Україна готує мережу зі 100 супутників OBRIA на висоті 500 км
Вразливість систем бойового управління до рішень іноземних комерційних провайдерів змусила Україну прискорити створення власної орбітальної інфраструктури. Компанія Himera спільно з європейськими партнерами розробляє суверенну систему захищеного космічного зв’язку для силових відомств та об’єктів життєзабезпечення.
Про стратегічні цілі, технічні параметри та фінансування розповів співзасновник Himera Дмитро Хмара в інтерв’ю джерелу. Проєкт не є цивільною заміною терміналів Starlink. Він формує закритий військово-урядовий контур без ризику зовнішнього блокування.
«Ні, ми не збираємося робити заміну Starlink. Ми робимо стратегічний зв’язок за допомогою супутників, щоб з’єднувати командні центри для Міноборони, критичні точки інфраструктури. Головне в цьому зв’язку, що він буде повністю контрольований українцями. Ні в кого за кордоном не буде жодної кнопки, щоб його обмежити або вимкнути», — заявив Дмитро Хмара.
Тактико-технічні параметри угруповання
Для безперервного покриття території України в режимі 24/7 і мінімальної затримки сигналу планують вивести на низьку навколоземну орбіту щонайменше 100 апаратів. Робоча висота становить приблизно 500 кілометрів.
На орбіті вже проходять льотні випробування першого демонстратора — 10-кілограмового наносупутника Obria NANO. Його створили разом із данською компанією GomSpace. На початковому етапі апаратом керують фахівці з Данії, але центр управління поступово переходить в Україну.
Серійні супутники зв’язку будуть важчими — близько 250 кілограмів кожен. Перші зразки збиратимуть на європейських потужностях. Кінцева мета — повна локалізація виробництва як космічних апаратів, так і наземних абонентських терміналів в Україні.
Реалізація програми потребує сотень мільйонів євро. На цьому етапі розробка фінансується виключно приватними інвестиціями без коштів державного бюджету. Розробники розраховують на підтримку європейських оборонних фондів.
Оптимістичний термін повного розгортання мережі становить від 2 до 3 років. Світова практика подібних програм зазвичай триває від 5 до 7 років через тривалий цикл виробництва компонентів і терміналів.
Військовий контекст і космічні загрози
Необхідність власної мережі продиктована мілітаризацією навколоземного простору та ризиками залежності від приватних закордонних корпорацій. Раніше українські військові фіксували перебої в роботі мереж Starlink і Starshield через технічні та політичні обмеження. Це ускладнювало координацію ударних засобів і управління підрозділами.
Тим часом вітчизняні виробники зброї, зокрема компанія Fire Point, вже адаптували тактичні балістичні ракети FP-7 та ударні дрони. Вони здатні до автономного наведення на відстанях до 300 км без зовнішнього супутникового сигналу.
Водночас Росія розгортає орбітальну систему «Рассвєт» і застосовує засоби радіоелектронної боротьби, супутники-інспектори та балістичні ракети «Орєшнік». Їхня траєкторія проходить через ближній космос. Україна переносить протистояння в космос: Сили оборони уразили ракетами «Фламінго» цех 106А ракетно-космічного центру «Прогрес» у Самарі, де збирали плати для носіїв «Союз». Також провели три випробування екзоатмосферних систем перехоплення.
Створення угруповання на базі розробок Himera є критичним кроком для бойової стійкості пунктів управління ЗСУ. Автономний канал зв’язку усуває загрозу раптового відключення тактичного інтернету третіми сторонами. Він гарантує безперервність управління військами навіть за інтенсивної радіоелектронної боротьби супротивника.
