Діти з IT-табору для сиріт війни показали дорослим, як не боятися ШІ

Ментор дитячого IT-табору Вадим, який працює Product Analyst Lead у Brighterly, розповів про досвід роботи з дітьми віком від 10 до 15 років. Табір організували SKELAR та благодійний фонд «Діти Героїв» для дітей, які втратили батьків через війну. Разом з іншими менторами вони навчали учасників створювати власні цифрові продукти за допомогою штучного інтелекту. Наприкінці Вадим брав участь в оцінюванні близько 40 проєктів.

Це був його перший досвід менторства такої великої групи. Він очікував, що доведеться багато пояснювати, допомагати та мотивувати. Насправді все виявилося цікавіше. Вадим давно працює з ШІ і бачить, наскільки сильно ці інструменти змінюють можливості людини. Водночас на професійних заходах часто звучать аргументи, чому ШІ не варто довіряти: галюцинації, недостатній контекст, неякісний код. Більшість ризиків реальні, але іноді обговорення того, чому щось не спрацює, закінчується ще до першої спроби.

Від нудної лекції до власної гри за кілька хвилин

Перші заняття проходили очікувано для дитячого табору. Діти приїхали відпочивати, купатися в басейні, спілкуватися, а їм пропонували лекції про IT. Старша група на лекції Вадима відверто нудьгувала, частина дітей навіть засинала. Молодші були активнішими, але утримувати увагу 25 дітей протягом години виявилося окремою навичкою.

Разом з іншим ментором Микитою вони хотіли навчити дітей не просто генерувати код, а мислити продуктами. Пояснювали на простих прикладах: екран, де натискаєш кнопку і змінюється колір, виглядає симпатично і працює, але яку проблему вирішує. Або планер для домашніх завдань, який може бути корисним, якщо постійно забуваєш записувати домашку. Обговорювали проблеми самих дітей і способи їх вирішення. Наприкінці однієї з лекцій хлопчик запропонував: «А давайте прямо зараз щось навайбкодимо!»

Вибрали Flappy Bird. Почали разом формулювати промпт. Хтось хотів червоний колір, хтось — щоб замість пташки була сова, комусь потрібні були грибочки. Зібрали ідеї, описали бажаний результат і запустили Claude. За кілька хвилин уже грали у власну гру й змагалися за рекорди. Діти, які не дуже хотіли йти на лекції, самі попросили залишитися довше. Вони зрозуміли, що можуть придумати щось власне і майже одразу побачити результат. На практичні заняття прийшли з готовими ідеями та технічними завданнями, які теж готували за допомогою ШІ. Один хлопець навіть приніс ТЗ на 82 сторінки у Word. Звісно, обсяг не означає кращий продукт, але бажання створювати щось власне вразило.

Під час занять багато говорили про продуктову цінність. Запитували дітей, як вони використовують ChatGPT. Багато хто відповідав, що фотографує домашні завдання й отримує готові відповіді. Спробували розібрати це глибше. Чому не зробив домашнє завдання? Забув? Не вистачило часу? Не зрозумів пояснення в школі? Це три різні проблеми, і рішення для них теж будуть різними. Якщо не зрозумів тему, можна попросити ШІ пояснити її, а не просто дати відповідь. Якщо забуваєш домашку — можна створити застосунок, який допоможе її відстежувати. Особисто Вадиму в школі іноді не вистачало сил наприкінці уроку написати речення про вправи, але уявити розробку застосунку для такої дрібниці було важко.

Коли хлопчик запропонував створити Flappy Bird, до нього підійшла дівчинка років десяти й абсолютно серйозно запитала: «А яку продуктову проблему ти вирішуєш?» Вони щойно пояснювали дітям ці принципи, а ті вже почали застосовувати їх до ідей одне одного. Гра може бути цінною просто тому, що розважає, але сама постановка питання потішила. Діти почали думати не тільки про те, що можуть зробити, а й навіщо. Це важливіше за вміння правильно написати промпт.

Найбільше вразила історія десятирічної Варі. Вона прийшла на практичне заняття з простою проблемою: раніше вони з подругами проводили час разом, а тепер живуть у різних містах. Варя хотіла створити місце, де вони зможуть одночасно малювати онлайн. Якщо подивитися очима розробника, завдання вже не таке просте. Потрібно забезпечити взаємодію кількох користувачів, синхронізацію малюнків, роботу застосунку через інтернет. Але Варя про все це не думала, бо просто хотіла малювати з подругами. І почала створювати свій продукт. Не все вийшло з першої спроби. Вона змінювала застосунок, додавала функції, виправляла те, що не працювало. Коли виникли труднощі з публікацією, допомогли запустити платформу через Render. Далі вона вже сама продовжувала працювати з Claude та вносити зміни. Наприкінці другої години практичних занять вона досить впевнено користувалася інструментами, з якими раніше не працювала. Її проєкт став одним із переможців табору. Найцікавішим був не сам факт, що десятирічна дитина створила вебзастосунок, а те, що вона навіть не розглядала технічну складність як причину відмовитися від ідеї.

