заборонити проводити будь-які реформи як мінімум за рік до виборів. Вже краще просто роздавати бідним людям гроші ...</p> <p> Ще одним важливим фактором успіху економічних реформ виступають люди, які їх проводять. Про одну їх необхідною характеристиці я вже казав - дуже високому рівні професіоналізму. Другою характеристикою є їх ідеалізм. Нам дуже не вистачає ідеалістів, без хоча б мінімального присутності таких людей реформи неможливі ...</p> <p> В руках закостенілих і приземлених матеріалістів реформи стають інструментом заробляння грошей або влади. Цю фальш відчувають люди, і іноді вони самі виходять на авансцену - майдан. Тут дуже складно втриматися, щоб не процитувати Вільгельма фон Гумбольдта: &quot;Якщо народ, який в повній свідомості своїх людських і громадянських прав розбиває свої кайдани, являє прекрасне і піднесене душу видовище, то ще більш прекрасне і ще більш піднесене видовище правитель, сам розбиває ці пута, що дарує свободу і робить це не внаслідок особистої доброти, але почитає це виконанням свого найпершого і неухильного боргу; бо те, що робиться внаслідок любові і поваги до закону, прекрасніше і розвиненіші, ніж те, що змушене необхідністю і стражданням &quot;. Так він писав у своїй книзі &quot;Про межі державної діяльності&quot;. Будемо чекати свого філософа ...</p> <p> І, нарешті, хотів би сказати про останню передумову успішних економічних реформ - підтримку цих реформ народом і журналістами. Не викликає сумніву, що реформи, які ведуть до підвищення рівня персональних доходів, соціальної справедливості (причому за короткий і певний проміжок часу), проводяться професіоналами і ідеалістами, повинні бути підтримані суспільством. Принаймні, ймовірність їх підтримки населенням збільшується, але вона, на жаль, ніколи не буде стовідсотковою. Чому? По-перше, в житті не буває ідеальних реформ і ідеальних реформаторів. По-друге, існує політична боротьба, а значить, і політична опозиція. Причому у нас традиційно все або чорне, або біле. Якщо опозиція, то опозиція до всього! Усі рішення влади - як дуже погані, корупційні, так іноді і правильні, потрібні суспільству, - жорстко заперечуються і всіляко блокуються опозицією. Потім в процес вступають журналісти (я зараз говорю про нормальні журналістів), які блискуче аналізують і критикують помилки влади, але ніколи не підтримують її правильні рішення. Це неправильно. Так ми влада ніколи не надрессіруем (згадайте Павлова).</p> <p> Я розумію, що позитивні і поважні статті та коментарі стосовно небагатьох правильних дій влади можуть вважатися або сприйматися менш освіченими або політично заангажованими колегами як замовні. Але незважаючи на це закликаю піднятися на більш високий рівень структуризації ідей і дій як влади, так і опозиції. Слідом за журналістами і наше суспільство буде підтримувати правильні і заперечувати неправильні дії влади, що дуже важливо. Повторю, без підтримки правильних реформ суспільством вони всі будуть провалені. Час голого і тотального нігілізму минув, настав час критичного аналізу і діалогу суспільства з владою.</p> <p> Наше суспільство дуже боїться реформ (гіркий досвід останніх тридцяти років), воно не хоче змін, але при цьому хоче жити краще. Завдання &quot;еліти&quot; і журналістів - готувати суспільство до змін незалежно від того, хто влада, а хто опозиція. Без реформ ми залишимося на дні.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/bazary-sorientirovany-na-bednykh.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/bazary-sorientirovany-na-bednykh.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-05/bazary-sorientirovany-na-bednykh_small.jpg" height="100" /></a>До такого висновку прийшли експерти аналітичної компанії Gfk Ukraine, які провели відповідне опитування на території України. Метою цього опитування було виявлення уподобань українських споживачів при виборі тієї чи іншої торгової точки для придбання повсякденних продуктів харчування. Активне Wed, 02 May 2012 10:07:00 +0000 Аналітика <p> До такого висновку дійшли експерти аналітичної компанії Gfk Ukraine, які провели відповідне опитування на території України. Метою цього опитування було виявлення уподобань українських споживачів при виборі тієї чи іншої торгової точки для придбання повсякденних продуктів харчування. Активне вторгнення ринкових відносин в планову економіку призвело до того, що перш за все стали бурхливого розвиватися саме роздрібні або так звані колгоспні ринки, на яких і з&#39;явилися в першу чергу продовольчі товари. Однак з розвитком системи роздрібної торгівлі пріоритети споживачів в Україні стали поступово змінюватися. Вони поступово перемістилися у великі торговельні підприємства - в гіпермаркети і супермаркети. Як показало опитування, в даний час в українських містах з населенням понад 50 тис. осіб в супермаркетах, гіпермаркетах і в магазинах біля будинку роблять покупки вже 78 відсотків споживачів. Тільки за останні чотири роки їхня кількість зросла на 10 відсотків. Кількість відвідувачів ринків впала з 22 відсотків у 2008 році до 15 відсотків у минулому році. За оцінкою експертів, це ті громадяни України, у яких мінімальні доходи і які готові витратити більше часу на пошук більш дешевих продуктів. Gfk Ukraine зазначає і ще одну тенденцію: все більше українських споживачів міняють гіпермаркети на невеликі магазинчики крокової доступності</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/esli-olland-pobedit-evro-mozhet-drognut.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/esli-olland-pobedit-evro-mozhet-drognut.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-05/esli-olland-pobedit-evro-mozhet-drognut_small.jpg" height="100" /></a>Фінансові ринки недооцінюють ризики для єврозони, які виходять від програми кандидата в президенти Франції від соціалістів. Вона може привести Париж і до конфлікту з Берліном, і до зниження рейтингу, вважає Андрій Гурков. Фондовий ринок і курс валюти євро поки напрочуд спокійно реагують Tue, 01 May 2012 19:32:00 +0000 Аналітика <p> Фінансові ринки недооцінюють ризики для єврозони, які виходять від програми кандидата в президенти Франції від соціалістів. Вона може привести Париж і до конфлікту з Берліном, і до зниження рейтингу, вважає Андрій Гурков.</p> <p> Фондовий ринок і курс валюти євро поки напрочуд спокійно реагують на намічену у Франції зміну влади. Адже кандидат від соціалістів Франсуа Олланд, що має, судячи з опитувань, куди більше шансів стати президентом, ніж Ніколя Саркозі - ним залишитися, в ході виборчої кампанії подав дуже серйозні заявки на перегляд тієї політики жорсткої економії, яка в останні місяці дещо стабілізувала ситуацію в охопленй борговою кризою єврозоні.</p> <p> Кандидат-соціаліст наполягає на стимулюванні зростання</p> <p> Скінчено, бійцівський запал мітингувальника опозиціонера - це одне, а реальна політика, що проводиться наділеним величезною владою і відповідальністю французьким президентом, - зовсім інша справа. Так що цілком може бути, що вважається взагалі досить помірним Олланд, оселившись в Єлисейському палаці, не стане розгойдувати човен ту, яку тільки-тільки вдалося витягнути з найнебезпечнішого виру. Чому, між іншим, вельми сприяли два французи - Ніколя Саркозі і колишній президент Європейського центрального банку (ЄЦБ) Жан-Клод Тріше.</p> <p> Мабуть, міжнародні інвестори розраховують на те, що кандидат-соціаліст в разі обрання не поспішатиме виконувати свої найбільш радикальні передвиборчі обіцянки. А що, якщо такий розрахунок виявиться невірним? Аж надто наполегливо Олланд робить зараз упор на необхідність переглянути або доповнити той фіскальний пакт, який наказує членам ЄС жорстку бюджетну дисципліну і в цілому ряді країн, у тому числі багатьма французькими виборцями, сприймається як нав&#39;язана усьому вигадка Німеччини.</p> <p> Після перемоги в першому турі Олланд явно пішов на загострення в цьому питанні, про що свідчить його заочна полеміка з канцлером ФРН Ангелою Меркель (Angela Merkel). Та заявила в інтерв&#39;ю журналістам газетної групи WAZ, що бюджетний пакт підписаний главами урядів 25 країн і частково вже ратифікований, а тому &quot;тут нема про що заново вести переговори&quot;.</p> <p> У Німеччині ще не вийшли газети з висловлюваннями канцлера, як на попередні повідомлення про це інтерв&#39;ю вже послідувала реакція з Парижа. &quot;Не Німеччини вирішувати від імені всієї Європи&quot;, - заявив Франсуа Олланд у вельми конфронтаційному тоні, а на питання, що він скаже Меркель після свого обрання, відповів: &quot;Я скажу їй, що французький народ зробив вибір, що передбачає перегляд договору&quot;.</p> <p> Після подібних слів Олланд, якщо він переможе, буде вже важко відступити. Тим більше що у Франції в червні мають відбутися парламентські вибори і лідер соціалістів навряд чи захоче підривати шанси своєї партії невиконанням багаторазово озвучених обіцянок.</p> <p> Інвестпрограма ЄС - прорив в майбутнє або повернення у минуле?</p> <p> Втім, певною мірою Олланд свого вже домігся. В останні дні відразу кілька ключових європейських політиків дружно заговорили про необхідність доповнити фіскальний пакт якимось &quot;пактом зростання&quot;, і навіть назвали конкретну дату: червневий саміт ЄС. Згодна і Ангела Меркель, яка підтвердила, що робота над загальноєвропейським планом стимулювання економіки вже йде.</p> <p> Деякі ЗМІ навіть назвали цифру в 200 мільярдів євро, яку Європейська комісія нібито збирається мобілізувати для інвестицій в інфраструктуру, поновлювані джерела енергії та ключові технології. Саму цифру в Брюсселі спростували, проте складається враження, що франко-німецький конфлікт може вирішитися, навіть не встигнувши вибухнути. Може.</p> <p> Але ми не знаємо, як на черговий поворот в антикризовій політиці ЄС відреагують фінансові ринки. Вони можуть похвалити європейців за те, що ті вирішили доповнити режим жорсткої економії заходами щодо стимулювання зростання, оскільки без поступальної динаміки подолати нинішні народногосподарські проблеми не вдасться.</p> <p> Однак ринки можуть сприйняти програму державної допомоги бізнесу і як ознака повернення тремтячим європейців до колишнього життя в борг, адже гроші на стимулювання чого б то не було доведеться, швидше за все, знову де-небудь позичати.</p> <p> Антипод Ангели Меркель?</p> <p> Однак фіскальний пакт - далеко не єдине яблуко розбрату між Олландом і Меркель. Вона проти випуску загальноєвропейських облігацій, він - за. Олланд хоче розширити завдання Європейського центрального банку і підштовхнути його до ще більш активного друкування грошей. А для канцлера ФРН, як і майже для всієї німецької політичної та бізнес-еліти, це абсолютно неприйнятно.</p> <p> Найбільш насторожливою є породжена висловлюваннями Франсуа Олланд підозра, чи не мітить французький соціаліст на роль такого собі виразника сподівань європейських народів, пригноблених &quot;нав&#39;язаною Берліном&quot; безрадісною перспективою надалі жити за коштами і витрачати тільки зароблені, а не позикові гроші. Якщо цей кандидат, ставши президентом Франції, не на словах, а на ділі почне позиціонувати себе як антипод Ангели Меркель і тим самим Німеччини, то ринки можуть мерзнути.</p> <p> Адже це означатиме розлад між двома стовпами єврозони, які в найважчий момент її історії спільно взяли на себе відповідальність лідерів. У разі появи таких дисонансів в германо-французькому дуеті на вищому рівні можливе зниження курсу євро виявиться найменшим злом (якщо це взагалі зло). Куди небезпечніше буде зростання прибутковості за облігаціями проблемних країн.</p> <p> Чи не прогноз, а всього лише можливий сценарій</p> <p> Удар доведеться насамперед по Іспанії та Італії, але в умовах падіння довіри до євро Франції теж доведеться заманювати кредиторів все більш високими відсотками, і дефіцит бюджету цієї країни разом з держзаборгованість почнуть швидко наростати. Тоді дуже скоро постане питання про зниження рейтингу другий за величиною економіки єврозони, і ми можемо отримати ескалацію боргової кризи на кшталт тієї, що спостерігалася в другій половині 2011 року.</p> <p> Хочу підкреслити: це зовсім не прогноз. Це всього лише можливий сценарій. Тепер все залежить від французьких виборців і насамперед від самого Франсуа Олланда</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/vse-reytingi-bankov-v-ukraine-ne-stoyat-bumagi.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/vse-reytingi-bankov-v-ukraine-ne-stoyat-bumagi.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-04/vse-reytingi-bankov-v-ukraine-ne-stoyat-bumagi_small.jpg" height="100" /></a>Яких тільки рейтингів сьогодні не придумали в Україні! І репутації банків, і стабільності. Але от куди поділися найстабільніші банки нашої з вами сучасності - такі як: Надра, Укрпромбанк, та інші ... Шановні панове українці, вся справа в тому, що ваші банки вас обманюють! Більшість банків України Mon, 16 Apr 2012 06:02:00 +0000 Аналітика <p> Яких тільки рейтингів сьогодні не придумали в Україні! І репутації банків, і стабільності. Але от куди поділися найстабільніші банки нашої з вами сучасності - такі як: Надра, Укрпромбанк, та інші ... Шановні панове українці, вся справа в тому, що ваші банки вас обманюють!