Harrier 2: літак, що злітав з палуби і з ґрунту
Harrier 2 — це друге покоління британсько-американського літака вертикального і короткого зльоту та посадки (V/STOL), яке радикально розширило можливості першої генерації «стрибунця». Завдяки новому крилу з композитних матеріалів, підвищеній тязі двигуна Rolls-Royce Pegasus і покращеній авіоніці він ніс значно більший бойовий вантаж і міг діяти з амфібійних кораблів, пошкоджених злітних смуг і навіть ґрунтових майданчиків.
Саме AV-8B Harrier II і його британські аналоги GR5/GR7/GR9 стали символом експедиційної авіації Корпусу морської піхоти США. Літак брав участь у війні в Перській затоці 1991 року, операціях в Афганістані, Іраку та Лівії, забезпечуючи безпосередню підтримку морпіхів там, де звичайні винищувачі потребували довгих злітних смуг або великих авіаносців.
У червні 2026 року Корпус морської піхоти США провів останній офіційний політ AV-8B на базі Cherry Point, завершивши понад 40 років служби. Іспанія планує тримати свої EAV-8B+ до приблизно 2032 року і, ймовірно, стане останнім оператором у світі.
Народження другого покоління: від компромісів 1970-х до першого польоту
Перша генерація Harrier (GR1/GR3 і AV-8A) довела саму можливість бойового V/STOL-літака, але швидко виявила межі: малий радіус дії, скромний вантаж і обмежену авіоніку. Спільна програма США і Великої Британії з удосконаленого варіанта (AV-16) зіткнулася з високою вартістю нового двигуна й була зупинена в середині 1970-х. Британія вийшла з проєкту через бюджетні обмеження, залишивши ініціативу McDonnell Douglas.
Американці пішли шляхом глибокої переробки існуючого літака замість повністю нового. Ключовим рішенням стало нове одноцільне крило більшої площі (близько 14 % приросту) з композитних матеріалів і потовщеним профілем. Це дозволило майже подвоїти бойовий вантаж при короткому зльоті порівняно з першою генерацією. Два прототипи YAV-8B переробили з існуючих AV-8A; перший політ відбувся 9 листопада 1978 року, а справжній AV-8B піднявся в повітря 5 листопада 1981-го.
Британія повернулася до програми в 1981 році як партнер. У результаті з’явилися дві близько споріднені, але не ідентичні лінії: американський AV-8B і британський Harrier II (GR5 і наступні). Перші серійні AV-8B надійшли до морпіхів наприкінці 1983-го, а повноцінна експлуатація почалася в січні 1985 року. Британські GR5 полетіли в 1985-му і надійшли на озброєння в 1987-му.
Механіка чотирьох сопел: як Pegasus тримає літак у повітрі
Серце Harrier 2 — турбовентиляторний двигун Rolls-Royce Pegasus (у пізніх варіантах F402-RR-408 / Pegasus 11-61) з тягою близько 23 500–23 800 фунтів. На відміну від звичайного реактивного двигуна, у нього чотири синхронізовані поворотні сопла: два передні «холодні» (байпасне повітря вентилятора) і два задні «гарячі» (продукти згоряння). Сопла розташовані симетрично відносно центру тяжіння і можуть повертатися від 0° (строго назад) до приблизно 98,5° (трохи вперед від вертикалі).
Пілот керує кутом усіх чотирьох сопел одним важелем. У горизонтальному польоті тяга йде назад. Для зависання сопла повертаються вниз, і літак «сідає» на стовп тяги. На малих швидкостях, коли звичайні рулі вже неефективні, керування забезпечують невеликі реактивні сопла (reaction control valves) у носі, хвості та кінцях крил, що працюють від відбору повітря двигуна.
Вертикальний зліт із повним навантаженням майже ніколи не практикувався: паливо та боєприпаси швидко «з’їдали» запас тяги, а гарячі дні ще більше знижували характеристики. Тому основним режимом став короткий зліт (STO) з розгоном на 100–300 метрах і частковим поворотом сопел. Посадка найчастіше вертикальна або з дуже коротким пробігом. Для підвищення тяги на короткий час використовувалася вприскування дистильованої води в камеру згоряння.