Дорослий спеціаліст міг би почати з оцінювання архітектури, обсягу роботи, необхідних технологій і ризиків. Це нормально. У професійній розробці відповідають за безпеку, якість, бюджети та результати. Але іноді цей досвід починає обмежувати. Ще не перевірили ідею, але вже знають десяток причин, чому вона не спрацює. Діти ж часто просто пробують. Сучасні ШІ-інструменти дають змогу робити такі спроби набагато швидше та дешевше, ніж раніше.

На заняттях Вадим намагався пояснити дітям кілька простих правил роботи з ШІ. Одне з головних: ти керуєш процесом. Не Claude вирішує, яким має бути твій продукт, а ти. На практиці діти часто кликали і просили допомогти написати промпт. Він запитував, що саме вони хочуть змінити. Дитина пояснювала звичайними словами. А він відповідав: «От як мені сказав, так йому й напиши». Для багатьох це спочатку було незвично. Вони сиділи за комп’ютером і думали, що для створення програми потрібно знати якусь спеціальну мову або правильні команди. Але основна складність виявилася зовсім іншою — потрібно навчитися чітко формулювати власні очікування. Наприклад, дитина просить зробити червоний фон, а Claude створює зовсім не той відтінок. Можна сказати, що ШІ не впорався. А можна уточнити, що потрібен бордовий, описати бажаний результат детальніше й спробувати знову. Якщо результат не такий, як очікував, це не причина зупинятися. Зміни промпт. Уточни вимоги. Спробуй інший підхід. Зроби десять чи двадцять ітерацій, якщо потрібно. Вадим трохи переживав, що діти розчаруються, коли побачать, що ШІ не створює ідеальний продукт із першого запиту. Таке іноді траплялося. Але більшість реагувала інакше. Вони створювали одну функцію, бачили, що вона працює, і відразу хотіли додати наступну. Потім ще одну. І ще. Цю постійну жагу до вдосконалення було дуже цікаво спостерігати.

Наприкінці табору діти захищали свої проєкти перед журі. Вадим бачив деякі з цих продуктів раніше й переживав, що діти можуть розгубитися під час презентацій. Але багато хто виступав напрочуд упевнено. Вони пояснювали, яку проблему вирішує продукт, що вже реалізували та що хотіли б додати, якби мали більше часу. Один хлопець створив гру на Unity за мотивами історії, яка йому подобалася. Він пояснив, що вирішує проблему нудьги: хотів пограти в певну гру за історією, яку прочитав в інтернеті, але такої гри не існувало. Тож створив її сам. Також запитували дітей, які функції вони додали б до своїх продуктів. Ідей вистачало: чати, нагадування, сповіщення, мобільні версії, нові механіки. Діти не сприймали створені застосунки як щось завершене. Для багатьох це був тільки початок. Ментори переглядали функціональність проєктів, оцінювали реалізацію та презентації. Зрештою вирішили відзначити більше учасників, ніж планували спочатку. Найважливішим результатом були навіть не самі застосунки. За кілька занять діти пройшли шлях від споживання технологій до створення власних продуктів. Вони навчилися формулювати проблему, описувати бажане рішення, експериментувати й презентувати результат. Без необхідності спочатку роками вивчати програмування. Це не означає, що технічні знання більше не потрібні. Створити прототип і побудувати надійний продукт для тисяч користувачів — різні завдання. Але ШІ суттєво знизив поріг входу для першого кроку. Тепер дедалі більше людей можуть спробувати реалізувати власну ідею, не чекаючи, поки опанують усі необхідні технології.

У роботі Вадим постійно бачить, як швидко розвиваються ці інструменти. Ще два роки тому в команді свідомо вирішили переводити все в codebase і відмовлятися від тулів, які потребують ручної роботи, наприклад Tableau. Тоді ще не знали, на що саме переїдуть, але точно знали, що рухатися треба в цьому напрямку і важливо спробувати. Спробували кілька варіантів, щонайменше три. І лише з розвитком ШІ-моделей змогли втілити задум. Тут працює принцип Quantity leads to quality. Що більше осмислених спроб можна зробити, то більше можливостей знайти хороше рішення. А ШІ дає змогу збільшити кількість таких спроб у рази. Після табору він ще більше замислився над тим, як власний досвід впливає на готовність пробувати нове і скільки спроб готові робити. У професійній роботі звикають думати про обмеження. Скільки часу потрібно? Які ресурси? Які ризики? Скільки розробників знадобиться? Ці питання важливі. Але іноді їх ставлять занадто рано, ще до того, як перевірили, чи взагалі можлива ідея. Діти нагадали про інший підхід. Спочатку уявити, чого хочеш досягти. Потім спробувати. Подивитися на результат, зробити висновки й покращити його. Це не означає відмовитися від критичного мислення. Навпаки, потрібно критично оцінювати те, що створює ШІ, але не дозволяти сумнівам зупиняти ще до першої спроби. ШІ — це інструмент, а не заміна власного мислення. Він може писати код, пояснювати складні речі, допомагати з ідеями. Але саме людина визначає, яку проблему хоче вирішити, що вважати хорошим результатом і куди рухатися далі. У таборі Вадим бачив дітей, які активно обговорювали свої ідеї, сперечалися, змінювали рішення й критикували те, що створював Claude. Технологія не зробила їх пасивними, вона дала їм новий спосіб реалізувати власні задуми. Діти не знали, що їхні ідеї складно реалізувати. Тому просто спробували. Іноді саме цього першого кроку дорослим найбільше бракує.