Чигиринські походи (1677–1678)

Передумови: Чому Чигирин став центром конфлікту

У другій половині XVII століття Україна була розірвана між могутніми сусідами – Османською імперією, Московським царством, Річчю Посполитою та Кримським ханством. Чигирин, гетьманська столиця Правобережної України, став символом боротьби за контроль над регіоном. Ці походи, що відбулися в 1677 і 1678 роках, були частиною ширшої російсько-турецької війни (1672–1681), спричиненої геополітичними амбіціями та складною політичною ситуацією в Україні. Чигиринські походи – це не лише битви, а й драматична сторінка боротьби за українську державність.

Після Андрусівського перемир’я 1667 року, яке розділило Україну між Московією та Польщею, Правобережжя опинилося під контролем гетьмана Петра Дорошенка. Однак Дорошенко, прагнучи незалежності, уклав союз із Османською імперією, що викликало занепокоєння Московії. У 1676 році Дорошенко зрікся гетьманства, а Османська імперія, бажаючи зберегти вплив на Правобережжі, призначила Юрія Хмельницького гетьманом і “князем Сарматії”. Саме це стало поштовхом до Чигиринських походів.

Чигирин був не просто містом – він уособлював гетьманську владу і мав стратегічне значення, контролюючи шляхи між Правобережжям і Лівобережжям. Для османів захоплення Чигирина означало зміцнення позицій в Україні, для Московії та лівобережного гетьмана Івана Самойловича – захист своїх інтересів і запобігання турецькій експансії.

Учасники конфлікту: Сили сторін

Чигиринські походи стали ареною зіткнення різних армій, кожна з яких мала власні цілі. Ось як виглядали основні учасники конфлікту.

• Османська імперія та Кримське ханство: Турецька армія, підтримувана кримськими татарами, була однією з найпотужніших у світі. У 1677 році Ібрагім-паша (відомий як Шейтан-паша) очолив 100–120-тисячне військо, а в 1678 році великий візир Кара-Мустафа командував армією до 200 000 вояків. Османи використовували сучасну артилерію та інженерні війська, але страждали від логістичних проблем через довгі марші.
• Московське царство та Лівобережна Україна: Московська армія під командуванням Григорія Ромодановського та козацькі полки гетьмана Івана Самойловича налічували 50–60 тисяч вояків у 1677 році та до 120 тисяч у 1678 році. Козаки славилися маневреністю, а московські стрільці – витривалістю в обороні.
• Юрій Хмельницький та правобережні козаки: Хмельницький, призначений османами гетьманом, мав обмежену підтримку. Його війська, що складалися з кількох тисяч козаків, діяли як допоміжна сила, але не відігравали вирішальної ролі.

Цей конфлікт став унікальним прикладом, коли українські козаки з різних сторін Дніпра опинилися по різні боки барикад, борючись за власне бачення майбутнього України.

Перший Чигиринський похід (1677): Героїчна оборона

У липні 1677 року османська армія під командуванням Ібрагіма-паші вирушила до Чигирина, прямуючи Кучманським шляхом через Піщаний брід на Південному Бузі. Облога почалася 13 серпня і тривала до 8 вересня. Чигиринський гарнізон, що складався з 9 тисяч вояків (5 тисяч козаків і 4 тисячі московських стрільців) під командуванням генерал-майора Траурніхта, мужньо тримав оборону.

Османи застосували тактику інтенсивних штурмів і підкопів, намагаючись підірвати мури. Проте міцні укріплення міста, побудовані ще за часів Богдана Хмельницького, та завзятість захисників ускладнювали просування ворога. У цей час Іван Самойлович і Григорій Ромодановський зібрали 50–60-тисячне військо і рушили на допомогу.

Вирішальний бій відбувся 28–29 серпня, коли об’єднані українсько-московські сили атакували османів. Завдяки злагодженим діям і тактичним маневрам Самойловича турки зазнали значних втрат (до 30 тисяч вояків) і були змушені відступити. Ця перемога стала тріумфом козацько-московського війська і показала, що Чигирин – неприступна фортеця.