</p> <p> Більшість банків України брала свої кредити за рубежами вашої країни, більше того, у них є власники, які теж робили борги за кордоном.</p> <p> Для того, щоб зрозуміти, про що я вам кажу - простий приклад. Власник банку бере кредит для своєї фірми, гроші залучаються, наприклад, із США, під гарантії банку. Якщо українська фірма або громадянин не може заплатити в строк, то гроші списуються з українського банку, який дав гарантію, в примусовому порядку.<br /> Більш того, багато власників українських банків брали гроші в борг у всіх країнах світу, починаючи від Арабських Еміратів і закінчуючи США. Ці гроші вони теж отримували під гарантії своїх банків і фірм, а також під гарантії Уряду України.</p> <p> З державними боргами все просто. МВФ видає вашій країні кредити, а ваше Уряд платить цими грошима поточні борги держави Україні. Не вірте аналітикам, які говорять, що вже сьогодні кожна родина в Україні має по 500 або 1000 доларів США.</p> <p> Просто ці аналітики не знають умови, на яких бралися ці кредити, і не знають, що в кінці терміну (якщо, звичайно, терміни не будуть зірвані) кожна сім&#39;я в Україні повинна буде виплатити від 20 000 до 60 000 доларів США у вигляді податків в протягом найближчих 10 років.</p> <p> Сьогодні багато власників ваших банків отримали відстрочки за своїми платежами, і вони намагаються зібрати гроші з громадян України для того, щоб заплатити своїм кредиторам за кордоном, оскільки народ Україна обдурити можна, а от іноземний кредитор може організувати людині &quot;зустріч з Богом на страшному суді&quot; . І, запевняю вас, цього багато хто боїться ...</p> <p> <br /> Шановні вкладники українських банків, стабільними в Україні можуть бути тільки ті банки, які не мають боргів та / або підтримку з боку Росії або Китаю та інших країн. Багато банків в РФ і в Китаї мають кредиторів з США, але вони можуть це собі дозволити завдяки своїм урядам і стримуючого чинника наявності атомних стратегічних сил швидкого реагування.</p> <p> У такому випадку кредитори можуть тільки знижувати рейтинг банку, фірми або країни в міжнародних агентствах, але гроші залишаються в країні, і приходять тому тільки тоді, коли це буде потрібно банку, а не кредитору. В Україні все не так: у вас немає своїх грошей, і всі ваші заощадження і заощадження ваших олігархів підконтрольні, і можу в будь-який момент бути заблоковані.</p> <p> Що, не вірите? А чи не ваш &nbsp;депозит не віддають вам в банку? Зате жоден з міжнародних розрахунків України зірвано не був.</p> <p> Одне можна сказати з упевненістю: перелік вільних від боргів банків в Україні звузився до кількості пальців на одній руці.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/a-to-depozita-vam-ne-vidat.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/a-to-depozita-vam-ne-vidat.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-04/a-to-depozita-vam-ne-vidat_small.jpg" height="100" /></a>Немає такого поняття як найнадійніший банк. У всіх країнах світу були і будуть випадки, коли навіть найбільш респектабельні фінустанови стають банкрутами. Є багато методик по оцінці надійності банків. Однак приватній особі дуже складно об&#39;єктивно оцінити надійність банку на підставі тих Tue, 10 Apr 2012 06:04:00 +0000 Аналітика <p> Немає такого поняття як найнадійніший банк. У всіх країнах світу були і будуть випадки, коли навіть найбільш респектабельні фінустанови стають банкрутами.</p> <p> Є багато методик по оцінці надійності банків. Однак приватній особі дуже складно об&#39;єктивно оцінити надійність банку на підставі тих даних, які публікують на сайті НБУ. Можна лише проаналізувати ринок і визначити тенденції.</p> <p> Практика нашого банківського ринку показала: при прийнятті рішення про розміщення депозиту не можна виходити з величини банку. Пам&#39;ятайте такі банки, як Інко, Відродження, АПБ України? Вони вважалися великими, але від банкроства їх це не врятувало. Зовсім недавно великим банком вважався і Укрпромбанк, який теж уже не існує. Вкладники цих банків з великими труднощами повертали свої вклади, а частину грошей взагалі втратили. При цьому вкладники невеликих банків типу Арма, УФГ, Порто-франко, вже давно отримали компенсацію по внесках, якщо їх сума не перевищувала 150 тис. грн. Причина цього в тому, що наш Фонд гарантування вкладів невеликий, і якщо за малими банками він депозитні вклади повертає без проблем, то за великими, без допомоги держбюджету, повернути вклади неможливо.</p> <p> Загальна тенденція банкрутств така: великі банки якщо й банкрутують, то під час кризи, а ось дрібні банки можуть збанкрутувати, коли на ринку все добре. Наприклад, невеликий банк Росток збанкрутував в 2004 році, коли в цілому вся банківська система працювала нормально.</p> <p> Існує думка, що банки із закордонними власниками більш надійні, ніж повністю українські. Проте всі банки, що працюють на нашому ринку, мають схожі проблеми. Тому останнім часом і банки з граничними власниками почали йти з нашого ринку. Хоча при цьому вони намагаються максимально коректно розрахуватися з власниками вкладів або хоча б передати свої зобов&#39;язання іншої банківської структурі.</p> <p> Розміщення грошей на банківський депозит це теж свого роду бізнес. І як будь-який бізнес, він приносить не тільки доходи, але й збитки. При цьому, як в будь-якому бізнесі, не можна повністю виключити збитки, але можна їх мінімізувати.</p> <p> <strong>Розміщуємо депозит</strong></p> <p> У теорії ймовірності сущесвуют правило бутерброда - він падає або маслом вниз або вгору. Це правило працює і при виборі валюти депозиту. Завжди є ризик девальвації і ревальвації гривні, тому доцільно 50% внеску розміщувати в гривні і 50% у валюті. У разі девальвації гривні, валютний внесок буде стабілізатором гривні, а в разі стабільного курсу долара, гривневий вклад забезпечить хороший дохід.</p> <p> Але розподіл 50 на 50 - не аксіома, потрібно цю пропорцію постійно міняти. Зростає ризик девальвації - частку валютних вкладів збільшуємо до 75%, знижується ризик девальвації - можна гривневі вклади збільшити до 75%.</p> <p> Яку валюту використовувати? Залежить від мети, яку переслідує вкладник. В Україні тільки курс гривня / долар перебуває під державним контролем. Всі інші валюти: євро, фунт стерлінгів, швейцарський франк і російський рубль живуть своїм життям і час від часу то ростуть, то падають в умовах стабільного курсу долар / гривня. При цьому динаміку недоларових валют передбачити вкрай складно. На поточний момент курс євро падає, але це не означає, що він буде падати і далі. Останнім часом зростання курсу рубля абсолютно не гарантує, що ця тенденція не зміниться. Якщо немає бажання постійно відслідковувати курс євро / долар, рубль / долар, фунт / долар і франк / долар, то найпростіше рішення - це доларовий депозит. Але якщо хочеться отримати додатковий дохід за рахунок валютних спекуляцій, то недоларових валютні депозити це просто знахідка. Але, при цьому будьте готові, що курс цих валют може так змінитися, що збитки будуть більше, ніж відсотки за депозитами. Ризик є ризик.</p> <p> <strong>Великі банки банкрутують під час кризи, дрібні, - коли все добре</strong></p> <p> Раз не можна знайти найнадійніший банк, то залишається розмістити гроші в різних банках. В Україні більше ста банків активно залучають гроші на депозити. Якщо в кожен банк розмістити суму не більше 140 тис. грн або доларовий еквівалент, то вистачило б тільки грошей. Чому 140 тис. грн? При виплаті компесаціі з Фонду гарантування вкладів повертають і тіло кредиту, і відсотки по кредиту, але тільки в тому випадку, якщо загальна сума не перевищить 150 тис. грн. Краще підстрахуватися і розмістити трохи менше.</p> <p> НБУ на своєму сайті в розділі &quot;Банківський нагляд&quot; щоквартально розміщує дані про банки, ці банки розділені на чотири групи: найбільші, великі, середні та дрібні. Теорія ймовірності і практика показали, що краще розміщувати депозити в банки різних груп. Частина депозитів в найбільші банки, частина у великі, частина в середні і частина в дрібні. Не варто віддавати перевагу якійсь одній групі. Якщо мета,-рівномірно диверсифікувати вклади. При цьому, в кожній групі банків має сенс вибрати банки з найвищими ставками по депозитах. Варто дуже уважно читати умови розрахунку відсотків, щоб найвищі відсотки за депозитами в рекламному буклеті не виявилися просто рекламним прийомом. Якщо вважаєте, що високі ставки це високий ризик, немає проблем, - обираєте середині ставки по кожній групі банків. Хочете більше доходу і готові до ризику? Збільште кількість вкладів в дрібні банки і зменшіть кількість вкладів у великі банки. І найголовніше: міняйте банки час від часу.</p> <p> Тепер про терміни розміщення депозиту. Краще всього вибрати різні терміни: від трьох місяців до року. На довший термін оформляти депозит не варто. Якщо є час і бажання, можна постійно чергувати терміни, валюту і банки, але при цьому дотримуючись принципів диверсифікації. Розміщення депозитів чимось нагадує гру в шахи: завжди є можливість трохи поліпшити свою структуру депозитів. А варіантів може бути багато.</p> <p> <strong>Пам&#39;ятка вкладника</strong></p> <p> &bull; Якщо банку немає в інтернеті або на його сайті&nbsp; неможна зрозуміти, які ставки за депозитами він пропонує, не варто витрачати час на цей банк, йому швидше за все депозити не потрібні.</p> <p> &bull; Якщо ви розмістили гроші в банку, хоча б раз на тиждень відстежуйте банківські новини - завдяки інтернету навіть найбільш хитрий і закритий банк не зможе приховати свої проблеми від суспільства. В цьому випадку ви встигнете забрати гроші з банку, який вже почав чхати.</p> <p> &bull; Забрати гроші з банку, про який повідомляють погані новини і втратити відсотки прикро, але не забрати гроші вчасно - ще образливіше.</p> <p> &bull; Дуже активна реклама завжди насторожує, але ще більше насторожує, якщо відсотки в рекламі за депозитом нічого спільного не мають з реальними відсотками. Не варто вступати в ділові відносини з тими, хто вас обманює на самому початку.</p> <p> Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/pogruzhaetsya-v-torgovye-voyny.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/pogruzhaetsya-v-torgovye-voyny.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-04/pogruzhaetsya-v-torgovye-voyny_small.jpg" height="100" /></a>США проти Китаю, Європа проти США: світ занурюється в торговельні війни. Чи становить це небезпеку для нашого добробуту? Барак Обама в даний час створює як раз в Вашингтоні нове відомство. Воно називатиметься Центр по контролю за дотриманням правил торгівлі (Trade Enforcement Center), і в його Mon, 09 Apr 2012 04:43:00 +0000 Аналітика <p> <strong>США проти Китаю, Європа проти США: світ занурюється в торговельні війни. Чи становить це небезпеку для нашого добробуту?</strong></p> <p> Барак Обама в даний час створює як раз в Вашингтоні нове відомство. Воно називатиметься Центр по контролю за дотриманням правил торгівлі (Trade Enforcement Center), і в його функції входитиме надання допомоги в роботі американських компаній у різних частинах світу. Якщо їх ділові партнери будуть діяти проти американських інтересів, то співробітники відомства повинні будуть бити на сполох, а президент зобов&#39;язаний буде терміново вжити відповідних заходів. Вже зараз американські експортери страждають від &laquo;несправедливих умов&raquo;, вважає Обама.</p> <p> Насправді давно вже не існувало так багато розбіжностей між &nbsp;державами, які займаються торгівлею. Як раз в кінці минулого тижня американський уповноважений з питань торгівлі у Світовій організації торгівлі (СОТ) Рон Керк (Ron Kirk) виступив з протестом: Європейський Союз, незважаючи на численні скарги та рішення різних інстанцій, продовжує надавати субвенції авіабудівної фірмі Airbus. Створений у Вашингтоні комітет з розслідування повинен вже подумати про можливе введення санкцій.</p> <p> А перед цим, в середині березня, Сполучені Штати, Євросоюз та Японія виступили разом у СОТ і звинуватили Китай у тому, що ця країна обмежує експорт деяких важливих сировинних матеріалів (рідкоземельних металів). Крім того, китайці за демпінговими цінами продають дуже велика кількість сонячних установок - до такого висновку прийшли американці і ввели штрафні мита на виготовлені в Китаї сонячні колектори.</p> <p> У політиків і торгових стратегів в усьому світі стався поворот у свідомості. Знову починається загравання з протекціонізмом. Виникають скарги то на дуже великий експорт, то на дуже незначний його обсяг. Хтось незадоволений несправедливо наданими субвенціями, а когось не влаштовують ускладнюють конкуренцію податки. Підстави при цьому наводяться різні, проте зберігається виразний тренд: в світі ведуться суперечки з приводу торгівлі, і ситуація в цій сфері продовжує загострюватися.</p> <p> Кілька тижнів тому керівники таких найбільших європейських авіаційних підприємств як Airbus, Lufthansa, MTU Aero Engines і Air Berlin попередили про можливість настання ери &laquo;більш серйозних торгових конфліктів&raquo;. Виникають нові торгові війни, і ці фірми виявляються між двома лініями фронту: після того як Євросоюз вирішив змусити зарубіжні авіакомпанії виплачувати екологічний збір, Китай, Росія і ще 24 країни пригрозили введенням відповідних заходів. Пекін вже почав думати про анулювання великого замовлення на літаки A-380, тоді як Росія обговорює питання про відкликання ліцензій на право прольоту, злету і посадки для європейських авіакомпаній.