Гонка швидкостей: Україна проти нових реактивних «Шахедів»
У жовтні 2026 року Сили оборони України вперше успішно застосували в бою нову вітчизняну тактичну балістичну ракету FP-7. Після випробування в реальних умовах розробку готують до серійного виробництва.
Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський і оприлюднив кадри пуску. «Українська тактична балістика. FP-7. Перше бойове застосування. Дякую за результат. Далі — виробництво», — зазначив він.
Попри прогрес у далекобійних ударах, перед оборонно-промисловим комплексом і протиповітряною обороною постають нові виклики. Йдеться про захист неба від ворожих безпілотників нового покоління. Їхня швидкість і висота польоту стрімко зростають.
Ракети малої дальності та власна балістика
Наздоганяти реактивні безпілотники звичайними дронами-перехоплювачами стає дедалі складніше через обмеження за швидкістю. Про це в інтерв’ю джерелу зазначає військовий експерт Роман Світан. Саме тому Україна повертається до ракетних систем малої дальності.
«Ракета малої дальності має швидкість від 1,5 до 2 Махів — вона гарантовано наздожене й пережене будь-який реактивний БПЛА. Торік американці виготовили близько 20 тисяч ракет системи APKWS, які перетворюють некеровані авіаційні ракети Hydra на високоточні. Хоча частина постачань була затримана через події на Близькому Сході, зараз цей напрямок відновлюється», — зазначає Світан.
Окрім західних систем, зокрема очікуваних RIM/RAM, Україна інвестує у власний оборонно-промисловий комплекс. Ідеться про вітчизняні ракети малої дальності, зокрема випробування та серійне виробництво ракет РК-19 від КБ «Луч».
До виробництва та бойового застосування готують ракети типу FP-7 з дальністю 200–300 км. Це вітчизняний аналог ATACMS для ударів по оперативних тилах. Паралельно розвивають балістичні ракети FP-9 з дальністю до 850 км. Відновлюють і програму ОТРК «Гром-2» / «Сапсан» із бойовою частиною пів тонни.
За оцінками експерта, за належного фінансування серійний випуск перших українських балістичних ракет можливий уже до кінця поточного року.
«Це цілком реально зробити за три-чотири місяці. Думаю, до кінця року ми вже побачимо запуск саме серійного випуску таких ракет і їхнє використання для виконання бойових завдань в оперативних тилах противника. Головне — щоб питання було правильно поставлене, вчасно профінансоване та виділені відповідні майданчики. А з допомогою партнерів та жорстким контролем з боку Міністерства оборони ми отримаємо власні засоби, які не даватимуть росіянам вільно почуватися на глибині аж до Воронежа, Курська чи Брянська».
Що змінюють у «Шахедах»
Російські розробники спираються на крупновузлове збирання на майданчиках на кшталт «Алабуги» та постачання компонентів із Китаю. Вони нарощують швидкості своїх безпілотників.
Основна зміна — вища швидкість і висота. Китайські комплектуючі та вузлове збирання дають змогу не лише збільшувати кількість, а й експериментувати з конструкцією.
«Це вже, по суті, дешеві крилаті ракети. У них сигароподібне тіло, тонке крило й реактивний двигун. По висоті це плюс 2 кілометри, а за приладовою швидкістю — понад 700 км/год. Якщо такий апарат потрапляє у струминні повітряні течії на висоті, його земна швидкість може сягати 900 км/год і більше», — підкреслює Роман Світан.
Наздогнати такий засіб звичайним дроном-перехоплювачем практично неможливо. Єдиним ефективним рішенням лишається перехоплення ракетами.
Система протиповітряної оборони та військово-промисловий комплекс входять у фазу технологічних перегонів. Зростання швидкості ворожих засобів до 700–900 км/год вимагає не лише кращих мобільних вогневих груп. Потрібне масове впровадження власних ракетних перехоплювачів і ширший вогневий контроль над оперативними тилами завдяки новій українській балістиці.