Другий Чигиринський похід (1678): Падіння гетьманської столиці

Невдача 1677 року не зупинила Османську імперію. У липні 1678 року величезна армія Кара-Мустафи (до 200 тисяч вояків) знову обложила Чигирин. Цього разу гарнізон міста був меншим – близько 15 тисяч вояків, але укріплення були додатково посилені.

Облога тривала з 19 липня до 21 серпня. Османи застосували масовані артилерійські обстріли та численні штурми, що поступово руйнували місто. Українсько-московська армія (120 тисяч вояків) під командуванням Ромодановського та Самойловича прибула на початку липня, але не змогла прорватися до Чигирина через сильний опір турків. 19 серпня, після місяця боїв, місто було майже повністю зруйноване, а гарнізон зазнав величезних втрат.

Командування вирішило залишити Чигирин, щоб уникнути повного знищення війська. 21 серпня залишки гарнізону підірвали порохові склади й відступили. Османи захопили зруйноване місто, але не змогли розвинути наступ через виснаження та брак ресурсів.

Цікаві факти по темі

💀 Піраміда з черепів: Під час розкопок у 2017 році археологи виявили піраміду з черепів захисників Чигирина, складену османами після другої облоги. Це була традиція османської армії для залякування ворогів.

🏰 Чигирин як символ: Місто було не лише гетьманською столицею, а й символом української державності. Його втрата стала важким ударом для правобережного козацтва.

⚔️ Роль запорожців: Запорозькі козаки на чолі з Іваном Сірком здійснювали диверсії в тилу османів, що ускладнювало їхні походи.

🌍 Геополітичний масштаб: Чигиринські походи привернули увагу всієї Європи, адже вони стали частиною боротьби проти османської експансії, що загрожувала континенту.

Наслідки походів: Руїна і новий баланс сил

Чигиринські походи стали кульмінацією періоду Руїни – трагічної доби в історії України, коли внутрішні чвари та зовнішні війни руйнували державність. Ось ключові наслідки конфлікту.

• Знищення Чигирина: Гетьманська столиця була зруйнована, що послабило Правобережну Україну. Юрій Хмельницький утратив вплив, а в 1681 році османи призначили гетьманом Георге Дуку.
• Великий згін: У 1678–1679 роках Іван Самойлович організував насильне переселення мешканців Правобережжя на Лівобережжя, щоб послабити османів. Це призвело до спустошення регіону.

• Бахчисарайський мир (1681): Походи змусили Османську імперію та Московію укласти мир, який закріпив поділ України. Османи втратили інтерес до подальших походів на Україну.
• Посилення Московії: Успіх 1677 року та стримування османів у 1678 році зміцнили позиції Московського царства в регіоні, але Україна заплатила за це високу ціну.

Чигиринські походи показали героїзм українського козацтва, але водночас підкреслили трагедію розколу України. Вони стали останнім великим наступом Османської імперії на українські землі.

Порівняння походів: Аналітична таблиця

Для наочності порівняємо два Чигиринські походи за ключовими параметрами.

Аспект	Похід 1677 року	Похід 1678 року
Чисельність османської армії	100–120 тисяч	До 200 тисяч
Чисельність гарнізону Чигирина	~9 тисяч	~15 тисяч
Результат	Перемога українсько-московських сил	Захоплення Чигирина османами
Наслідки	Зміцнення позицій Московії	Зруйнування Чигирина, Великий згін

Значення Чигиринських походів для України

Чигиринські походи залишили глибокий слід в історії України. Вони стали символом героїчної боротьби, але й трагедії, що поглибила Руїну. Оборона Чигирина в 1677 році показала, що козацько-московські війська здатні протистояти одній із найсильніших армій світу. Проте втрата міста в 1678 році стала ударом для правобережного козацтва і послабила ідею незалежної України.

Походи також підкреслили складність геополітичного становища України, яка опинилася між двома імперіями – Османською та Московською. Вони стали останнім акордом османської експансії в Україну, але ціною спустошення Правобережжя. Уроки Чигиринських походів нагадують про важливість єдності в боротьбі за державність.

Джерело: Заруба В. М. Чигиринські походи. Хроніка подій російсько-турецької війни 1677–1678 рр.