Дев’ятий Хрестовий похід — 1271–1272
Передумови Дев’ятого Хрестового походу
У другій половині XIII століття Свята Земля залишалася ареною запеклого протистояння між християнськими державами та мусульманськими силами, зокрема Мамлюкським султанатом. Після невдач попередніх хрестових походів, особливо Сьомого та Восьмого під проводом Людовика IX Французького, європейські монархи відчували тиск: потрібно було повернути втрачені території, зокрема Єрусалим. Політична нестабільність у Європі, внутрішні конфлікти та економічні труднощі ускладнювали організацію масштабних кампаній, але релігійний запал і прагнення до слави все ще рухали лідерів.
Мамлюкський султан Бейбарс, відомий своєю безкомпромісною стратегією, захопив ключові християнські фортеці, такі як Яффа та Антіохія, послабивши позиції хрестоносців. У той же час монгольська загроза на Близькому Сході змушувала як християн, так і мусульман шукати тимчасові союзи. Ці складні геополітичні обставини стали каталізатором Дев’ятого Хрестового походу.
Роль Англії та Франції
На чолі походу опинилися Едуард, майбутній король Англії Едуард I, та залишки французьких сил, які приєдналися після поразки Людовика IX у Тунісі. Едуард, амбітний і харизматичний лідер, бачив у поході можливість не лише виконати релігійний обов’язок, але й зміцнити свій авторитет. Французькі війська, деморалізовані після невдачі в Північній Африці, шукали шанс реабілітуватися.
Едуард вирушив із відносно невеликим військом — приблизно 1000 воїнів, включаючи лицарів і піхоту. Його брат Едмунд Краучбек і кілька англійських баронів супроводжували його. Французькі контингенти, очолювані Гуго де Лузіньяном, були ще меншими, але їхній досвід у боях на Святій Землі виявився цінним.
Хід Дев’ятого Хрестового походу
Дев’ятий Хрестовий похід, що тривав із 1271 по 1272 рік, був скоріше серією дипломатичних маневрів і локальних сутичок, ніж масштабною військовою кампанією. Едуард прибув до Акри, головного оплоту хрестоносців у Палестині, у травні 1271 року. Його дії були зосереджені на зміцненні позицій християн і пошуку союзників.
Військові дії та набіги
Едуард розумів, що його сили замалі для наступу на Єрусалим чи великі мусульманські міста. Натомість він організував кілька рейдів проти мамлюкських укріплень. Один із найвідоміших — напад на місто Кесарія, де хрестоносці зруйнували ворожі склади. Інший рейд, на Назарет, мав символічне значення, адже це місто було важливим для християн.
Ось ключові військові операції походу:
- Рейд на Кесарію: Хрестоносці, скориставшись ефектом несподіванки, атакували мамлюкські склади, знищивши запаси продовольства. Це послабило логістику ворога, але не змінило стратегічного балансу.
- Напад на Назарет: Едуард прагнув підняти моральний дух війська, атакувавши священне місто. Однак мамлюки швидко перегрупувалися, і хрестоносці відступили.
- Оборона Акри: Едуард зміцнив укріплення Акри, що дозволило місту витримувати облоги ще кілька десятиліть.
Ці операції, хоч і не призвели до значних територіальних здобутків, показали мамлюкам, що хрестоносці ще здатні чинити опір.
Дипломатичні зусилля
Едуард виявився не лише воїном, але й вправним дипломатом. Він намагався укласти союз із монголами, які воювали проти мамлюків у Персії. Монгольський ільхан Абака висловив готовність до співпраці, але його війська не встигли приєднатися до хрестоносців у вирішальний момент. Цей потенційний альянс міг змінити хід подій, але залишився нереалізованим.
Найвизначнішим досягненням Едуарда стала угода з Бейбарсом. У 1272 році було підписано десятирічне перемир’я, яке гарантувало християнам контроль над Акрою та паломницькими шляхами до Назарета. Ця угода, хоч і не повернула Єрусалим, дала хрестоносцям перепочинок.