</p> <p> Якщо в якій-небудь важливій країні розгорається передвиборна боротьба, то вона обов&#39;язково торкається питань торгівлі. У Франції Ніколя Саркозі зажадав прийняття програми &laquo;купуй тільки європейське&raquo; (Acheter Europ&eacute;en), а в Сполучених Штатах Барак Обама під час відвідування одного автомобільного заводу заявив: &laquo;Мені нічого не подобається з того, що там (у Китаї) виробляється і потім тут продається . Речі повинні проводитися тут, а продаватися там &raquo;. Якщо все це скласти, то, на думку Рольфа Лангхаммера (Rolf Langhammer) з Інституту світової економіки в Кілі, вийде &laquo;дуже міцний отруєний коктейль&raquo;.</p> <p> Експерти з торгівлі чинного в Англії і в Швейцарії дослідного центру Global Trade Alert прийшли до наступного висновку: у 2012 році було прийнято в три рази більше заходів по захисту ринків, ніж за їх лібералізації. Передові позиції в області прийняття обмежувальних заходів у торгівлі займають якраз стають все сильнішими країни з економікою, що розвивається. Аргентина займає перше місце з 192 новими правилами по обмеженню імпорту, потім слідує Росія з приблизно 172 правилами. Не менш активні в цій галузі Китай та Бразилія.</p> <p> До числа обмежувальних заходів належать прості мита, квотування і заборона ввезення, а також субвенції для місцевої промисловості та детальні правила в галузі безпеки і виробництва, які легко можуть виконати місцеві підприємства, тоді як іноземні здатні це зробити тільки з дуже великими труднощами. Іноді такого роду заходи вживаються цілеспрямовано проти конкурентів з багатого світу: Аргентина, наприклад, прийняла спеціально до 30-річної річниці війни на Фольклендах особливі обмеження для товарів з Великобританії.</p> <p> Ще десяток років тому подібна поведінка піддалася б загальному осуду. У той час світ був майже єдиний, і всі вважали, що більш вільно організована торгівля корисна всім. І чим її більше, чим краще. Відразу після терактів 11 вересня 2001 року подібне роду судження сприймалися навіть як рецепт для поліпшення світу. Як знак надії і як стимул для досягнення більш високого рівня добробуту було сприйнято початок переговорів в прибережному місті Катару Досі відносного нової угоди про вільну торгівлю. Мита по всьому світі повинні і далі знижуватися, а торговельні бар&#39;єри слід прибрати - як відбувалося завжди на подібного роду торгових форумах, однак на цей раз на столі переговорів опинилися торгові бар&#39;єри зовсім іншого роду.</p> <p> Це була амбітна мрія - в першу чергу бідні країни повинні мати більш легкий доступ на ринки багатих країн. Європейський Союз і Сполучені Штати повинні скоротити розміри своїх сільськогосподарських субвенцій для того, щоб виробники з африканських країн отримали можливість продавати на них свої товари. Природоохоронні та соціальні стандарти слід включати в тексти підписуються договорів. Авторські права в засобах масової інформації та програмне забезпечення повинні краще охоронятися. Охорона прав в сфері інновацій та виробництва нових медичних препаратів повинна удосконалюватися, але так, щоб це не закривало доступ бідним людям до ліків. Справедливі правила для всіх - така була проголошена мета. Ніхто не повинен бути поставлений у невигідні умови, а дуже бідним країнам слід навіть надати переваги.</p> <p> А що сьогодні? Британський прем&#39;єр-міністр Девід Кемерон на початку цього року під час зустрічі світової еліти в Давосі відкрито висловив свою думку: процес переговорів у Досі (Доха-раунди) вже не можна врятувати. Найближчим часом людство не укладатиме жодних нових глобальних торговельних угод.</p> <p> Занадто багато запитань, занадто багато впливових акторів: Бразилія, Індія і Китай стали великими економічними державами і хочуть отримати для себе більш кращі умови, ніж раніше. Що стосується старих індустріальних країн, то вони борються з фінансовою кризою, а також зі зростаючим безробіттям і навряд чи готові до компромісів. Тим самим вони підтверджують підозри, що розвиваються, який вважають, що Захід ніколи серйозно не розглядав можливість надання доступу на свої ринки біднішим державам.</p> <p> Але виникає питання: чи дійсно провал переговорів у Досі є настільки страшним? Адже світова торгівля, тим не менш, продовжує процвітати. У різні частини світу доставляється все більше товарів по морю й по повітрю, і торгівля через кордони держав здійснюється, як і раніше. Тільки в минулому році відбулося збільшення на 5%, і поки немає ніяких серйозних прогнозів відносного можливості зміни існуючої тенденції.</p> <p> Застряглі переговори і нові торгові конфлікти? Можливо, від них не можна позбутися, і будуть мати місце щоденні баталії, але, тим не менш, контейнерновози продовжують свій рух. За новими правилами і за новими маршрутами. Це просто не вписується в рамки старого світу, в якому була придумана СОТ, а також її попередниця.</p> <p> Після закінчення Другої світової війни і до початку 70-х років світова торгівля майже виключно визначалася жменькою великих індустріальних держав, до числа яких входили Сполучені Штати, Німеччина, а пізніше до них приєдналася ще і Японія. З Півдня поставлялися прянощі, бавовна, каучук і залізна руда, але торгівля шинами і автомобілями, моторами і верстатами визначалася Північчю.</p> <p> Проте вже в 1990 році світ став виглядати інакше. Держави-тигри зі Східної Азії змогли пробитися до групи провідних торгових держав. У 2010 році світ ще більше змінився: тепер уже Китай посів як експортер друге місце - слідом за Сполученими Штатами. А на просторі від Бразилії до Південної Африки з&#39;явилися старі партнери з новими м&#39;язами.</p> <p> Геть торгові обмеження! - Таким був старий підхід. Однак це було лише однією з причин різкого збільшення обсягів світової торгівлі. Настільки ж важливим був прогрес в області транспортної техніки, у тому числі установок з перевалки вантажів в морських портах і аеропортах. Нові розробки в галузі комп&#39;ютерної та комунікаційної техніки, а також нові методи в галузі управління дозволили все більш ефективно проводити планування в області ресурсів і виробництва на всіх континентах, у всіх часових поясах і культурних просторах.</p> <p> В результаті з&#39;явилися - якщо говорити образним мов - конвеєри, оперізують весь світ. Транспортні витрати не грали вже ніякої ролі, і тому підприємства розбивали виробництво на дуже дрібні ланки. В результаті кожен виробничий цикл став здійснюватися там, де це було дешевше чи краще всього зробити. &laquo;Зроблено в світі&raquo; (Made in the world) називає цей варіант глава СОТ Паскаль Ламі (Pascal Lamy).</p> <p> Це історія може здатися привабливою, але вона занадто спрощена. На початку року Міжнародний валютний фонд (МВФ) у Вашингтоні опублікував дослідження про мінливі моделі торгівлі в світі. Його висновки ставлять під сумнів деякі старі уявлення. Не тільки міжнародні концерни вирішують, що в певному місці земної кулі буде проводитись. Постачальники цих концернів мають свої власні уявлення і здійснюють свою виробничу діяльність в інших місцях, а також закуповують за власним розсудом сировину за кордоном. І якщо подивитися з цієї точки зору, то світ вже не представляється таким плоским і позбавленим будь-якої було географії, історичних чи культурних уподобань. Швидше навпаки: &laquo;Експансія світової торгівлі проходила разом зі зростаючою регіональної концентрацією&quot;, - підкреслюють експерти МВФ.</p> <p> Торгівля між великими регіональними блоками - Азія зі своїми великими економічними центрами в особі Китаю і Японії, Європа, Сполучені Штати і їхні сусіди на півночі і на півдні - в останні десятиліття не продемонструвала якогось вражаючого зростання. Її частка у світовому процесі утворення новоствореної вартості і в 1980 році і в 2009 році склала рівно 12%.</p> <p> Проте в прямому сенсі слова вибуховий характер носив розвиток торгівлі всередині цих регіонів. Спочатку Японія і азіатські держави-тірги перенесли багато зі своїх виробництв в Китай, а потім уже Китай став переводити підприємства до В&#39;єтнаму і в сусідні східноазійські країни, але і в цей період постачальники залишили під своїм контролем збільшувалися ділянки новостворюваної вартості. Вони виробляли дуже складні товари, для чого була потрібна більш прогресивна техніка і вища кваліфікація співробітників.</p> <p> Одна річ виявилася при цьому не такою, як її зазвичай уявляли. Розвинені, переважно регіональні торговельні та виробничі відносини виявилися напрочуд стійкими - це було вірно навіть в тому випадку, коли голі цифри свідчили про протилежне - наприклад, коли обмінні курси або вартість робочої сили свідчили про необхідність перенесення виробництва в інше місце.</p> <p> Торгові відносини між країнами з економікою, що розвивається, також є стабільними, перш за все в тому випадку, якщо мова йде про сусідніх державах. Виявилося, що найбільші віртуальні конвеєри в світі насправді оперезали не всю планету, а в більшості випадків тільки окремі її частини.</p> <p> Економічний тренд підкріплюється політичними міркуваннями. Переговори про нові раунди обговорення в рамках СОТ закінчилися нічим, і прихильники протекціонізму зіграли при цьому головну роль - тим не менш стали знову входити в моду договори про вільну торгівлю іншого типу. Країни з економікою, що розвивається, а також держави, що розвиваються Азії та Латинської Америки з 2004 року уклали в цілому 13 регіональних угод про вільну торгівлю. І це процес триває: російський президент Володимир Путін (так у тексті - прим. Перекл.) Нещодавно запропонував колишнім радянським республікам створити &laquo;Євразійський Союз&raquo;.</p> <p> Крім того, протягом багатьох років полягали торгові договори між країнами і регіонами - наприклад, між Сполученими Штатами і Марокко або між Євросоюзом і Південною Кореєю. І в даному випадку мова йде про регіональні договори, які в даний час істотно впливають на світову торгівлю.</p> <p> Все це суперечить ідеалам Всесвітньої торгової організації. &laquo;Ми тим самим ділимо на частини світову економіку&raquo;, - попереджає відомий експерт в області торгівлі з розташованого в Нью-Йорку Колумбійського університету Ягдіш Бхагваті (Jagdish Bhagwati).</p> <p> Ця людина, що стояла біля витоків створення СОТ, стверджує, що є велика різниця між укладанням договору на світовому рівні і між парою окремих держав. Країни, які пидписали його, будуть в такому випадку мати справу з меншою кількістю бар&#39;єрів у стосунках між собою, але всі інші будуть знаходитися у відносно менш вигідному становищі. Це веде торгівлю в сторону свавілля, і в кінцевому підсумку все людство змушене буде миритися зі зниженням рівня добробуту.</p> <p> Найгірше, якщо такі дефіцитні товари як нафта або мідь будуть продаватися тільки на основі політичних міркувань, а не там, де вони, виходячи з ринкової логіки, можуть бути використані найефективнішим чином. Але і володіє бойовим характером Бхагваті змушений миритися з сучасними процесами: &laquo;Справжні багатосторонні варіанти сьогодні не розглядаються. Чи зможемо ми повернутися до цього питання в майбутньому? Ніхто не може дати відповіді на це питання&raquo;.</p> <p> Такі прихильники старого торгового світу як Бхагваті виявляють занепокоєння з ще одного приводу. Вони побоюються того, що офіційно оголошені проваленими переговори в Досі можуть поставити під сумнів існування самої Світової організації торгівлі. Але якщо постраждає СОТ, то вона втратить свою функцію міжнародної арбітражної інстанції при вирішенні торговельних спорів, що може викликати велику кількість проблем - у тому числі за межами торгової політики. Якщо з гри будуть виведені працюють в Женеві професійні третейські судді, то в такому випадку торгові суперечки будуть загострюватися значно швидше. Ще й тому деякі експерти вважають надзвичайно небезпечними для майбутнього світової торгівлі нову суперечку між Китаєм і Америкою, протиріччя між компаніями Boeing та Airbus, а також конфлікт між Аргентиною і Великобританією.</p> <p> Багато активних прихильників старої системи проживають не в Сполучених Штатах і не в Європі, а в країнах, що розвиваються, які продовжують залишатися дуже бідними. Там ніхто ніяких ілюзій не будує. У цих країнах розуміють, що СОТ і її раунди з питань світової торгівлі вже давно проходять під диктовку багатих держав. Але саме в цих країнах люди усвідомлюють, що без їх участі залежність від старих і нових індустріальних держав тільки посилиться.</p> <p> Багато африканських країн зіткнулися з цим в недавньому минулому в ході переговорів з Євросоюзом, коли мова йшла про двосторонні угоди.