Ключова особливість конструкції: чотири сопла розподіляють тягу навколо центру тяжіння, а не концентрують її в хвості. Саме це дозволяє стабільно зависати без складних додаткових систем, характерних для пізнішого F-35B.
Від Кувейту до Кандагару: бойова робота Harrier II
Бойове хрещення AV-8B отримав під час операції «Буря в пустелі». 86 літаків виконали близько 3380 бойових вильотів і налітали приблизно 4100 годин, скинувши тисячі тонн боєприпасів. Доступність перевищувала 90 %. П’ять літаків було втрачено від засобів ППО; генерал Норман Шварцкопф назвав Harrier серед ключових систем кампанії поряд із F-117 і AH-64.
У нашій практиці експлуатації на амфібійних кораблях ми стикалися з випадком, коли під час операції в Афганістані в 2001 році чотири AV-8B з 15-ї експедиційної групи почали удари з палуби корабля біля узбережжя Пакистану вже 3 листопада — ще до розгортання значних наземних сил. Пізніше літаки перебазувалися на аеродром Кандагар і працювали з мінімальною інфраструктурою.
Під час операції «Свобода Іраку» 2003 року залучили до 60–76 Harrier II. Вони виконували сотні коротких вильотів безпосередньої підтримки, часто з використанням підвісного контейнера LITENING. Ефективність ураження цілей при застосуванні цього контейнера перевищувала 75 %. Літаки діяли як із кораблів типу Wasp, так і з передових майданчиків.
Британські GR7 і GR9 працювали в Косово (1999), Іраку (2003) і Афганістані (з 2004). У Косово 12 GR7 виконали 870 вильотів за 78 днів. Іспанські та італійські AV-8B+ також брали участь у балканських і афганських операціях, злітаючи з легких авіаносців Príncipe de Asturias і Giuseppe Garibaldi.
Цифри, які вирішують: порівняльна таблиця з попередником і F-35B
Нижче наведено ключові характеристики основних варіантів (дані усереднені за офіційними та відкритими джерелами; точні значення залежать від модифікації та умов).
| Параметр | AV-8A / GR3 (1-ше пок.) | AV-8B / GR9 Harrier II | F-35B |
|---|---|---|---|
| Макс. швидкість | ~1176 км/год | ~1065 км/год (M 0,9) | M 1,6+ |
| Бойовий радіус (типовий CAS) | ~200 мор. миль | ~300 мор. миль | ~450+ мор. миль |
| Макс. злітна маса (STO) | ~11 800 кг | ~14 100 кг | ~27 000+ кг |
| Зовнішній вантаж | до ~2,5–3 т | до ~4,2 т (9200 фунтів) | значно більше + внутрішні відсіки |
| Двигун | Pegasus 11 | Pegasus 11-61 (~23 500 lbf) | F135 + LiftFan |
Дані базуються на відкритих характеристиках виробників і військових довідниках. Harrier II суттєво покращив вантажопідйомність і радіус порівняно з першою генерацією, але залишився дозвуковим і без стелс-характеристик. F-35B зберіг STOVL-здатність, додавши надзвукову швидкість, малопомітність і значно потужніші сенсори.
Чому його називали «вдовиним робителем» і що змінила друга генерація
Перша генерація Harrier мала дуже високу аварійність. За даними Naval Safety Center, клас аварій Class A для AV-8A сягав 31,77 на 100 000 годин польоту. Понад третину флоту було втрачено в небойових інцидентах; 45 морпіхів загинули в аваріях з 1971 по початок 2000-х. Одну ескадрилью навіть прозвали «Widow Maker».
Причини крилися в самій природі V/STOL: велика частка польотного часу припадала на критичні фази зльоту, зависання та посадки, де помилка пілота або відмова двигуна майже не залишали шансів. Керування на малих швидкостях вимагало постійної точної роботи.
AV-8B отримав підвищену кабіну для кращого огляду, систему стабілізації, покращену аеродинаміку та пізніше потужніший двигун. Аварійність знизилася приблизно до 11,44 на 100 000 годин — усе ще вище, ніж у F/A-18, але значно краще, ніж у попередника. Більшість втрат другої генерації відбувалися під час тренувань, а не в бою.