Криза та замах на Едуарда
Одним із найдраматичніших епізодів походу став замах на Едуарда в червні 1272 року. Мамлюкський емісар, який прибув нібито для переговорів, напав на англійського принца з отруєним кинджалом. Едуард відбився, убивши нападника, але отримав рану.
Легенда розповідає, що його дружина Елеонора Арагонська висмоктала отруту з рани, врятувавши чоловіка. Історики, зокрема Джон Кармій у книзі “The Crusades: A History”, вважають цю історію перебільшенням, але вона додала романтичного ореолу фігурі Едуарда. Рана загоїлася, але здоров’я принца було підірване, що змусило його повернутися до Європи.
Наслідки та значення походу
Дев’ятий Хрестовий похід не досяг своєї головної мети — повернення Єрусалима. Однак він мав кілька важливих наслідків, які вплинули на історію хрестоносних держав і Європи.
Ось основні результати походу:
- Зміцнення Акри: Завдяки зусиллям Едуарда Акра залишалася останнім бастіоном хрестоносців до 1291 року.
- Перемир’я з мамлюками: Десятирічна угода дозволила християнам зберегти паломницькі маршрути та уникнути негайного знищення.
- Посилення репутації Едуарда: Успішна дипломатія та хоробрість у бою зміцнили авторитет Едуарда, що допомогло йому згодом стати одним із найвпливовіших королів Англії.
- Останній хрестовий похід: Дев’ятий похід став останнім офіційним хрестовим походом до Святої Землі, після чого Європа втратила інтерес до подібних кампаній.
По суті, похід став символом занепаду хрестоносного руху. Ентузіазм, який колись об’єднував тисячі воїнів, вичерпався, а реалії XIII століття — економічні кризи, міжусобні війни та нові загрози, як-от Османська імперія, — відвернули увагу Європи від Святої Землі.
Цікаві факти по темі
🛡️ Едуард і монголи: Едуард листувався з монгольським ільханом Абака, пропонуючи спільний наступ на мамлюків. Монголи навіть здійснили рейд на Алеппо в 1271 році, але не скоординувалися з хрестоносцями.
⚔️ Замах із легендою: Історія про Елеонору, яка врятувала Едуарда від отрути, стала популярною в середньовічних хроніках, хоча сучасні історики вважають, що рану просто промили.
🏰 Акра як символ: Акра, укріплена Едуардом, була останнім великим містом хрестоносців, яке впало лише через 20 років після походу.
📜 Останній похід: Дев’ятий Хрестовий похід вважається останнім, але ідеї нових походів висувалися аж до XV століття, хоч і без успіху.
Порівняння Дев’ятого походу з попередніми
Щоб краще зрозуміти значення Дев’ятого Хрестового походу, порівняймо його з іншими ключовими походами XIII століття.
| Похід | Лідер | Роки | Головний результат |
|---|---|---|---|
| Сьомий | Людовик IX | 1248–1254 | Поразка в Єгипті, полон Людовика |
| Восьмий | Людовик IX | 1270 | Невдача в Тунісі, смерть Людовика |
| Дев’ятий | Едуард | 1271–1272 | Перемир’я, збереження Акри |
На відміну від попередніх походів, Дев’ятий був менш амбітним, але більш прагматичним. Едуард не прагнув неможливого, а зосередився на реальних цілях — укріпленні позицій і дипломатії.
Чому похід став останнім?
Дев’ятий Хрестовий похід завершив епоху хрестоносних воєн через кілька причин. По-перше, європейські монархи втратили віру в можливість повернення Єрусалима. По-друге, економічні ресурси були виснажені, а війни в самій Європі — зокрема між Англією та Францією — відволікали увагу. По-третє, мамлюки під проводом Бейбарса виявилися надто сильним противником.
Цей похід став не лише фіналом хрестоносного руху, але й символом переходу до нової епохи, коли релігійні війни поступилися місцем політичним і торговельним інтересам. Хрестоносці залишили Святу Землю, але їхня спадщина — від фортець до легенд — продовжує захоплювати уяву істориків і романтиків.