</p> <p> Так звані партнерські угоди Євросоюзу змушують африканців знижувати мита, у тому числі і на сільськогосподарські товари. Не далі як у лютому колишній президент Танзанії Бенджамін Мкапа (Benjamin Mkapa) попередив про те, що подібного роду договори руйнують місцеві ринки. Розташований в Женеві Інститут допомоги країнам, що розвиваються (South Center) в кінці 2011 року прийшов до висновку про те, що укладені з Європою угоди &laquo;принесли більше шкоди, ніж користі&raquo; африканським країнам. Європейці вимагають зниження мит, але самі при цьому не відмовляються від значних і перешкоджають розвитку конкуренції субвенцій, що спрямовуються на підтримку свого сільського господарства.</p> <p> Сполучені Штати в цьому відношенні не краще Європи. Ось вже багато років так звана група Cotton-4 - африканські виробники бавовни - Бенін, Малі, Буркіна Фасо і Чад - безуспішно намагаються боротися з несправедливими субвенціями американців, які надаються власним виробникам.</p> <p> Представник Танзанії в СОТ Чарльз Муталемва (Charles Mutalemwa) із жалем говорить про втрату старого порядку, і він вважає, що в багатосторонніх переговорах міститься великий потенціал для його країни. В цілому можна сказати, що в Женеві ставляться більш справедливо до найбідніших. Проте в цьому відношенні новий світ торгівлі майже не відрізняється від старого: таких людей як Муталемва ніхто не слухає.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/klyuchevym-faktorom-rosta-ukrainskoy-ekonomiki-v-2012-godu.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/klyuchevym-faktorom-rosta-ukrainskoy-ekonomiki-v-2012-godu.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-04/klyuchevym-faktorom-rosta-ukrainskoy-ekonomiki-v-2012-godu_small.jpg" height="100" /></a>Внутрішній попит залишиться ключовим фактором економічного зростання в 1 половині 2012 року, адже низька інфляція підтримає зростання реальних доходів і споживання домашніх господарств, а державні капіталовкладення у підготовку до Євро-2012 продовжать сприяти зростанню інвестицій. Про це розповіла Tue, 03 Apr 2012 14:30:00 +0000 Аналітика <p> Внутрішній попит залишиться ключовим фактором економічного зростання в 1 половині 2012 року, адже низька інфляція підтримає зростання реальних доходів і споживання домашніх господарств, а державні капіталовкладення у підготовку до Євро-2012 продовжать сприяти зростанню інвестицій. Про це розповіла головний економіст Dragon Capital Олена Белан.</p> <p> &quot;Секторальна розбивка ВВП за 4 квартал 2011 року не піднесла сюрпризів: уповільнення темпів зростання в промисловості було частково компенсовано зростанням у сільському господарстві і прискоренням темпів зростання в будівництві. З боку попиту локомотивом економічного зростання в 4 кварталі 2011 року як і раніше були виключно внутрішні чинники , в той час як скорочення реального експорту поглибилося до 5,6% в порівнянні з минулим в порівнянні з 2,2% в 3 кварталі 2011 року &quot;, - розповідає вона.</p> <p> За словами економіста, споживання домашніх господарств залишалося ключовим фактором зростання в 4 кварталі 2011 року та в 2011 році в цілому, хоча темпи його зростання сповільнилися до 13% в 4 кварталі 2011 року (з 18% в 3 кварталі 2011 року) у зв&#39;язку з припиненням споживчого кредитування в результаті зниження банківської ліквідності.</p> <p> &quot;Підтримку зростанню реального ВВП також зробило пожвавлення інвестиційної активності (зростання інвестицій в основний капітал склав 17% в порівнянні з минулим роком в 4 кварталі 2011 року та 10% в 2011 році), в основному завдяки підготовці до Євро-2012&quot;, - відзначає вона .</p> <p> Олена Белан прогнозує, що внутрішній попит залишиться ключовим фактором економічного зростання в 1 половині 2012 року: низька інфляція підтримає зростання реальних доходів і споживання домашніх господарств, а державні капіталовкладення у підготовку до Євро-2012 продовжать сприяти зростанню інвестицій.</p> <p> &quot;За нашими оцінками, реальний ВВП зріс на 2,0-2,5% в 1 кварталі 2012 року, і ми очікуємо аналогічну динаміку у 2 кварталі 2012 року. Але на даний момент складно сказати, чи залишиться внутрішній попит досить високим, щоб підтримати економіку в 2 половині 2012 року, коли очікуване зниження урожаю зерна негативно позначиться на динаміці ВВП. Ми розраховуємо, що до того часу зовнішній попит відновиться, принаймні, частково, що дозволить зберегти темпи зростання реального ВВП за результатами року на рівні 2,2 % в порівнянні з минулим роком &quot;, - вважає експерт.</p> <p> Нагадаємо, згідно з переглянутими даними Держстату, темпи зростання реального ВВП України сповільнилися до 4,7% в порівнянні з минулим роком в 4 кварталі 2011 року (що на 1,0% більше в порівнянні з минулим кварталом з урахуванням сезонних чинників) в порівнянні з 6 , 5% в 3 кварталом 2011 року, в результаті чого річне зростання склало 5,2% в порівнянні з минулим роком, аналогічно попередніми оцінками і нашим прогнозом. Номінальний ВВП за 2011 рік склав 1,3 трлн. гривень (165 млрд. доларів; що на 22% більше в порівнянні з минулим роком), таким чином, дефлятор ВВП дорівнює 15,7%. Крім того, Держстат опублікував остаточні дані по ВВП за 2010 рік, знизивши річний ріст на 0,1 п.п. до 4,1% в порівнянні з минулим роком.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/ukraina-i-energobezopasnost-es.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/ukraina-i-energobezopasnost-es.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-03/ukraina-i-energobezopasnost-es_small.jpg" height="100" /></a>Енергетична безпека в останні роки стала одним з основних пріоритетів Євросоюзу в останні роки. Це цілком зрозуміло, якщо поглянути на офіційні дані, згідно з якими ЄС споживає 16% світових енергоресурсів, при тому, що його власні природні запаси вичерпані і вельми обмежені. І це - на тлі все Sun, 25 Mar 2012 14:14:00 +0000 Аналітика <p> Енергетична безпека в останні роки стала одним з основних пріоритетів Євросоюзу в останні роки. Це цілком зрозуміло, якщо поглянути на офіційні дані, згідно з якими ЄС споживає 16% світових енергоресурсів, при тому, що його власні природні запаси вичерпані і вельми обмежені. І це - на тлі все більш зростаючої &laquo;енергетичної потреби&raquo; Європи.</p> <p> Зокрема, запаси нафти європейських країн становлять всього 0,2% від світових запасів, газу - 1,4%, і при нинішніх темпах їх видобутку можуть закінчитися повністю протягом уже найближчих 20 років. Європейці активно розвивають способи видобутку енергії з альтернативних джерел, але на сьогодні ці технології все одно залишаються дуже дорогими, а одержувані обсяги енергії - досить незначними. Одночасно &laquo;схиблені&raquo; на екології європейці не можуть робити ставку на широке використання вугілля, а після минулорічної аварії на японській АЕС &laquo;Фукусіма-1&raquo;, як відомо, в ЄС піднялася хвиля жорсткої критики використання та атомної енергії - аж до того, що найбільш розвинені європейські країни пішли по шляху поступової відмови від неї і закривають свої АЕС.</p> <p> <br /> Якщо говорити про частку всіх цих джерел енергії в структурі енергоспоживання, то, згідно з даними Євростату, на сьогодні нафта займає 36,4%, природний газ, - 25,1%, атомна енергія - 13%, вугілля - 12%, поновлювані джерела енергії - 8%. Тобто, як бачимо, для європейців залишаються основними два традиційні енергоносія - нафта і газ. І це при тому, що власний видобуток ЄС покриває лише 18% потреби в нафті і 37% - в газі. А потреби європейців, проте, з року в рік зростають ...</p> <p> Зрозуміло, що в таких умовах енергетична безпека стає &laquo;ідеєю фікс&raquo; Європи. Намагаючись забезпечити диверсифікацію поставок енергоносіїв, Євросоюз розробляє і реалізує найрізноманітніші проекти. Один з них - поставки з країн Близького Сходу зрідженого природного газу (СПГ), частка якого в загальних постачаннях газу в ЄС вже становить близько 18%. Однак це також досить витратний спосіб, до того ж прямо залежить від політичної ситуації в регіоні. Тут варто згадати і занепокоєння, і пряме втручання європейців в &laquo;революційні&raquo; процеси минулого року в Північній Африці, як транзитної території поставок СПГ.</p> <p> Набагато більш прийнятним виглядає варіант пошуку енергоносіїв в Чорноморсько-Азовському регіоні, де розташовані країни, які беруть участь в ініціативі ЄС &laquo;Східне партнерство&raquo; (а це 6 держав колишнього СРСР - Україна, Молдова, Азербайджан, Вірменія, Грузія та Білорусь). Тим більше, що деякі з цих країн - зокрема, Україна і Білорусь - як відомо, і так на сьогодні відіграють ключову роль у постачанні енергоносіїв з Росії в Євросоюз. До цього варто додати і Азербайджан, до запасів нафти і газу якого європейці останнім часом демонструють досить серйозну увагу. Саме реалізацію &laquo;енергетичної складової&raquo; ініціативи &laquo;Східне партнерство&raquo; в ЄС вважають дуже важливим фактором забезпечення власної енергетичної безпеки.</p> <p> Пояснюючи &laquo;енергетичні пріоритети&raquo; ЄС, міністр закордонних справ Бельгії Карел де Гюхт не настільки давно писав: &laquo;В останні роки, починаючи з першого газової кризи Росії з Україною, ЄС намагався визначити свою власну енергетичну політику. Ми прагнули одночасно досягти наступних стратегічних цілей: стійкості, конкурентності та надійності поставок. ... За останні кілька років енергетичний ландшафт істотно змінився: сьогодні ми відчуваємо зростаючу потребу в енергоресурсах, а також геополітичні складності і зростання енергетичного націоналізму. Ми вирішили віддати пріоритет ефективності використання енергоресурсів, диверсифікації їх джерел, гнучкості в здійсненні і виборі шляхів поставок, солідарності вкупі з відповідальністю, а також захисту своїх інтересів у наших відносинах з третіми країнами&raquo;.</p> <p> Згідно з офіційними документами, основними інструментами забезпечення енергетичної безпеки ЄС в контексті &laquo;Східного партнерства&raquo; будуть, в тому числі, включення положення щодо &laquo;енергетичної взаємозалежності&raquo; в Угоди про асоціацію, які будуть обговорюватися з партнерами; рішення залишилися питань щодо членства Україні і Молдови в Енергетичне співтовариство; висновок меморандумів про взаєморозуміння з енергетичних питань з Молдовою, Грузією та Вірменією; посилення інтеграції енергетичного ринку України до енергетичного ринку; реконструкція мережі українських транзитних газо-і нафтопроводів, удосконалення засобів контролю за вступниками в Україна обсягами газу та нафти; розширення діалогу з Азербайджаном і зближення його енергетичного ринку з ринком ЄС; заохочення участі партнерів у Програмі розвитку розумної енергетики в Європі.</p> <p> У той же час, в реалізації політики енергетичної безпеки ЄС на сьогодні існує два основних напрямки - по-перше, забезпечення надійності поставок російського газу по ГТС України та Білорусі (зараз до цього додаються й поставки по російському газопроводу &laquo;Північний потік&raquo;), а під -друге, створення Південного газового коридору, який дозволив би європейцям отримувати газ з Каспію. До цього додаються ще два перспективні напрямки - отримання скрапленого природного газу (СПГ), що транспортується в Європу морським шляхом, а також власний видобуток сланцевого газу.</p> <p> Що стосується майбутнього української ГТС, то тут відома позиція України, яку поділяють і в Європі. Мова йде про створення тристороннього - за участю України, ЄС і Росії - консорціуму з управління газотранспортною системою. Викладаючи позицію Києва з цього питання, в середині січня 2012 р прем&#39;єр-міністр Україна Микола Азаров заявив, що вважає єдино можливим рішенням газової проблеми створення тристороннього газотранспортного консорціуму за участю ЄС і Росії. &quot;Та пропозиція, яка ще в 2004 році урядом Януковича було розроблено, - створення тристороннього газотранспортного консорціуму, який би зняв з Україною частина величезною навантаження з підтримання цієї системи, - є єдино можливим&quot;, - заявив Микола Азаров.</p> <p> У той же час, в ЄС номінально підтримують цю позицію українського уряду. Так, в самому кінці січня 2012 р на прес-конференції в Брюсселі європейський комісар з питань енергетики Гюнтер Оттінгер заявив, що модернізована тристороннім консорціумом Україна-Росії-ЄС українська газотранспортна система буде більш ефективною, ніж будівництво нового російського газопроводу &laquo;Південний потік&raquo; через Чорне море. Зокрема, коментуючи багаторічні наміри про створення тристороннього газотранспортного консорціуму, єврокомісар підкреслив, що &laquo;дійсно б вітав, якщо в довгостроковій перспективі були б чіткі відносини між Україною та ЄС, Україною і Росією плюс тристоронній формат&raquo;. Також він пов&#39;язав тристоронній формат з модернізацією української ГТС. &laquo;Ми вважаємо, що в разі вкладення інвестицій існуюча газотранспортна система може бути поліпшена і модернізована. Ця модернізація була б більш успішною і затребуваною, ніж будівництво цілої нової системи через Чорне море &raquo;, - заявив він. Також Оттінгер нагадав, що Україні є членом енергетичного співтовариства, у зв&#39;язку з чим він очікує, що &laquo;взяті Україною зобов&#39;язання будуть поважатися російською стороною&raquo;.