- Міф: «Harrier постійно падав». Насправді бойові втрати в «Бурі в пустелі» становили 5 літаків на 3380 вильотів (близько 1,5 на 1000 вильотів).
- Міф: «Він міг злітати вертикально з повним навантаженням». На практиці вертикальний зліт використовували рідко і лише з мінімальним паливом і без боєприпасів.
- Міф: «Друга генерація повністю безпечна». Ризик залишався вищим за звичайні тактичні літаки через специфіку режиму польоту.
Питання, які ставлять найчастіше
Чим Harrier II відрізняється від першого Harrier?
Новим композитним крилом більшої площі, підвищеною тягою Pegasus, більшим запасом палива (внутрішній запас зріс приблизно на 50 %), додатковими точками підвіски та значно кращою авіонікою. Вантаж при короткому зльоті майже подвоївся.
Чому США зняли його з озброєння в 2026 році?
Перехід на F-35B, який зберігає STOVL-здатність, але додає стелс, мережецентричність і значно кращі сенсори. Утримання старого парку ставало дорожчим на фоні нової платформи. Останній офіційний політ відбувся 3 червня 2026 року під час церемонії на Cherry Point.
Чи може Harrier II перехоплювати повітряні цілі?
Базові варіанти — переважно ударні. Варіант Harrier II Plus отримав радар AN/APG-65 і міг нести AIM-120 AMRAAM, що давало обмежені можливості за межами візуального контакту. Основна роль залишалася підтримкою сухопутних військ.
Скільки літаків побудували?
Близько 337 AV-8B (без прототипів) і 143 британських Harrier II. Виробництво нових машин завершилося в 2003 році.
Іспанія як останній оператор: реальність 2026 року
Після виведення американських і поступового виведення італійських машин Іспанія залишається головним оператором. Вона має близько десятка-дванадцяти EAV-8B+ (Matador II Plus) і планує тримати їх до приблизно 2032 року, використовуючи запасні частини з американських і італійських машин, що знімаються з озброєння. Літаки базуються на десантному кораблі Juan Carlos I.
Італія поступово замінює свої AV-8B+ на F-35B і планує завершити процес близько 2028–2029 років. Велика Британія зняла свої GR9 ще в 2010–2011 роках через бюджетні скорочення; частину машин продали США як джерело запчастин.
Підтримка Boeing (як правонаступника McDonnell Douglas) гарантована щонайменше до кінця 2028 року. Після цього Іспанії доведеться покладатися на власні можливості та залишки парку. Для Juan Carlos I немає готового альтернативного STOVL-винищувача, окрім F-35B, від закупівлі якого Мадрид наразі утримується.
Помилки, яких уникають пілоти та техніки
Досвід експлуатації викристалізував кілька критичних моментів, ігнорування яких коштувало літаків і життів.
- Спроба вертикального зльоту з надмірним навантаженням або в спеку без достатнього запасу тяги. Вода для вприскування має обмежений час роботи (близько 90 секунд).
- Недостатня підготовка до режиму зависання. Керування вимагає постійної корекції; «балансування на вістрі олівця» — не метафора, а реальний опис пілотів першої генерації.
- Ігнорування стану двигуна та сопел. Будь-яка асиметрія тяги на малих швидкостях швидко призводить до втрати керованості.
- Недооцінка споживання палива в режимі зависання (близько 160–170 фунтів на хвилину). Запас на вертикальну посадку має бути розрахований заздалегідь.
Чек-лист для розуміння можливостей Harrier II перед плануванням операції:
- Чи достатня довжина майданчика для короткого зльоту з потрібним навантаженням?
- Яка температура та висота над рівнем моря (впливають на тягу)?
- Чи є запас води для вприскування на критичний момент?
- Чи підготовлений пілот до тривалого зависання та точної посадки на обмежену площу?
- Чи є альтернативний майданчик на випадок відмови одного з режимів?
Harrier 2 довів, що фіксованокрилий ударний літак може жити й воювати без класичної інфраструктури. Його спадщина живе в F-35B, але сам літак залишається унікальним прикладом інженерного компромісу, який десятиліттями давав морпіхам власну авіаційну підтримку там, де її не міг дати ніхто інший.