</p> <p> Що стосується європейського проекту Південного газового коридору, то він покликаний диверсифікувати маршрути і джерела енергопостачань, і тим самим збільшити енергетичну безпеку ЄС. До проектів Південного газового коридору відносяться: газопровід Nabucco, TAP (Трансадріатичний газопровід), ITGI (інтерконекторів Туреччина-Греція-Італія) і AGRI (проект з транспортування азербайджанського газу в Центральну Європу через Румунію).</p> <p> В кінці 2011 року почалися зрушення у вирішенні проблеми європейських планів, - зокрема, стосовно будівлі &laquo;первісного&raquo; газопроводу Trans Anadolu (TANAP), який і стане основою для подальшого створення Південного газового коридору. Так, якраз перед Новим роком Туреччина і Азербайджан підписали меморандум про взаєморозуміння зі створення консорціуму, що будуватиме газопровід TANAP для поставки природного газу з азербайджанського родовища &laquo;Шах Деніз&raquo; до Європи через турецьку територію. Документ підписали міністр промисловості і енергетики Азербайджану Натік Алієв і міністр енергетики і природних ресурсів Туреччини Танер Йилдиз. За словами Йилдиза, вартість газопроводу буде визначатися компанією SOCAR (Держнафтокомпанія Азербайджану, ДНКАР) і може бути близька до раніше озвучених цифр в 5 млрд. дол Учасники проекту планують вирішити всі питання по цьому газопроводу в 2012 р. і почати будівництво з тим, щоб проект був зданий до кінця 2017 р., коли почнеться реалізація другої стадії розробки азербайджанського газоконденсатного родовища &laquo;Шах Деніз&raquo;.</p> <p> Для України це знакова подія. Адже з реалізацією цього проекту для Києва відкривається можливість в майбутньому приєднатися до Південного газового коридору (куди, до речі, - а точніше, в проект Nabucco - її давно кличе та ж Туреччина). І, таким чином, реалізувати свою давню мрію - закуповувати газ безпосередньо в Туркменії. Адже, домовившись з туркменською стороною у вересні 2011 року про можливості прямих поставок газу в Україну, Київ зіткнувся з проблемою його доставки в країну. Приєднання України до проекту Nabucco, по якому туркменський газ буде йти в ЄС, вирішив би цю проблему. У той же час, до приєднання до проекту Туркменії є можливість отримувати газ з Азербайджану, причому попередню згоду на такі поставки азербайджанська сторона вже дала восени 2011 року. При цьому українська ГТС може служити для поставки газу українським споживачам, а також частина його може йти і до Європи.</p> <p> Як бачимо, ініціатива ЄС &laquo;Східне партнерство&raquo; приховує в собі серйозний &laquo;енергетичний&raquo; потенціал не тільки для європейців, але і для країн-партнерів, в т.ч. для України, для якої питання забезпечення енергетичної безпеки стоїть не менш гостро. Виходячи з цього, українські експерти пропонують інтенсифікувати діалог з Євросоюзом у рамках даної ініціативи, підтримуючи зміцнення діалогу з питань енергобезпеки.</p> <p> Однак крім цих проектів, &laquo;Східне партнерство&raquo; відкриває і інші, не менш актуальні і важливі можливості. Так, Україна та інші країни-партнери мають повну можливість забезпечити допомогу, співпрацю і підтримку з боку ЄС, націлених на збільшення енергоефективності та використання поновлюваних ресурсів; збільшити європейські інвестиції у виробництво і транзит енергоресурсів з регіону на європейський ринок; створити умови для створення єдиного ринку енергоресурсів, доступний для всіх виробників і споживачів; посилити увагу до екологічних аспектів енерговиробництва та енергоспоживання в країнах-партнерах; сприяти об&#39;єднанню електричних потужностей і мереж країн-партнерів; спільно розвивати прогресивні технології використання СПГ; зміцнювати співробітництво на рівні профільних держструктур; створити систему надійних і ефективних взаємних гарантій з питань забезпечення безпеки об&#39;єктів виробництва і транзиту енергоресурсів.</p> <p> Цілком очевидно, що грамотне та ефективне використання цих можливостей зіграє найважливішу роль у забезпеченні енергобезпеки і Євросоюзу, до чого він так прагне, і країн-учасниць &laquo;Східного партнерства&raquo;, в тому числі і Україна.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/pochemu-stoit-menyat-svoi-vzglyady.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/pochemu-stoit-menyat-svoi-vzglyady.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-02/pochemu-stoit-menyat-svoi-vzglyady_small.jpg" height="100" /></a>Найбільш корисна ідея, яку люди можуть почерпнути з науки, це ідея «наукового поняття» як така. Мені здається, що, незважаючи на очевидно запаморочливі успіхи, світове наукове співтовариство зазнало не менш нищівної поразки в тому, що стосується освіти суспільства в цілому. У 2010 році на Гаїті Wed, 29 Feb 2012 10:00:00 +0000 Аналітика <p> Найбільш корисна ідея, яку люди можуть почерпнути з науки, це ідея &laquo;наукового поняття&raquo; як така. Мені здається, що, незважаючи на очевидно запаморочливі успіхи, світове наукове співтовариство зазнало не менш нищівної поразки в тому, що стосується освіти суспільства в цілому. У 2010 році на Гаїті спалили 12 &laquo;відьом&raquo;. У США, згідно з останніми опитуваннями, 39% населення вважають астрологію наукою, а 40% вірять, що історія людського виду налічує менше ста тисяч років. Якби всі люди віддавали собі звіт в тому, що таке &laquo;наукове поняття&raquo;, ці відсотки були б рівні нулю. І взагалі, світ став би куди більш приємним місцем, оскільки шанси на успіх в будь-яких починаннях вищі у людей, які ведуть науковий спосіб життя, - у тих, хто в прийнятті рішень керується аналізом інформації. Вони виходять з раціональних міркувань при укладанні угод і голосуванні, розвивають науково обгрунтований менеджмент в компаніях і урядових організаціях. Чому ж учені терплять настільки нищівну поразку? Мені здається, відповідь криється в психології, соціології та економіці.</p> <p> Науковий спосіб життя передбачає науковий підхід як до збору, так і до використання інформації, але в обох процесах є свої пастки. Очевидно, ви зробите більш правильний вибір, якщо перед ухваленням рішення будете володіти повним спектром аргументів &laquo;за&raquo; і &laquo;проти&raquo;. Але існує безліч причин, за якими отримати всю повноту інформації неможливо. Хтось в принципі позбавлений доступу до інформації (всього 3% афганців мають доступ до інтернету, а 92% жодного разу в житті не чули про атаки 11 вересня). Але по-справжньому цінну інформацію нелегко знайти навіть тим, хто має вільний доступ до позацензурних джерел: інтернет затоплений ненауковими медіа, і більшість захлинається в морі відволікаючих моментів. Понад цього багато хто шукає інформацію тільки в тих джерелах, які відповідають їх початковим установкам.</p> <p> Наступна проблема: що ми робимо з отриманою інформацією? Суть наукового способу життя в тому, щоб бути готовим змінити свою точку зору, якщо ви зіткнулися з інформацією, яка не відповідає вашим поглядам або уявленням про світ. Головне - уникати інтелектуальної відсталості.</p> <p> Проте незліченні політичні лідери, уперто та всупереч фактам наполягають на своєму, звеличуються як &laquo;сильні особистості&raquo;.</p> <p> І хоча великий фізик Річард Фейнман (лауреат Нобелівської премії 1965 року, присудженої йому спільно з Син&#39;ітіро Томонагою і Джуліаном Швінгером &laquo;за фундаментальні роботи з квантовій електродинаміці, що мали глибокі наслідки для фізики елементарних частинок&raquo;) проповідував невіру експертам в якості наріжного каменю науки, в сучасному світі куди більшого поширення отримали стадний інстинкт і сліпа віра авторитетам. Логіка формує основи наукового пізнання, проте ми, приймаючи рішення, куди частіше приймаємо бажане за дійсне, керуємося ірраціональними страхами та іншими когнітивними спотвореннями.</p> <p> Що можна зробити для того, щоб науковий спосіб життя став загальноприйнятим?</p> <p> Очевидна відповідь - удосконалювати систему освіти. В деяких країнах введення навіть найбільш рудиментарної освіти дозволило б радикально поліпшити ситуацію (половина пакистанців не вміють читати). Воно зробило б людей більш толерантними і менш схильними до фундаменталізму, насильства і війн. Воно емансипувало б жінок, допомагаючи подолати вибухове зростання населення і, як наслідок, бідність. Але навіть країнам, в яких освіта - загальна, є до чого прагнути.</p> <p> На жаль, наші школи занадто часто нагадують музеї: завдання їх скоріше в тому, щоб показувати минуле, ніж у тому, щоб формувати майбутнє. Навчальні плани необхідно зрушити з мертвої точки, в якій вони опинилися завдяки нескінченній низці лобістських консенсусів, і підштовхнути в сторону отримання навичок, життєво необхідних в нашому столітті. Молодь не потрібно вчити скоропису та ділення в стовпчик. Коли з&#39;явився інтернет, моя власна роль викладача кардинально змінилася - більше немає необхідності в мені як у живому сховищі знань; мої студенти і самі можуть завантажити все, що я знаю, з мережі. Швидше, моя роль тепер зводиться до того, щоб подавати їм приклад наукового способу життя та пробудити їх цікавість.</p> <p> А тепер більш цікаве питання: як все-таки прищепити суспільству науковий спосіб життя? Розумні люди виступали за реформу системи освіти ще в ті часи, коли я ходив у підгузниках. Проте з часом освіта в більшості західних країн швидше приходила в занепад, ніж прогресувала. Чому? Очевидно, тому, що існують потужні сили, що штовхають людей у ??протилежному напрямку, і вони більш ефективні. Корпорації, стурбовані тим, що адекватне розуміння багатьох наукових проблем негативно позначається на їх прибутку; радикальні релігійні групи, які побоюються, як би їх догмати не були поставлені під сумнів - адже це похитне їх владу.</p> <p> Що ж ми, вчені, можемо зробити? Звичайно, у нас є перевага - свідома аргументація.</p> <p> Але гірка іронія полягає в тому, що якщо корпорація захоче змінити громадську думку, щоб підвищити свій прибуток, вона зможе використовувати надзвичайно ефективні наукові маркетингові інструменти. У що сьогодні вірять люди? Які їх страхи, сумніви, надії та інші емоції ми можемо використовувати? Який спосіб для зміни їх точок зору оптимальний по співвідношенню ціна - якість? Спланували кампанію. Запустили. Готово.</p> <p> Це в порядку речей, коли мова йде про маркетингове просуванні новітнього сорту сигарет, тому було б наївно вважати, що правила поведінки повинні бути іншими, коли ця корпорація вступає в боротьбу з самою наукою. І тим не менш ми, вчені, часто поводимося до смішного наївно, заспокоюючи себе тим, що наша моральна перевага якимось чином допоможе нам перемогти цю корпоративно-фундаменталістську коаліцію. Звісно, використовувати танки неетично, тому вийдемо проти танків з мечами.</p> <p> Але щоб навчити людей науковому способу життя, пояснити, як він працює на загальне благо, ми самі повинні підійти до проблеми науково. Нам потрібні нові організації, що захищають науку за допомогою тих же маркетингових і фандрайзингових інструментів, які використовує антинаукова коаліція й одна згадка про які здатна викликати у будь-якого вченого нервове тремтіння, - від лобіювання до фокус-груп, на яких будуть обкатуватися наші рекламні ролики. Втішимося хоча б тим, що нам не потрібно буде опускатися на саме дно інтелектуального безчестя, тому що наймогутніша зброя в цій битві - у нас.</p> <p> Ця зброя - факти.</p> <p> <span style="font-size:10px;">Макс Тегмарк</span></p> http://vkurse.ua/ua/analytics/ukraincy-gotovy-ekonomit-na-zhiznenno-neobkhodimom.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/ukraincy-gotovy-ekonomit-na-zhiznenno-neobkhodimom.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-02/ukraincy-gotovy-ekonomit-na-zhiznenno-neobkhodimom_small.jpg" height="100" /></a>На їжу українці витрачають майже половину своїх заробітків. В іншому вони готові заощаджувати на життєво необхідному заради статусних дорогих покупок. Такий споживчий портрет відправляє Україна в лігу соціально неблагополучних держав, - пише Катерина Іванова в № 5 журналу Корреспондент від Thu, 16 Feb 2012 20:20:00 +0000 Аналітика <p> На їжу українці витрачають майже половину своїх заробітків. В іншому вони готові заощаджувати на життєво необхідному заради статусних дорогих покупок. Такий споживчий портрет відправляє Україна в лігу соціально неблагополучних держав, - пише Катерина Іванова в № 5 журналу Корреспондент від 10 лютого 2012 року.</p> <p> Майже половина з 6,5 тис. грн. зарплати у киянки Ганни Головльової йде на те, щоб прогодувати себе, двох синів-школярів і кішку Марту. Щоправда, в її холодильнику завжди є м&#39;ясо, риба та свіжі овочі. А заощаджує киянка на одязі, скуповуючись виключно в секонд-хенді, та інших радощах життя, наприклад походах в кінотеатр, адже її родина безкоштовно викачує фільми з інтернету.</p> <p> Завдяки такому способу життя Головльова майже на 100% відповідає портрету типового українського споживача. За даними дослідження, проведеного урядом США в 2009 році серед 66 країн світу, складова харчування в щомісячних витратах середнього українця становить 42,1%, і за величиною цього показника Україна друга в Європі та четверта в світі, поступаючись Індонезії (43%), Білорусі (43,2%) й Азербайджану (46,9%).</p> <p> Лідирують у цьому списку Сполучені Штати, чиє населення в середньому витрачає на їжу 6,8% своїх доходів, Ірландія (7,2%), ОАЕ (8,7%), Великобританія (8,8%) та Канада (9,1%).</p> <p> Структура витрат населення опосередковано відображає рівень соціального благополуччя в країні, стверджують експерти. Чим більша частка витрат на їжу, тим бідніша держава. Таким чином в ранг розвинених потрапляють країни, де їжа &quot;з&#39;їдає&quot; не більше 20% заробітку. І, згідно з результатами досліджень уряду США і Eurostat, більшість держав ЄС укладаються в межі харчових витрат від 10% до 22%.</p> <p> На цьому тлі мало оптимізму вселяють дані Держкомстату України за 2011 рік, згідно з якими середньостатистичний співвітчизник витратив на харчування 53% свого гаманця.</p> <p> При цьому, за спостереженнями експертів, українці відрізняються від європейців більшим марнотратством. Співвітчизники готові спустити мало не всю зарплату за три дні, аби з шиком прийняти гостей на свята, купують товари, які їм часто не по кишені та підкреслюють високий статус, - малює портрет типового українського споживача Олена Дерев&#39;янко, віце-президент Української PR-Ліги.</p> <p> Європейця характеризують навпаки економність і виваженість у покупках, а також гарний смак і простота у виборі товару, вважає Олександр Чебан, фотоблогер і мандрівник.</p> <p> У моделі споживчої поведінки українців соціологи і психологи бачать соціальну незрілість - спадщина радянського минулого, позначена дефіцитом і низькими зарплатами.</p> <p> &quot;Споживча поведінка [українців] позначена інстинктом сороки, яка кидається на блискучі предмети побуту, - метафорична Дерев&#39;янко. - Вони [ці риси ментальності] в рамках одного покоління незнищені за визначенням&quot;.</p> <p> <strong>Жити, щоб їсти</strong></p> <p> Щоб впорядкувати свої витрати, копірайтер з Києва Сергій Пасюта регулярно складає діаграму особистих витрат. Найвищий стовпчик в ній - харчування. Це п&#39;ята частина його заробітку, але якщо відняти податки приватного підприємця, що становлять майже половину цієї суми, то з решти грошей він витрачає на їжу 40%. На послуги ЖКГ у нього йде лише 7% зарплати і приблизно стільки ж на розваги.</p> <p> Для порівняння, за даними Держкомстату, середньостатистичний українець, чиє проживання відтягує з особистого бюджету, як і у Пасюти половину коштів, на ЖКГ витрачає 9,3%, на одяг і взуття - 5%, на побутову техніку та товари для дому - 2% , на відпочинок і освіту - 1,8% і 1,3%.</p> <p> Середній житель Західної Європи розпоряджається кровно заробленими зовсім інакше. Згідно з дослідженням Eurostat, їжа відбирає 16% його доходу, комунальні послуги, які в ЄС значно дорожчі, ніж в Україні, - 15%, побутова техніка та домашня начиння - 7% і відпочинок - 10%.</p> <p> При цьому серед економних європейців шведи, фіни і німці вважаються бережливими. За даними Eurostat за 2009 рік, вони відкладають на майбутнє в середньому до 30% своїх доходів, тоді як українці - лише трохи більше 9%. Робити заощадження німцям і скандинавам дозволяє майже в п&#39;ять разів менша, ніж в українців, частка витрат на їжу.</p> <p> &quot;Їжа - 12%, подорожі - 9%, дозвілля - 18%, ЖКГ - 30%&quot;, - озвучує свій особистий кошторис швед Йонас Найберг, керуючий менеджер симфонічного оркестру. Решта - в банк.</p> <p> На Заході таке прагнення робити заощадження обумовлено значно більшою, ніж в Україні, довірою до фінансової системи, пояснює Гліб Вишлінський, заступник директора GfK Ukraine. При цьому співвітчизники, на його думку, більш схильні робити покупки &quot;для одномоментного отримання задоволення&quot;.</p> <p> Так вчинив Ігор Кириленко, маркетолог з Одеси, купивши в кредит автомобіль Toyota Corolla вартістю понад $ 20 тис. Тепер українця, чия зарплата становить 11 тис. грн., шість років супроводжуватиме режим жорсткої економії. Натомість, за словами Кириленка, у нього &quot;душа радіє&quot;.</p> <p> Подібно йому, багатьом українцям складно зрозуміти європейців, які, маючи солідний дохід, помірковані у витратах. &quot;У мене був приятель, багатий швед, який міг дозволити собі машину за $ 100-120 тис., а він їздив на Audi A6 якогось кудлатого року за 10 штук євро&quot;, - розповідає Кириленко.</p> <p> Зате жителі ЄС, що стримують себе в покупках дорогих речей, на відміну від українців, не відмовляють собі в комфортному відпочинку.</p> <p> Наприклад, середньостатистичний швед щорічно їздить відпочивати за кордон. &quot;Іспанія, Німеччина, Великобританія, Франція, Тайланд, Греція, Італія, Туреччина&quot;, - перераховує Найберг найпопулярніші серед його співвітчизників напрями подорожей.</p> <p> Європейці подорожують часто й багато, вважають за краще автоподорожі з використанням кемпінгів або трейлерів, розповідає Чебан. Англійці люблять острова Атлантики - Мадейру, Канари, Азори, жителі континентальної Європи - Кріт, Мальту, Грецію, Туреччину, Єгипет.</p> <p> За словами блогера, жителі ЄС активно подорожують континентом навіть у вихідні завдяки розвиненій системі бюджетних авіаліній.</p> <p> А середній українець може дозволити собі лише одну поїздку за кордон на рік, і найчастіше це або тижневий недорогий відпочинок в Європі, або десять днів у Туреччині чи Єгипті. Пасюта розповідає, що кожну свою поїздку планує заздалегідь: купує дешеві авіаквитки і бронює недороге житло, тому відпочинок йому обходиться приблизно в 5-6 тис. грн. Для порівняння, середній європеєць може витратити на відпустку в чотири рази більше - 2 тис. євро.</p> <p> Зате Пасюта за один або два рази на тиждень може &quot;просидіти&quot; з друзями в барі чи кафе 10% свого місячного бюджету.</p> <p> Якщо і українці та європейці віддають перевагу продуктам харчування місцевого виробництва, то коли мова заходить про непродовольчі товари, 63% українців віддають перевагу імпортним, констатують експерти, у той час як більшість жителів ЄС обирають національне. Також важливіше для європейця при виборі товару його якість, а не бренд.</p> <p> &quot;Я віддаю перевагу якості, а ось виробник другорядне, - каже Доріс Хальтмаір, заступник директора Центру міжнародних медичних послуг університетської клініки Фрайбурга (Німеччина). - Хоча, чесно кажучи, німецькі товари дуже часто кращої якості [ніж будь-які інші]&quot;.</p> <p> Для українців головним критерієм якості часто служить популярність бренду. &quot;Марка повинна бути &quot;відомою&quot;, &quot;мати гарну репутацію&quot;, а ще краще, якщо нею користуються знайомі трохи вищі за статусом або матеріальним становищем&quot;, - пояснює Анна Андреенкова, заступник директора міжнародного Центру порівняльних соціальних досліджень ЦЕССІ-Україна.</p> <p> <strong>Зріле споживання</strong></p> <p> Левова частка, яку займає їжа у витратах українців, обумовлена ??тим, що помірне зростання їх доходів, а за деякими оцінками, і його повна відсутність в 2010 році, не встигає за зростанням цін, пояснюють експерти.</p> <p> Так, згідно з даними Держкомстату, за останній рік продукти подорожчали на 11,3%, а алкогольні напої та тютюнові вироби - на 22,7%, послуги ЖКГ - на 15,4%, в той час як доходи залишилися незмінними. Разом із зростанням цифр на цінниках змінюється і структура споживання: люди все частіше купують товари більш низької якості та за нижчими цінами.</p> <p> Суми витрат українців на товари першої необхідності та оплату житла з року в рік постійно зростають, а у західноєвропейських споживачів вони стабільні, констатує Ольга Шамрицька, старший менеджер компанії Делойт, керівник групи по роботі з підприємствами роздрібної торгівлі.</p> <p> При цьому, коли грошей у кишені не багато, а хочеться купити річ своєї мрії, співвітчизники готові звалювати на себе кредити, навіть якщо це на кілька років стане тяжким тягарем для всієї родини.</p> <p> За результатами дослідження, проведеного холдингом EOS Group, Україна - лідер із співвідношення споживчих кредитів до ВВП. Так, загальна сума кредитів, які українці витрачають на придбання товарів у кредит, становить 33% ВВП. Для порівняння, у Польщі - 22,5%, Іспанії - 21%, Ірландії - 16,1% та Греції - 15%.</p> <p> Дерев&#39;янко пояснює таку споживчу психологію спадщиною СРСР - життям в умовах дефіциту та низьких радянських зарплат. В останні роки існування Радянського Союзу громадяни на харчування витрачали більше нинішніх українців - 60% проти 42% зараз.</p> <p> Сьогодні цей показник в пострадянських країнах хоча і знизився, але ще коливається в межах 30-50% - на рівні Перу (36%), В&#39;єтнаму (38%), Йорданії та Мексики (по 40%), що розвиваються.</p> <p> Матеріальні &quot;позбавлення&quot; радянського періоду українці надолужують сьогодні, прищеплюючи модель наївної споживчої поведінки своїм дітям, що народилися вже після розпаду СРСР. &quot;Витрачати - один із найбільш примітивних, дитячих способів відчути радість&quot;, - пояснює безпосередність співвітчизників психолог Алевтина Шевченко.</p> <p> Тим часом характер споживачів Західної Європи, на думку аналітиків, відрізняється більшою зрілістю та раціоналізмом. Вони звикли ретельно планувати покупки, а також скуповуватися в період знижок і розпродажів.</p> <p> Маріанна Зайлер, асистент гендиректора німецької компанії Zott, розповідає, що в Німеччині рідко хто піде в супермаркет, попередньо не склавши шоп-лист. А знижки - це єдине, що може змусити консервативних німців змінити супермаркет, в якому вони роблять покупки не перший рік.</p> <p> Поступове зближення рівня доходів українців і європейців, а також глобалізація бізнесу та розширення доступу до інформації неминуче зближують і споживчі переваги співвітчизників та жителів країн Заходу, вважає Вишлінський.</p> <p> За його словами, випробувані в розвинених державах маркетингові інструменти - наприклад сезонні знижки або покупки в складчину - швидко приживаються в Україні, змінюючи звички споживача.</p> <p> В цілому експерти сходяться у думці, що переваги українського споживача безпосередньо залежать і залежатимуть від рівня його доходів.</p> <p> &quot;Стагнація реальних доходів змусить українського споживача звертати більше уваги на ціну та якість продукту, менше фокусуючись на його статусності. - резюмує Вишлінський. - Криза 2008-2009 років, від якої Україна до кінця не відійшла, значною мірою відбила в українців схильність до надмірних витрат в кредит та купівлі товарів, які людина реально не може собі дозволити&quot;.</p> <p> <strong>Прожитковий кошторис</strong></p> <p> Розподіл особистих витрат жителями України та ЄС у 2011 році</p> <table border="1" cellpadding="1" cellspacing="1" style="width: 1164px; "> <tbody> <tr> <td> &nbsp;</td> <td style="text-align: center; "> <strong>Українці, частка всіх витрат, %</strong></td> <td style="text-align: center; "> <strong>Жителі Європи, частка всіх витрат, %</strong></td> </tr> <tr> <td> Продукти харчування та безалкогольні напої</td> <td style="text-align: center; "> 53,0</td> <td style="text-align: center; "> 16,0</td> </tr> <tr> <td> Житло, водопостачання, електроенергія, газ та інші види палива</td> <td style="text-align: center; "> 10,2</td> <td style="text-align: center; "> 15,2</td> </tr> <tr> <td> Одяг і взуття</td> <td style="text-align: center; "> 5,0</td> <td style="text-align: center; "> 6,0</td> </tr> <tr> <td> Транспорт</td> <td style="text-align: center; "> 3,8</td> <td style="text-align: center; "> 15,0</td> </tr> <tr> <td> Алкоголь і тютюнові вироби</td> <td style="text-align: center; "> 3,4</td> <td style="text-align: center; "> 4,0</td> </tr> <tr> <td> Здоров&#39;я</td> <td style="text-align: center; "> 3,2</td> <td style="text-align: center; "> 3,0</td> </tr> <tr> <td> Зв&#39;язок</td> <td style="text-align: center; "> 2,6</td> <td style="text-align: center; "> 3,0</td> </tr> <tr> <td> Різноманітні товари і послуги</td> <td style="text-align: center; "> 2,3</td> <td style="text-align: center; "> 9,0</td> </tr> <tr> <td> Предмети домашнього вжитку, побутова техніка, поточне утримання житла</td> <td style="text-align: center; "> 2,1</td> <td style="text-align: center; "> 7,0</td> </tr> <tr> <td> Ресторани і готелі</td> <td style="text-align: center; "> 2,1</td> <td style="text-align: center; "> 9,0</td> </tr> <tr> <td> Відпочинок і культура</td> <td style="text-align: center; "> 1,7</td> <td style="text-align: center; "> 10,1</td> </tr> <tr> <td> Освіта</td> <td style="text-align: center; "> 1,3</td> <td style="text-align: center; "> 1,0</td> </tr> <tr> <td> Неспоживчі сукупні витрати</td> <td style="text-align: center; "> 9,3</td> <td style="text-align: center; "> 1,0</td> </tr> </tbody> </table> <p> <em>Дані Держкомстату України, Eurostat</em></p> <table border="1" cellpadding="1" cellspacing="1" style="width: 1164px; "> <tbody> <tr> <td style="text-align: center; "> <strong>Країна</strong></td> <td style="text-align: center; "> <strong>Витрати на харчування та безалкогольні напої, частка всіх витрат, %</strong></td> </tr> <tr> <td> Азербайджан</td> <td> 46,9</td> </tr> <tr> <td> Білорусь</td> <td> 43,2</td> </tr> <tr> <td> Індонезія</td> <td> 43,0</td> </tr> <tr> <td> Україна</td> <td> 42,1</td> </tr> <tr> <td> Мексика</td> <td> 40,4</td> </tr> <tr> <td> Єгипет</td> <td> 38,1</td> </tr> <tr> <td> В&#39;єтнам</td> <td> 38,1</td> </tr> <tr> <td> Казахстан</td> <td> 34,9</td> </tr> <tr> <td> Китай</td> <td> 32,9</td> </tr> <tr> <td> Таїланд</td> <td> 24,8</td> </tr> <tr> <td> Бразилія</td> <td> 24,7</td> </tr> <tr> <td> Турція</td> <td> 24,4</td> </tr> <tr> <td> Росія</td> <td> 23,7</td> </tr> <tr> <td> Болгарія</td> <td> 18,2</td> </tr> <tr> <td> Ізраїль</td> <td> 17,7</td> </tr> <tr> <td> Польща</td> <td> 15,6</td> </tr> <tr> <td> ПАР</td> <td> 15,1</td> </tr> <tr> <td> Естонія</td> <td> 14,6</td> </tr> <tr> <td> Італія</td> <td> 14,2</td> </tr> <tr> <td> Японія</td> <td> 14,2</td> </tr> <tr> <td> Франція</td> <td> 13,5</td> </tr> <tr> <td> Іспанія</td> <td> 13,2</td> </tr> <tr> <td> Швеція</td> <td> 11,5</td> </tr> <tr> <td> Німеччина</td> <td> 11,4</td> </tr> <tr> <td> Австралія</td> <td> 10,5</td> </tr> <tr> <td> Канада</td> <td> 9,1</td> </tr> <tr> <td> Великобританія</td> <td> 8,8</td> </tr> <tr> <td> Саудівска Аравія</td> <td> 8,0</td> </tr> <tr> <td> Ірландія</td> <td> 7,2</td> </tr> </tbody> </table> <p> <em>Дані Міністерства сільського господарства США за 2009 рік.</em></p> http://vkurse.ua/ua/analytics/effekt-fokusirovki.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/effekt-fokusirovki.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-01/effekt-fokusirovki_small.jpg" height="100" /></a>«Ніщо в житті не є настільки важливим, наскільки здається важливим, коли ви про це думаєте». Освіта - найважливіший фактор при визначенні доходу людини, але вона далеко не так важлива, як прийнято вважати. Якби у всіх в світі була однакова освіта, розрив у доходах між найбіднішими і найбагатшими Sun, 29 Jan 2012 14:00:00 +0000 Аналітика <p> <em>&laquo;Ніщо в житті не є настільки важливим, наскільки здається важливим, коли ви про це думаєте&raquo;.</em></p> <p> Освіта - найважливіший фактор при визначенні доходу людини, але вона далеко не так важлива, як прийнято вважати. Якби у всіх в світі була однакова освіта, розрив у доходах між найбіднішими і найбагатшими людьми зменшився б усього на 10%. Коли ви зосереджуєтесь на освіті, ви втрачаєте міріади інших факторів, які визначають дохід. Тим часом різниця в доходах людей з однаковою освітою може бути величезною.</p> <p> Доход - найважливіший фактор задоволеності життям, але він далеко не такий важливий, як прийнято вважати. Якби у всіх людей в світі був однаковий дохід, розрив у ступені їх задоволеності життям скоротився б менше ніж на 5%. Дохід значить ще менше, коли мова заходить про щастя. Виграш в лотерею - щаслива подія, але ейфорія швидкоплинна. Звичайно, в середньому люди з вищим доходом перебувають у більш піднесеному настрої, ніж люди з доходом нижчим, але ця різниця в три рази менше, ніж прийнято вважати. Коли ви думаєте про багатих і бідних, ви неминуче фокусуєтеся на обставини, за яких їх дохід має значення. Але щастя залежить від рівня доходів у меншій мірі, ніж від безлічі інших чинників.</p> <p> Люди, які страждають паралічем, часто нещасливі, але не можна сказати, що вони нещасливі постійно, тому що більшу частину свого часу вони не концентруються на своїй хворобі. Коли ми думаємо про те, яке це - бути паралітиком, або сліпим, або переможцем лотереї, або жителем штату Каліфорнія, ми фокусуємося на відмінностях кожного з цих станів. Ця невідповідність у розподілі уваги між тими, хто дивиться на ті чи інші життєві обставини зі сторони, і тими, хто є &laquo;жертвою&raquo; цих обставин, стає причиною &laquo;ефекту фокусування&raquo;. У результаті людина, що приділяє занадто багато уваги лише одному аспекту явища, помиляється в своїх оцінках і прогнозах.</p> <p> Маркетологи нещадно використовують &laquo;ефект фокусування&raquo;. Коли людині нав&#39;язують уявлення про те, що вона &laquo;повинна&raquo; володіти певним товаром, вона неминуче перебільшує значення, яке цей товар буде мати для її життя. Сила &laquo;ефекту фокусування&raquo; для різних товарів різна - вона залежить від того, наскільки товар здатний привертати увагу протягом часу. І тому для шкіряного салону машини &laquo;ефект фокусування&raquo; сильніший, ніж для аудіокниги.</p> <p> Політики не гірше за маркетологів навчилися прищеплювати людям відчуття, що проблеми, на яких вони фокусуються, мають надмірно високе значення. Людей можна примусити вірити, що шкільна форма значно поліпшить якість освіти, а реформа охорони здоров&#39;я кардинальним чином змінить якість життя в США (в кращу або, навпаки, в гіршу сторону). Звичайно, реформа буде мати значення, але набагато менше, ніж вам здається, коли ви на ній фокусуєтеся&quot;.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/v-reytinge-mozgovykh-centrov-vostochnoy-evropy.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/v-reytinge-mozgovykh-centrov-vostochnoy-evropy.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-01/v-reytinge-mozgovykh-centrov-vostochnoy-evropy_small.jpg" height="100" /></a>У міжнародному рейтингу мозкових центрів університету Пенсільванії Україна посіла 22-е місце з 30-ти. Україну в рейтингу представляв Центр Разумкова. Про це йдеться в повідомленні Центру Разумкова. У минулому році в списку «Кращі аналітичні центри Центральної та Східної Європи» були представлені Thu, 26 Jan 2012 20:30:00 +0000 Аналітика <p> У міжнародному рейтингу мозкових центрів університету Пенсільванії Україна посіла 22-е місце з 30-ти. Україну в рейтингу представляв Центр Разумкова.</p> <p> Про це йдеться в повідомленні Центру Разумкова.</p> <p> У минулому році в списку &laquo;Кращі аналітичні центри Центральної та Східної Європи&raquo; були представлені два з 47 аналітичних центрів, згідно з даними рейтингу діючих в Україні.</p> <p> Кращою організацією регіону протягом кількох років називають московське представництво Центру Карнегі, друге і третє місце зайняли польські 2011 дослідницькі центри &laquo;Польський інститут міжнародних відносин&raquo; та &laquo;Центр соціальних та економічних досліджень&raquo;. Найбільше в списку представлені аналітичні центри з Росії - 7, Польщі - 5, Угорщини та Чехії - 3, Болгарії - 2.</p> <p> Дослідження здійснює програма аналітичних центрів та громадянського суспільства під керівництвом Джеймса МакГанна на підставі опитування більше 1500 дослідників, журналістів, донорів, представників громадських та міжнародних організацій із 120 країн, чия робота тісно пов&#39;язана з мозковими центрами. Усього в дослідженні оцінювалися 6545 центрів з 182 країн.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/zhivut-za-chertoy-bednosti.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/zhivut-za-chertoy-bednosti.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-01/zhivut-za-chertoy-bednosti_small.jpg" height="100" /></a>За результатами соціологічного дослідження проведеного Центром імені Разумкова, 24% українських сімей, в яких обидва члени сім&#39;ї працюють, живуть за межею бідності. Про це повідомив сьогодні, 26 січня, експерт Центру ім. Разумкова Павло Розенко. «Уряд говорить про один з кращих у Європі Thu, 26 Jan 2012 19:25:00 +0000 Аналітика <p> За результатами соціологічного дослідження проведеного Центром імені Разумкова, 24% українських сімей, в яких обидва члени сім&#39;ї працюють, живуть за межею бідності.</p> <p> Про це повідомив сьогодні, 26 січня, експерт Центру ім. Разумкова Павло Розенко.</p> <p> &laquo;Уряд говорить про один з кращих у Європі показників зайнятості населення. Сьогодні рівень безробіття становить приблизно 8,3%, хоча в Єврозоні 10,3-10,5%. Разом з тим, ми можемо сказати, що зайнятість людей не виконує головної соціальної функції - вона не захищає людину від бідності. У нас сьогодні приблизно 24% сімей, в яких обидва члени родини працюють, перебувають за межею бідності&raquo;, - зазначив він.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/khotyat-uekhat-iz-strany.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/khotyat-uekhat-iz-strany.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-01/khotyat-uekhat-iz-strany_small.jpg" height="100" /></a>56% молоді у віці від 16 до 26 років хотіли б виїхати з України. Як повідомляє журнал Weekly.ua, такі результати були отримані в результаті опитування студентів Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. Птухи (за підтримки Програми рівних можливостей ПРООН). Були опитані студенти з шести Thu, 19 Jan 2012 20:00:00 +0000 Аналітика <p> 56% молоді у віці від 16 до 26 років хотіли б виїхати з України.</p> <p> Як повідомляє журнал Weekly.ua, такі результати були отримані в результаті опитування студентів Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. Птухи (за підтримки Програми рівних можливостей ПРООН). Були опитані студенти з шести міст - Києва, Запоріжжя, Івано-Франківська, Одеси, Умані та Хмельницького.</p> <p> &laquo;Активізації виїзних настроїв сприяє низький рівень життя в країні, песимістичні настрої в молодіжному середовищі, а також налаштованість на возз&#39;єднання сімей&raquo;, - пише видання.</p> <p> &laquo;Частина трудових мігрантів, які раніше освоїлися за кордоном, тепер будуть забирати туди з України свої сім&#39;ї. Це продовження четвертої хвилі міграції, яка у нас була після розпаду Радянського Союзу&raquo;, - вважає Олексій Позняк, завідувач відділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/poluchil-vlast-nad-krupneyshimi-kompaniyami.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/poluchil-vlast-nad-krupneyshimi-kompaniyami.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-01/poluchil-vlast-nad-krupneyshimi-kompaniyami_small.jpg" height="100" /></a>Завдяки вітчизняним законам Антимонопольний комітет України отримав владу над найбільшими міжнародними компаніями і сповна використовує її, намагаючись всіма способами вибити з іноземців гроші, пише Ірина Соломко в свіжому номері журналу Корреспондент. Юліан Ріс, партнер і голова київського офісу Wed, 18 Jan 2012 17:50:00 +0000 Аналітика <p> Завдяки вітчизняним законам Антимонопольний комітет України отримав владу над найбільшими міжнародними компаніями і сповна використовує її, намагаючись всіма способами вибити з іноземців гроші, пише Ірина Соломко в свіжому номері журналу Корреспондент.</p> <p> Юліан Ріс, партнер і голова київського офісу Beiten Burkhardt, впливової незалежної правкомпанії Німеччини, віддає перевагу в справах точності і чіткості. Але Антимонопольний комітет України (АМКУ) останнім часом змушує скрупульозного юриста відступати від цього правила.</p> <p> Причина в тому, що комітет часто затягує розгляд справ іноземних інвесторів, що працюють на берегах Дніпра. Подібне відбувається, коли зарубіжні компанії починають операції по злиттю-поглинанню за межами України. За законом, навіть якщо подібна угода проходить поза юрисдикцією офіційного Києва, її учасники зобов&#39;язані отримати від АМКУ так зване дозвіл на концентрацію або довідку про становище компанії на місцевому ринку.</p> <p> За словами юриста, формальні вимоги до заяви, прописані в законі, настільки складні і в деяких випадках неоднозначні, що дають чиновникам АМКУ на багато місяців затягувати процес видачі дозволів, блокуючи мільйонні оборудки на глобальних ринках. &quot;Подібна поведінка АМКУ є неприйнятним і може викликати підозру, що треба шукати способи полюбовного рішення&quot;, - тактовно описує ситуацію Рис.</p> <p> Глава Beiten Burkhardt не єдиний іноземець, якому довелося зіткнутися зі схожими проблемами. За словами Хорхе Зукоскі, президента Американської торговельної палати в Україні, члени цієї організації теж зіткнулися зі складнощами при оформленні дозволів і змогли їх вирішити тільки за допомогою дипломатів. Та й Анна Дерев&#39;янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА), стверджує, що в кулуарних розмовах іноземні інвестори все частіше скаржаться на комітетських чиновників. &quot;Мовляв, там [в АМКУ] натякають: щоб отримати дозвіл або прискорити процедуру, треба заплатити&quot;, - говорить вона.</p> <p> Підозріла діяльність</p> <p> Дерев&#39;янко розповідає, що скарги на представників АМКУ, які нібито вимагають гроші в обмін на отримання дозволів, з&#39;явилися в другій половині 2011-го.</p> <p> Саме в той період в керівництві комітету відбулися перестановки. У травні першим заступником Василя Цушка, голови відомства, став Рафаель Кузьмін. Тепер експерти називають його сірим кардиналом, ключовою фігурою в комітеті. Ваги Кузьміну додає той факт, що його двоюрідний брат Ренат Кузьмін займає ще більш важливий держпосади - заступника генпрокурора.</p> <p> Один з представників великої адвокатської фірми, який просив не згадувати його прізвище та назву компанії у пресі, в розмові з Корреспондентом сказав, що в комітеті дійсно вимагають хабар. Причому стикаються з цим самі різні компанії, в тому числі й вітчизняні. &quot;Розмір хабарів - від $ 1 тис. до $ 25 тис., все залежить від рівня зв&#39;язків адвокатів та імені бізнесмена&quot;, - говорить юрист.</p> <p> Навіть великі міжнародні юркомпанії стурбовані тим, що відбувається в АМКУ. &quot;Всі знають, що ми - міжнародна юридична фірма і на нетрадиційні методи вирішення проблем не підемо. Але мої колеги все більше говорять про хабарі&quot;, - розповідає на умовах анонімності ще один авторитетний адвокат, що працює у великій фірмі, що представляє інтереси іноземних інвесторів.</p> <p> Лише міжнародний авторитет врятував від проблем з АМКУ представників Американської торгової палати. За словами Зукоскі, кілька компаній - членів палати зіткнулися з тим, що не змогли вчасно отримати дозвільні документи від комітету. І їм довелося вдатися до допомоги дипломатичного представництва. &quot;Найпарадоксальніше, що в багатьох випадках ці угоди не чинили ніякого впливу на український ринок&quot;, - уточнює Зукоскі.</p> <p> Кореспондент звернувся до прес-служби АМКУ за коментарями з приводу описаних проблем. В офіційній відповіді значилося, що у своїй роботі співробітники відомства керуються виключно законами України. Прізвище Кузьміна згадана один раз: прес-служба повідомила, що саме він курирує у відомстві боротьбу з корупцією.</p> <p> Влада папірців</p> <p> Повірити у відповідь АМКУ про те, що чиновники працюють строго в правовому полі, нескладно - адже всі важелі впливу їм у руки дали саме українські закони, всі нюанси яких і використовують представники комітету.</p> <p> Дозвіл АМКУ на злиття-поглинання необхідно, якщо одночасно: розмір активів або оборотів всіх учасників угоди, включаючи всю пов&#39;язану групу компаній аж до кінцевого власника, за попередній фінансовий рік в Україну та за її межами перевищує 12 млн євро; розмір активів або оборотів не менш двох учасників в Україні та за її межами більше 1 млн євро; коли розмір активів або оборотів в Україну хоча б одного учасника перевищує 1 млн євро.</p> <p> Ці пороги за міжнародними мірками дуже низькі. Рис розповідає, що в Німеччині при подібних операціях антимонопольне дозвіл потрібно, лише коли розмір активів або оборотів учасників угоди за попередній фінансовий рік перевищує 500 млн євро, а розмір активів або оборотів не менше одного учасника в Німеччині перевищує 25 млн євро.</p> <p> Один з адвокатів, який працює на велику міжнародну фірму, яка обслуговує іноземних інвесторів, також сказав Корреспонденту, що український поріг на рівні 1 млн євро призводить інвесторів у шок. А ось вітчизняних можновладців він, навпаки, радує. &quot;Наші чиновники люблять отримувати гроші за законні рішення&quot;, - характеризує він проблему.</p> <p> Для цього у чиновників є інший законний інструмент - затягування процесу. Рис каже, що в деяких випадках АМКУ вимагав від клієнтів його фірми надати додаткові відомості про компанії, що беруть участь в операції злиття-поглинання, або про ринок. Без них заявки не приймаються, а підготовка документів вимагає додаткового часу.</p> <p> Глава київського офісу Beiten Burkhardt також уточнює, що формально чиновники дотримуються всі законні терміни: 15 днів - на прийом заяви, 30 днів - на її розгляд, і три місяці - на його глибокий аналіз, якщо це потрібно. Але на практиці іноді вони просто не приймають заяву, а вимагають все нові документи, які нерідко складно надати. Таким чином, реальний термін отримання дозволу збільшується часом до чотирьох-п&#39;яти місяців.</p> <p> &quot;Минулого року у нас була справа в АМКУ, яке тривало близько року. Проте в даному випадку мова йшла про складне ринку фармацевтичних препаратів&quot;, - уточнює Рис.</p> <p> За словами одного з українських юристів, він також зіткнувся з тим, що представникам компаній, що проводять операції по злиттю-поглинанню, доводиться багаторазово подавати заявки в АМКУ. &quot;В результаті десь у Європі сидять великі транснаціональні компанії і через нашого АМКУ не можуть закрити операцію, яку готували два роки&quot;, - додає він.</p> <p> Поки одним комітет ставить палиці в колеса, до інших він дуже лояльний. &quot;Великий [український] бізнес монополізує ринки&quot;, - обурюється Ксенія Ляпіна, нардеп-опозиціонер і заступник голови комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.</p> <p> Наприклад, мільярдер Ринат Ахметов, який має мандат нардепа правлячої партії, за останній час купив 45% акцій енергогенеруючої компанії Західенерго, а також 25% Київенерго, довівши таким чином свою частку в капіталі останнього до 60%. В результаті, як підрахував Денис Саква, старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital, на ринку виробництва електроенергії частка структур, підконтрольних Ахметову, зросла до 46,6%. А на підході - визнання законним збільшення частки структур мільярдера ще й в Дніпроенерго.</p> <p> Кузьмін в одному з інтерв&#39;ю сказав, що в даному випадку претензій до його відомству бути не може, оскільки такі питання знаходяться у віданні Нацкомісії з контролю ринку електроенергетики.</p> <p> Ще один лояльний властям мільярдер, Дмитро Фірташ, купив недавно заводи Черкасиазот і Сєверодонецький Азот. Таким чином, його частка на ринку виробництва добрив зросла до 75%.</p> <p> Однак АМКУ такі цифри не лякають. За словами Кузьміна, йдеться лише про зміцнення частки одного з гравців, а не про монополію, оскільки імпорт значно збільшує обсяг ринку так такого, зберігаючи на ньому здорову конкуренцію.</p> <p> Кожному своє</p> <p> Як розповіли Корреспонденту відразу декілька адвокатів, знайомих з ситуацією, нерідко іноземці, побачивши список документів, який треба подати в АМКУ, вирішують проводити операцію без українського схвалення. Мовляв, простіше потім штраф заплатити - 100-200 тис. грн.</p> <p> У самому АМКУ Кореспондент запевнили, що завжди дотримуються термінів розгляду заяв. У минулому році, говориться у відповіді прес-служби відомства, до комітету потрапило майже 800 заяв на видачу дозволів на злиття-поглинання. І майже стільки ж, мовляв, вони і видали. Причому заробили на цьому для держави більше 4 млн грн., Виходячи з того що видача одного дозволу коштує 300 неоподатковуваних мінімумів, тобто 5,1 тис. грн.</p> <p> Однак про те, що в АМКУ не все гладко, знають навіть провладні депутати. Так, Ірина Горіна, нардеп від ПР, говорить: влада робить все, щоб покласти край проблемам. &quot;Дуже багато людей вже понесли покарання за хабарі. Я зі свого боку пропоную допомогу підприємцям: якщо від них вимагають хабарі, нехай звертаються до мене&quot;, - закликає парламентарій.</p> <p> Приблизно про те ж говорить і Дерев&#39;янко. &quot;Якщо б компанії говорили про цю проблему публічно, а не в кулуарах, ми [ЕВА] могли б з конкретними претензіями звертатися до АМКУ&quot;, - запевняє виконавчий директор ЕВА.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/schastlivym-na-rabote.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/schastlivym-na-rabote.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-01/schastlivym-na-rabote_small.jpg" height="100" /></a>Лише 14,72% опитаних українців завжди відчувають себе щасливими на роботі, 37,48% - іноді. Такі результати дослідження, проведеного кадровим порталом hh.ua. 17,16% респондентів відповіли, що робота їх пригнічує й не приносить радості. 8,12% не шукають щастя в роботі та зізнаються, що працюють Wed, 18 Jan 2012 11:30:00 +0000 Аналітика <p> Лише 14,72% опитаних українців завжди відчувають себе щасливими на роботі, 37,48% - іноді. Такі результати дослідження, проведеного кадровим порталом hh.ua.</p> <p> 17,16% респондентів відповіли, що робота їх пригнічує й не приносить радості. 8,12% не шукають щастя в роботі та зізнаються, що працюють тільки заради грошей. Кожен п&#39;ятий не зміг відповісти на питання, чи вважає себе щасливим на роботі.</p> <p> 36,48% офісних працівників вважають успіхи в роботі невід&#39;ємною складовою особистого щастя. 26,80% з часткою скепсису оцінюють задоволення від роботи і вважають його не більше ніж приємним бонусом для загального благополуччя. 8,62% опитаних переконані в тому, що щастя в роботі - суперечливе поняття, і ставлять на перше місце власну ефективність, а не емоції. 5,41% не вірять, що в кар&#39;єрі є місце для щастя.</p> <p> Кожен четвертий з опитаних переконаний - щастя в роботі можливе, коли займаєшся тим, що тобі подобається. 25,51% бачать щастя у стабільних доходах і впевненості в завтрашньому дні, 10,06% - у хорошому колективі. 9,76% вважають успіхи в роботі неможливими без визнання їх заслуг працедавцем. 3,66% будуть щасливі, якщо отримають важкі завдання. 24,5% респондентам було важко відповісти на питання, без чого неможливе щастя в роботі.</p> <p> У дослідженні взяли участь 2623 респондента з усіх областей України. 58,9%-кияни, 6,8% - жителі Дніпропетровської області, 5,9% - жителі Донецька, 4,58% - харків&#39;яни, по 3,2% - львів&#39;яни й одесити.</p> http://vkurse.ua/ua/analytics/ukraina-so-163-m-mestom-khudshaya-v-evrope.html <a href="http://vkurse.ua/ua/analytics/ukraina-so-163-m-mestom-khudshaya-v-evrope.html"><img align="left" vspace="5" hspace="10" src="http://vkurse.ua/i/2012-01/ukraina-so-163-m-mestom-khudshaya-v-evrope_small.jpg" height="100" /></a>Гонконг зберіг звання вільної економіки світу в рейтингу, який складається Heritage Foundation. На другому місці Сінгапур, далі йдуть Австралія, Нова Зеландія і Швейцарія. Росія перебуває на 144 місці в нижній частині категорії &quot;В основному невільні економіки&quot;. Білорусь і Україна Fri, 13 Jan 2012 07:03:00 +0000 Аналітика <p> Гонконг зберіг звання вільної економіки світу в рейтингу, який складається Heritage Foundation.</p> <p> На другому місці Сінгапур, далі йдуть Австралія, Нова Зеландія і Швейцарія.<br /> Росія перебуває на 144 місці в нижній частині категорії &quot;В основному невільні економіки&quot;.</p> <p> Білорусь і Україна потрапили в нижчу категорію репресивних економік, посівши сто п&#39;ятьдесят третє і 163-е місця відповідно.</p> <p> Індекс економічної свободи складається на основі оцінки ефективності законів, їх дієвості, кількості урядових чиновників і контролюючих органів, а також відкритості ринків.</p> <p> Свобод у світі стає менше</p> <p> У звіті наголошується, що за останній рік ситуація з економічною свободою в світі в цілому стала гірше. Експерти пов&#39;язують це насамперед із величезним державним втручанням на тлі кризи.</p> <p> &quot;Уряди пояснюють такі витрати необхідністю знову запустити економічне зростання, але це не працює, - говорить президент Heritage Foundation Едвін Фелнер. - Ми вважаємо, що настав час дати шанс ринку показати, на що він здатний&quot;.</p> <p> Експерти відзначили згортання економічних свобод у Північній Америці і Європі. При цьому зворотний процес зафіксований у багатьох азіатських країнах і багатьох державах центральної та південної Африки.</p> <p> Разом з тим, як заявив глава Heritage Foundation, Сінгапур скорочує відставання.</p> <p> Маврикій став першою африканською країною, що увійшла в топ-10 найвільніших економік світу.</p> <p> Сполучені Штати в рейтингу займають 10 місце. Роком раніше США були на 9 місці.</p> <p> Найпотужніша економіка, що розвивається світу - Китай - опустився на три рядки вниз з 135 на 138 місце.</p> <p> Великобританія зайняла 14-е місце, піднявшись на два рядки вгору.</p> <p> Найвільнішою економікою серед колишніх радянських республік визнана Естонія, що зайняла 16 місце і обійшла в рейтингу Фінляндію, Швецію і Німеччину.</p> <p> Гонконг зберігає найвищу позицію в рейтингу 18-й рік поспіль. У звіті зазначено, що введення гонконгськими владою мінімальної зарплати, &quot;трохи посунули лідера в напрямку більш бюрократизованою економіки&quot;.</p> <p> Перспективи Росії примарні</p> <p> Ситуація з економічними свободами в Росії за минулий рік практично не змінилася.</p> <p> Експерти Heritage Foundation відзначили значне поліпшення з показником свободи ведення бізнесу. Однак це не дозволило поліпшити становище країни в рейтингу, так як в той же час було відзначено значне погіршення показників контролю над держвитратами.</p> <p> &quot;За останні роки російський уряд продемонструвало недостатньо зусиль - якщо взагалі намагалося щось зробити - в галузі економічних реформ&quot;, - йдеться в коментарі укладачів до рейтингу.</p> <p> Незважаючи на те, що значні прибутки від вуглеводнів підтримували економіку на плаву, довгострокові перспективи, на думку експертів, залишаються примарними.</p> <p> &quot;Масштабне державне втручання в економіку заглушає динамізм приватного сектора&quot;, - говориться в доповіді.</p> <p> Автори відзначають, що перешкодою на шляху іноземних інвестицій залишаються непослідовність і заплутаність бюрократичних процедур і правил.</p> <p> &quot;Недолік конкуренції веде до зростання цін. Видатки бюджету збільшувалися, при цьому витрати були непрозорі, а контроль за ними недостатній. Бюджет став ще сильніше залежати від цін на нафту&quot;, - йдеться в дослідженні.</p> <p> Україна - остання в Європі</p> <p> Білорусь і Україна потрапили в нижчу категорію &quot;репресивних економік&quot;.</p> <p> При цьому Україна виявилася на останньому місці в рейтингу серед 43 європейських країн. Укладачі рейтингу вважають, що основи економічної свободи крихкі і розподілені по країні нерівномірно.</p> <p> &quot;Слабка захист прав власності та широко поширена корупція відбивають охоту займатися підприємницькою діяльністю і значно підривають перспективи довгострокового економічного розвитку&quot;, - сказано в доповіді про становище в Україні.</p> <p> При цьому наголошується, що судова система в країні не вільна від політичного втручання.</p> <p> Разом з Білоруссю і Україною в нижчій категорії опинилися Узбекистан (164) і Туркменія (168).</p> <p> Замикають рейтинг Куба (177), Зімбабве (178) і Північна Корея (179).</p>